Справа № 157/1797/24
Провадження № 1-кп/162/29/2026
02 лютого 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене 13.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030530000485 про обвинувачення
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Камінь-Каширський, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_13 за невстановлених досудовим розслідуванням час, місці та обставин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, всупереч п. 1 Додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17.06.1992, п. п. 2, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п. п. 2.1, 8.1, 9.1, 9.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав бойовий припас, а саме оборонну осколкову гранату Ф-1, який зберігав та переносив при собі до 00 год 26 хв 13.07.2024, тобто до моменту її застосування та вибуху поблизу вхідних дверей житлового будинку на території домогосподарства по АДРЕСА_1 .
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_13 13.07.2024 приблизно о 00 годин 26 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих неприязних відносин з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи зону ураження бойового припасу, а саме - оборонної осколкової гранати Ф-1, усвідомлюючи, що його дії носять небезпечний для життя багатьох осіб характер, та можуть загрожувати життю багатьох осіб, з метою позбавлення життя ОСОБА_9 , його дружини ОСОБА_10 та інших осіб, які могли бути присутні як на території домоволодіння, так і на проїжджій частині вулиці, привів у дію вищевказану гранату Ф-1 та кинув її на бетонний поріг житлового будинку, в сторону ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , внаслідок чого вказаний бойовий припас здетонував та вибухнув.
Внаслідок вищевказаних умисних, протиправних дій ОСОБА_13 потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяно тілесні ушкодження у вигляді множинних осколкових поранень спини, обличчя, правої верхньої кінцівки та правої нижньої кінцівки; потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заподіяно тілесні ушкодження у вигляді множинних осколкових поранень спини та правої нижньої кінцівки.
Таким чином, ОСОБА_13 , виконавши усі дії, які вважав необхідними для вчинення вбивства двох осіб, вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілим не заподіяно смерті та своєчасно надано медичну допомогу.
Ухвалюючи рішення у межах даного провадження, суд виходить із вимог ст.337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Так, обвинувачений ОСОБА_13 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, не визнав. Показав, що ввечері того дня відпочивав у своєму будинку, гранати Ф-1 до сім'ї ОСОБА_15 не приносив, її не кидав, конфлікту з ОСОБА_9 того вечора не мав, будь-якого вибуху не чув, звідки взялись поранення на тілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 йому невідомо, як і не відомо щодо пошкоджень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що потерпілі самі собі заподіяли тілесні ушкодження та намагаються його оговорити.
Не зважаючи на невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його винуватість у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, стверджується зібраними під час досудового розслідування та дослідженими за клопотанням учасників судового розгляду доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_13 є його рідним братом по матері, між ним тривалий час існують неприязні відносини. Подія відбулась 13.07.2024 близько 00 год 30 хв на подвір'ї його домогосподарства за адресою по АДРЕСА_1 , де він проживає із своєю сім'єю. В той вечір було планове відключення електроенергії. Перебуваючи в будинку, до нього зайшла дружина ОСОБА_10 і повідомила, щоб він вийшов, оскільки хтось стукає і кличе на вулицю. Він пішов до вхідних дверей, за ним також пішла дружина. Підсвітивши ліхтариком, побачив через вікно, що біля дверей стоїть ОСОБА_13 , який сказав: «Вийди, треба поговорити». Вийшовши на вулицю разом із дружиною, ОСОБА_13 сказав, щоб дружина не виходила, що вони самі розберуться. Його дружина ОСОБА_10 повідомила, що чоловіка не залишить, оскільки ОСОБА_13 неодноразово на нього нападав, застосовував газовий балончик, бив кийком. На вулиці запитали ОСОБА_16 , що він хоче. ОСОБА_13 , тримаючи в правій руці гранату Ф-1 та висловлюючи нецензурну лексику, відповів: «Я прийшов вас вбивати». Дружина почала заспокоювати ОСОБА_13 , просила його цього не робити. Але він не реагував, казав, що вони йому вже набридли, він не може терпіти, тому він прийшов їх вбивати. Від ОСОБА_13 відчувався запах алкоголю, він був в неадекватному стані. Видимих тілесних ушкоджень на обличчі ОСОБА_13 не було. В процесі розмови обвинувачений кинув гранату їм під ноги, а сам почав втікати за кут будинку. Граната почала крутитися і спрацював запал. В цей час потерпілий встиг зробити два кроки назад, а його дружина - сховатися за двері, що вберегло її життя. Відбувся вибух гранати, піднялась пилюка та дим. Він відчув тепло та побачив, що все його тіло в крові, він отримав, як в подальшому було встановлено, більше 46 металевих осколків в праву сторону його тіла. Глянув на дружину і побачив, що вона також була в крові. Вони зайшли до будинку та покликали свою доньку, яка принесла бинти та медичні препарати. Дружина викликала поліцію, а донька - швидку допомогу. Через певний час приїхала поліція та карета швидкої допомоги, надали їм медичну допомогу та доставили до лікарні. Там зробили перев'язку, зробили рентген та повідомили, що в їх тілі наявні металеві осколки. В поліції вони з дружиною були до 04 години, потім їх привезли додому, де працівники оглядали територію. Біля його будинку в ту ніч відеокамер спостереження не було і зараз немає. На місці вчинення правопорушення було знайдено кільце, чеку і множинні металеві осколки. Щодо мотиву вчинення ОСОБА_13 злочину, вважає, що це пов'язано з будинком, в якому проживає потерпілий. Даний будинок на сімейній раді йому подарувала його бабуся, яка виховувала його в дитинстві. У 2018 році він з м. Запоріжжя переїхав проживати в цей будинок, однак ОСОБА_13 це не сподобалось, він повідомив, що вони там жити не будуть, бо хоче будинок забрати собі. Нивчики намагались виселити його з цього будинку, але остаточне рішення суду в 2024 році було не на їх користь. Після цього дії обвинуваченого активізувались ще більше, він сказав, що якщо він не хочеш по доброму виселитись з цього будинку, то він зробить так, що потерпілий виселиться з нього назавжди. Таким чином, з 2018 року по теперішній час з ОСОБА_16 склалися неприязні відносини, відбуваються між ними постійні конфлікти та сварки. ОСОБА_16 декілька разів на нього нападав, використовував газовий балончик. Щодо неправомірної поведінки ОСОБА_13 він неодноразово звертався до правоохоронних органів. На його думку, оскільки ОСОБА_16 законним шляхом не вдалось виселити його з будинку, обвинувачений вирішив ліквідувати його та його сім'ю фізично, для того, щоб майно перейшло в його власність. Просив призначити обвинуваченому покарання у виді 15 років позбавлення волі, оскільки збитки обвинувачений не відшкодував, не розкаявся у вчиненому. Також просив задовольнити його цивільний позов.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 повністю ствердила показання потерпілого ОСОБА_9 . Показала, що з 12.07.2024 на 13.07.2024 в їх будинку відключили електрику, була глуха та темна ніч. Її чоловік ввечері включив інвертор, після чого вони розійшлись всі кожен по своїх кімнатах. Потім інвертор перестав працювати і вона заснула. Прокинулась, почула, що хтось стоїть біля вікна і каже: «Ну ти вийдеш, чи не вийдеш?». Вона пішла до чоловіка в кімнату і повідомила, що хтось на вулиці його кличе. ОСОБА_17 взяв ліхтар і пішов дивитись, хто прийшов. Вона пішла за ним та побачила ОСОБА_18 . Останній сказав, тебе тут не