Справа № 168/1089/25
Провадження № 2/168/38/26
21 січня 2026 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,
секретар судового засідання Таксюк О.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та встановлення фактів, що мають юридичне значення,
Стислий виклад позиції позивача.
Позивачка звернулася до суду з позовом до Старовижівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також про встановлення факту, належності правовстановлюючого документу та встановлення факту родинних відносин.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті батька - ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на спадковий будинок. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 01 липня 2003 року Мизівською сільською радою Старовижівського району Волинської області за реєстровим номером № 73, згідно з яким все своє майно, в тому числі житловий будинок з надвірними спорудами в с. Мизове Старовижівського району Волинської області заповів дочці (позивачці) ОСОБА_1 .
Позивачка зазначає, що прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте в одержанні свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно нотаріусом було відмовлено у зв'язку із тим, що право власності на житловий будинок за спадкодавцем не зареєстроване, відсутній правовстановлюючий документ на вищезазначене нерухоме майно, із поданих документів неможливо встановити родинні відносини, оскільки згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 її батько зазначений як « ОСОБА_3 , а також, у заповіті, посвідченому 01 липня 2003 року, заповідач зазначений як « ОСОБА_3 », про що винесена Постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Рух справи в суді.
Позовна заява надійшла до суду 24.11.2025 року.
26.11.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та витребувано спадкову справу.
17.12.2025 року ухвалою суду залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 .
Позиція учасників провадження.
Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій вказує, що просить провести судове засідання у її відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Представник відповідача Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області в підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій вказує, що сільська рада просить провести судове засідання у її відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи.
Враховуючи, що в підготовче засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з вимогами частин 3, 4 статті 200 ЦПК України,враховуючи визнання відповідачем позову, за результатами підготовчого провадження суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 від 15.05.2007 року у графі батько зазначений « ОСОБА_3 ». (а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданим 15.05.2007 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зареєстровано шлюб 12.03.1983 року, позивачкою змінено прізвище після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_7 ». (а.с. 15).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 Серії НОМЕР_3 від 24.06.1987 року у графі батько зазначений « ОСОБА_8 ». (а.с.21).
Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 07.07.2008 року, виданого Мизівською сільською радою Старовижівського району Волинської області встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
Як вбачається із заповіту « ОСОБА_3 », посвідченого 01 липня 2003 року Мизівською сільською радою Старовижівського району Волинської області за реєстровим номером № 73, все своє майно, в тому числі житловий будинок з надвірними спорудами, присадибна ділянка, яка становить -0,86 га в с. Мизове Старовижівського району Волинської області спадкодавець заповів свої дітям: ОСОБА_1 (позивачці) та ОСОБА_2 (а.с. 17).
Довідкою Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області №001 від 15.01.2025 року підтверджується, що ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . На день смерті спадкодавець ОСОБА_3 проживав разом з дочкою ОСОБА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчувався Мизівською сільською радою 01.07.2003 року (а.с. 18).
Відповідно до виписки з погосподарської книги №4, виданої Старовижівською селищною радою Ковельського району Волинської області №105 від 11.04.2024 року, згідно номера об'єкта погосподарського обліку 0325-1 значиться житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який рахується за гр. ОСОБА_3 . Рік побудови - 1960. (а.с. 23).
Згідно довідки Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області №104 від 11.04.2025 року, на території с. Мизове проживав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші особи з аналогічним прізвищем, ім'ям, по батькові та датою народження на території села не проживали та не проживають. (а.с.22).
Згідно з матеріалами спадкової справи №116/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що при житті спадкодавець склав заповіт, згідно з яким все своє майно, в тому числі житловий будинок з надвірними спорудами, присадибна ділянка, яка становить -0,86 га в с. Мизове Старовижівського району Волинської області спадкодавець заповів свої дітям: ОСОБА_1 (позивачці) та ОСОБА_2 (а.с. 60)
Крім того, в матеріалах вищезазначеної спадкової справи наявна заява позивачки, відповідно до якої вона приймає спадщину як спадкоємець за заповітом (а.с. 31 - зворот).
Спадкоємець за заповітом, ОСОБА_2 , з пояснень позивачки, які викладені в позові, є громадянкою Російської федерації, спадщину після смерті батька в установлений законом строк не прийняла.
Технічний паспорт на нерухоме спадкове майно, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 позивачкою виготовлений (а.с. 24 -38).
01.04.2025 року приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Бабич Н.Г. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що право власності на житловий будинок за спадкодавцем не зареєстроване, відсутній правовстановлюючий документ на вищезазначене нерухоме майно, із поданих документів неможливо встановити родинні відносини, оскільки згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 її батько зазначений як « ОСОБА_3 , а також, спадкоємцем не надано заповіт, що посвідчений Мизівською сільською радою Старовижівського району Волинської області 01.07.2003 року за реєстровим №73. (а.с. 64).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Суд переконався, що спадкодавець правомірно набула право власності на спірний житловий будинок, тому це майно входить до складу спадкової маси.
Відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивачку, як спадкоємця права на це спадкове майно.
В силу ч.5 ст.1268 ЦК спадщина належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття.
Відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» та п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
За таких обставин спадкове право позивачки може бути реалізовано лише в судовому порядку.
Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, а також той факт, що за життя спадкодавець правовстановлюючих документів на житловий будинок не мала, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набула право власності на житловий будинок неправомірно або, що на спадкове майно, окрім позивачки, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також наявність у позивачки права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , та з огляду на те, що захистити свої права позивачка може лише шляхом звернення до суду, позов слід задовольнити, визнавши за позивачкою право власності на вказане спадкове майно.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено в п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Встановлення факту належності вказаного правовстановлюючого документу для заявниці має юридичне значення, оскільки надасть їй можливість реалізувати своє спадкове право.
Проаналізувавши вище перелічені докази на предмет відповідності у них прізвищ, імен та по-батькові, дати і місця народження у їх хронологічному та родинному зв'язку, та оцінивши їх в своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що вони в достатній мірі вказують на факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та належність ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіту, посвідченого 01 липня 2003 року Мизівською сільською радою Старовижівського району Волинської області за реєстровим номером № 73, де заповідач зазначений як « ОСОБА_3 ». Однак наявність розбіжності в написанні по-батькові батька заявниці як « ОСОБА_9 » в цих документах зумовлює необхідність встановлення факту, що має юридичне значення в судовому порядку.
За таких обставин справи, враховуючи розбіжності у документах, що підтверджують родинні відносини та належність правовстановлюючого документу, суд дійшов до висновку про наявність передбачених законом правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документу.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296 ЦК України, ст.ст. 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 315 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та встановлення фактів, що мають юридичне значення,- задовольнити повністю.
Встановити факт родинних відносин, зокрема факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заповіту, посвідченого 01 липня 2003 року Мизівською сільською радою Старовижівського району Волинської області за реєстровим номером № 73, де заповідач зазначений як « ОСОБА_3 ».
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Старовижівська селищна рада Ковельського району Волинської області, юридична адреса: Волинська область, Ковельський район, смт. Стара Вижівка, пл. Миру, буд. 3;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 ,
місце проживання (перебування) та місцезнаходження якої невідоме (повідомлена через оголошення).
Суддя Ю.О. Сухоручко