Справа № 167/1400/25
Номер провадження 2/167/154/26
(заочне)
03 лютого 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Требика В.Б.,
з участю:
секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 14350 грн.
Позов обґрунтовується тим, що 30 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали договір № 745367347, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання по погашенню кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 14350 грн., з яких: 5000 грн. - тіло кредиту, 9350 грн. - проценти. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого право вимоги до відповідача за договором від 30 березня 2019 року № 745367347 перейшло до ТОВ «Таліон плюс», а 3 січня 2019 року ТОВ «Таліон плюс»
та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 20190103, згідно з яким таке право перейшло до позивача.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного документа, в судове засідання не з'явилася. В позовній заяві сформовано клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідач ОСОБА_1 , якому двічі у встановленому порядку надсилався виклик до суду, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомляв, відзиву на позов не подав. Місцеперебування відповідача суду невідоме і надійшли відомості щодо виклику ОСОБА_1 у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК), за зареєстрованим місцем проживання (ч. 10 ст. 130 ЦПК).
Процесуальні дії у справі
17 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху
22 грудня 2025 року відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
15 січня 2026 року відкладено судове засідання у зв'язку з неявкою відповідача.
Судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач проти такого вирішення справи не заперечує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
30 березня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 745367347 (далі - Договір), відповідно до умов якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит на суму 5000 грн. (п. 1.1 Договору) на строк 30 днів (п. 1.3 Договору), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4 Договору) (арк. спр. 5-6).
Приписами п. 4.2 Договору передбачено, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 Договору або додатковими угодами між сторонами зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом. Зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70% розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору.
Згідно з наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунком заборгованості станом на 31 жовтня 2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором від 30 березня 2019 року № 745367347 в розмірі 14350 грн., з яких: 5000 грн. - тіло кредиту та 9350 грн. - проценти (арк. спр. 11).
Товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою (п. 2.1.1.6 Договору).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) і ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1). «Право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3) (арк. спр. 7).
3 січня 2019 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників у реєстрі прав вимоги (арк. спр. 8-9).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 28 травня 2020 року № 8
від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 745367347 на загальну суму 14350 грн. (арк. спр. 10).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Стосовно правонаступництва за зобов'язаннями.
Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються та сторонами не оспорюються факти переходу права грошової вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» та від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором від 30 березня 2019 року № 745367347, який укладений між
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Стосовно стягнення заборгованості за договором.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір від 30 березня 2019 року № 745367347 в електронній формі. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кошти в сумі 5000 грн. строком на 30 днів, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.
У подальшому позивач «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до боржника за договором від 30 березня 2019 року № 745367347, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
У підписаному відповідачем договорі 30 березня 2019 року № 745367347 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв'язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оскільки не повернув кредитору кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за договором від 30 березня 2019 року № 745367347, яка становить
14350 грн., з яких: 5000 грн. - тіло кредиту, 9350 грн. - відсотки.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Вказані обставини відповідач не спростував, інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору не надав.
Отже, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором від 30 березня 2019 року № 745367347 у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК із відповідача мають бути стягнуті документально підтверджені судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3028 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК, суд, -
Позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором від 30 березня 2019 року № 745367347: 5000 (п'ять тисяч) гривень тіла кредиту, 9350 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят) гривень процентів, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя: В.Б. Требик