треба, але вона залишилась з ними, хотіла дізнатись, що ОСОБА_13 потрібно. ОСОБА_19 дістав гранату, сказав, що буде їх вбивати. Вона підійшла до нього і просила його заспокоїтись, питала для чого він це робить, що в них залишається неповнолітня дитина. Видно було, що обвинувачений був п'яний, у нього була нечітка мова, відчувався запах алкоголю. Видимих тілесних ушкоджень на його обличчі не було. Він вийняв запал і кинув гранату їм з чоловіком під ноги, граната почала крутитися. Після чого потерпілий побіг в одну сторону, а обвинувачений - в іншу. Вона встигнула також відійти та сховатись за двері. Відбувся сильний вибух, у неї заклало вуха, побачила, що в чоловіка кров фонтаном тече та він кричить. Вона зайшла в хату та викликала поліцію. Потім побачила, що і біля неї калюжа крові. Приїхала швидка допомога, почали надавати їм медичну допомогу. Від госпіталізації вони відмовились, бо в них неповнолітня дитина залишалась сама вдома. Потім поліція забрала їх для дачі показів і були вони у відділку поліції до 04 чи 05 години ночі, не пам'ятає. Камер відеоспостереження на території, де вони проживають, нема. З ОСОБА_20 та його дружиною їх сім'я перебуває в довготривалих неприязних відносинах, відбуваються сварки за будинок, де вони з чоловіком проживають. Збитки обвинувачений їй не відшкодував, не розкаявся у скоєному. Просить призначити йому суворе покарання, у виді довічного позбавлення волі. Цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Допитаний неповнолітній свідок обвинувачення ОСОБА_21 (дочка потерпілих) у присутності представника служби у справах дітей у судовому засіданні показала, що вона ввечері 13.07.2024 перебувала в своїй кімнаті, а її батьки в інших кімнатах, світла в будинку не було. Вона почула як її батьки розмовляли і вийшли з будинку. Через певний час почула сильний вибух, побачила, що в її кімнату забігли тато і мама, обоє були в крові, та сказали, що ОСОБА_22 кинув в них гранату. Мама викликала поліцію, а вона - швидку допомогу. На запитання учасників судового провадження та суду повідомила, що вони проживають по АДРЕСА_1 - по сусідству в окремому будинку. З ними з її сім'єю погані відносини, завжди, коли приходить ОСОБА_13 , відбуваються сварки. На наступний день вона бачила сліди від вибуху, пошкодження будинку.
Свідок обвинувачення ОСОБА_23 (сусід обвинуваченого та потерпілих) у судовому засіданні показав, що проживає через будинок від ОСОБА_13 та за метрів сто від будинку ОСОБА_9 . Зазначив, що влітку 2024 року вночі він почув вибух, подумав, що зірвався газовий балон. Вийшов на вулицю. На місце події не ходив. Бачив поліцію.
Допитаний неповнолітній свідок захисту ОСОБА_24 (син обвинуваченого) у присутності представника служби у справах дітей у судовому засіданні показав, що в липні 2024 року він з батьком будували бесідку за хатою. В 21 годині закінчили роботу, пішли в хату та лягли відпочивати. В 01 годині (на той момент батько перебував на домашньому арешті) до них подзвонили з поліції і попросили, щоб батько вийшов, і на нього одягнули кайданки. На запитання учасників судового провадження та суду повідомив, що вибуху не чув, на той момент він ще не спав. У батька були старі рани на ногах, а на обличчі були накладені шви. В той день батько впав з гаража з висоти три метри, а саме з драбини, бо невдало діставав дошку, в результаті падіння на спині у нього була подряпина. Швидку допомогу не викликали. У сім'ї ОСОБА_15 , які проживають від них за 50 метрів, є дві собаки, які є дуже агресивні, також у них на подвір'ї є відеокамери, які стояли вже давно та ввечері світять діодом. Коли батько близько 18 години впав, він покликав маму, яка надавала йому допомогу. В будинку з 21 до 01 години постійно перебували він, його мама та батько, ніхто з будинку не виходив. Якби батько виходив з будинку, він мав би це побачити. Обшук в їх житлі був, але нічого не знайшли, вилучили рушник і футболку.
Свідок захисту ОСОБА_25 (мама обвинуваченого та потерпілого) в судовому засіданні показала, що вона близько 18 років проживає в Італії. Безпосереднім очевидцем події вона не була, оскільки перебувала за кордоном. У 2018 році ОСОБА_9 з своєю сім'єю переїхав з м. Запоріжжя до її будинку в м.Камінь-Каширський, та з цього часу там проживає. Даний будинок належить їй на праві власності. Вважає, що ОСОБА_13 не причетний до вчинення кримінального правопорушення, все це зробив сам ОСОБА_9 . Останній після того, як арештували ОСОБА_13 , писав їй про те, щоб вона переоформила на нього нерухоме майно і він відмовиться від обвинувачення. ОСОБА_9 не допускає її в будинок, вона зверталась до суду з позовом про його виселення, неодноразово бив її, постійно погрожував їй та ОСОБА_13 . Також зазначила, що в ОСОБА_9 є собаки, які дуже агресивні та вільно бігають. Також біля його будинку є відеокамери. Коли після 13.07.2024 вона приїхала в Україну, в будинку, де проживає ОСОБА_9 , вона побачила пошкодження стіни та дверей.
Свідок захисту ОСОБА_26 (дружина обвинуваченого) у судовому засіданні показала, що в ті дні її чоловік був вдома, оскільки перебував під домашнім арештом. Він працював, робив альтанку за будинком. Коли скидав дошки, впав та обдер спину. Вона йому обробляла подряпину на плечі. В 21 годині вони відпочивали в будинку, в 23 годині вимкнули світло, тому вона з чоловіком були в одній кімнаті. У подальшому був дзвінок від працівників поліції, її чоловік на вулицю вийшов в нижній білизні і його затримали. В їх помешканні близько 03 години був обшук. Слідчі тиснули на неї і казали, щоб видали зброю і боєприпаси. Обшук проводили агресивно, все вивертали. Вилучили рушник, оскільки на ньому була кров, чоловік даним рушником витирався. Після події їй погрожували якісь невідомі їй чоловіки, казали, щоб вони домовлялися з ОСОБА_9 та купили йому дві квартири в м.Києві. В домоволодінні Котів є агресивні собаки, які вільно бігають. В ОСОБА_15 є відеокамера, яка все фіксує. Зазначила, що ОСОБА_9 протягом тривалого часу постійно погрожує її сім'ї. Вибуху в ту ніч вона не чула. Про дану подію дізналась від працівників поліції, коли затримували її чоловіка. В останнього в той день були тілесні ушкодження плеча та спереду та ззаду правої ноги, оскільки він обдерся об блоки сараю. За медичною допомогою вони не звертались.
Свідок обвинувачення ОСОБА_27 (лікар-хірург Камінь-Каширської ЦРЛ) у судовому засіданні показав, що він о 01 годині 13.07.2024 чергував на приймальному відділенні лікарні, куди доставили обвинуваченого та потерпілих. Потерпілі в подальшому відмовились від госпіталізації, про що написали відповідні заяви. Він, маючи вже рентгенівські знімки, оглядав обвинуваченого та потерпілих. Рани в них були неглибокі. Пам'ятає, що в ОСОБА_28 були рани на спині, а в ОСОБА_29 з правої сторони спини і ноги. В ОСОБА_30 рани були глибокі. На запитання також відповів, що потерпілі йому повідомляли, що в них була кинута граната. На тілі потерпілих були тілесні ушкодження з осколками від гранати, на його думку, від РГД5. Потерпілі більше не звертались за його допомогою, а чи звертались до інших лікарів, йому невідомо. Маленькі осколки у потерпілих він вилучав, а глибокі ні, тільки запропонував зробити хірургічне втручання. Поліції він не передавав вилучені ним осколки і не знає чи вони їх брали. В ОСОБА_28 по середній лопаточній лінії на спині була свіжа рана, яка характерна для осколкового поранення. ОСОБА_31 він не вилучав. Будь-якого тиску перед його допитом в судовому засіданні на нього ніхто не здійснював.
Свідок обвинувачення ОСОБА_32 (сусідка обвинуваченого та потерпілих) у судовому засіданні показала, що дати точно не пам'ятає, в липні 2024 року, вона близько 23 години лягла спати в своєму будинку та пізніше почула як щось бахнуло, після чого проснулась. Подумала, що можливо вистрелило колесо і лягла далі спати, яка це була година, вона не знає. В помешканні Котів є вівчарка, яка реагує на чужих людей. Щодо наявності у них відеокамери не знає.
Свідок захисту ОСОБА_33 у судовому засіданні показав, що працює поліцейським роти конвойної служби ГУНП у Волинській області. Точно не пам'ятає дати, він отримав заявку від Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області на доставку ОСОБА_13 . Приїхавши в відділ поліції, вони відповідно до вимог нормативно-правових актів оглядали ОСОБА_13 на наявність тілесних ушкоджень. На обвинуваченому точно були тілесні ушкодження, але вже не пам'ятає, де і які саме. Тілесні ушкодження були зафіксовані на їх службову бодікамеру, щоб потім до них не було ніяких претензій, що це нібито вони по дорозі їх нанесли обвинуваченому. Працівники ІТТ і СІЗО теж оглядають затриманих, яких доставляють до них.
Свідок захисту ОСОБА_34 у судовому засіданні показав, що він працює поліцейським роти конвойної служби ГУНП у Волинській області. Зазначив, що пам'ятає, як вони здійснювали доставку ОСОБА_13 , але взагалі будь-яких обставин щодо цього вже не пригадує.
Свідок захисту ОСОБА_35 у судовому засіданні показав, що він працює заступником начальника сектору превенції в Камінь-Каширському РВП ГУНП у Волинській області. Зазначив, що в рамках даного провадження в слідчих діях він участі не брав. Лише у 2024 році оформлював документи на конвоювання ОСОБА_13 з Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області до Камінь-Каширської ЦРЛ. Коли саме це було, не пригадує, оскільки конвоювання обвинуваченого здійснювалось неодноразово. Відносно наявності тілесних ушкоджень в обвинуваченого чи пошкодження його одягу при конвоюванні не пам'ятає.
Свідок захисту ОСОБА_36 (завідувач відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Камінь-Каширської ЦРЛ) у судовому засіданні показала, що 13.07.2024 вона перебувала на чергуванні, до них привезли ОСОБА_13 на огляд, про що вона знає, оскільки перед допитом вона ознайомилась з двома медичними довідками ф.511, які оформлювались 13.07.2024 щодо ОСОБА_13 . Вона особисто оглядала ОСОБА_13 , однак детально цих обставин вже не пам'ятає. Розбіжностей між довідками не пам'ятає. Напевне, в першій довідці повністю вона не вказала всіх ушкоджень шкіри ОСОБА_13 . Ці довідки зазвичай беруть для оформлення в ІТТ, огляд проводять в присутності працівника поліції та фіксуються пошкодження в обстежуваного. Актуальними є дві складені довідки щодо ОСОБА_13 . У нього були наявні тілесні ушкодження, зокрема подряпина на передній поверхні лівого стегна, у верхній третині правого плеча, синець стегна, мозоль з дефектом шкіри другого пальця, синці лівої гомілки, рубці правої брови, перенісся, рубці лівої гомілки, рубці на поверхнях зап'ястя, сонячний опік шкіри. Рубці є давніми травмами. Інші тілесні ушкодження могли утворитись в будь-який період часу. Перша довідка не містила всіх тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_13 , тому був проведений повторний огляд ОСОБА_13 , за результатами якого була складена друга довідка, в якій ці дані були зафіксовані в повному обсязі. Без участі ОСОБА_13 , вона не могла складати другу довідку.
Експерт ОСОБА_37 у судовому засіданні показав, що 17.07.2024 він проводив судово-медичні експертизи відносно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з участю останніх та з використанням медичної документації Камінь-Каширської ЦРЛ від 13.07.2024. Під час проведення експертизи у обох потерпілих було виявлено множинні осколкові поранення, які утворились в результаті вибуху бойової гранати. На запитання прокурора відносно експертизи № 77 щодо ОСОБА_10 , у якій в підсумковій частині зазначено ОСОБА_38 , 1977 р.н., повідомив, що він в цій частині допустив механічну помилку, яку побачив, коли готувався до допиту в суді. Потрібно розуміти, що експертиза стосується ОСОБА_10 . Ще побачив в двох експертизах щодо потерпілих помилку відносно довідки про фіксацію тілесних ушкоджень, які були видані 13.07.2023, а потрібно було правильно вказати 13.07.2024. По батькові потерпілої у висновку вказано ОСОБА_39 , а потрібно було вказати ОСОБА_40 . В цій частині він також допустив механічні помилки. Зазначив, що обидві експертизи великі за об'ємом, кількістю ушкоджень і спочатку потрібно було встановити локалізацію і характер тілесних ушкоджень, на що було звернуто першочергову увагу, затрачено багато часу і сил, що і призвело до механічних помилок у тексті експертизи. Окрім того, в той час у нього було велике навантаження по роботі, бо пішов у відпустку його колега, тому він сам проводив експертизи по всьому Камінь-Каширському району, що також вплинуло на наявність механічних помилок в текстах експертиз.
Окрім цього, експерт ОСОБА_41 показав, що в ході проведення експертизи він особисто взагалі не проводив огляд ОСОБА_13 . Висновки експертизи були на підставі медичної документації, висновків спеціалістів Камінь-Каширської ЦРЛ. В цій документації була плутанина з датами, яка була допущена не з його провини. Він це пам'ятає, оскільки телефонував до слідчого, повідомляв йому, що дати медичної документації щодо ОСОБА_13 не відповідають даті, вказаній у постанові. Слідчий тоді заявив, що це все, що з медичної документації по ОСОБА_13 змогли зібрати. Серед медичної документації був консультаційний висновок спеціаліста № 154 від 13.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_13 категорично відмовився від медичного огляду проведення обстеження на газоаналізаторі та забору венозної крові на наявність етилового спирту. В підсумку всі тілесні ушкодження ОСОБА_13 у проведеній експертизі №112 взяті з медичної документації, а саме консультаційного висновку спеціаліста лікаря - травматолога КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» від 13.05.2024, консультаційного висновку спеціаліста лікаря - невропатолога КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» від 13.05.2024, таким чином ним були зафіксовані тілесні ушкодження у вигляді: забій садна правої гомілки та поверхневої різаної рани лівої межі, інші тілесні ушкодження, які фігурували у вищевказаній медичній документації - забої м'яких тканин і струс головного мозку він не брав до уваги, у зв'язку з тим, що у даній медичній документації були відсутні будь-які об'єктивні підтверджуючі відомості. Отже, у зв'язку із плутаниною в датах документації, ним в підсумках було зазначено, що виключити або підтвердити на підставі записів наданої медичної документації імовірність виникнення обох вищевказаних тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_13 , в результаті вибуху бойової гранати з подальшою травмуючою дією її осколків та (або) вторинних снарядів, в термін, вказаний у постанові, вважається неможливим. Категорично ствердити, що виявлені у ОСОБА_13 тілесні ушкодження настали від осколкових поранень, від дії гранати, він не може.
Також винуватість обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, зокрема:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024030530000485 від 13.07.2024 за правовими кваліфікаціями кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, п.1, п.5 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, заявником є ОСОБА_10 (т. 2, а.к.п. 14-15);
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024030530000486 від 13.07.2024 за правовою кваліфікаціяєю кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України (т. 2, а.к.п. 17);
- протоколами прийняття заяви про кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.07.2024 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Зі змісту заяв вбачається, що 13.07.2024 близько 00 год 05 хв ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийшов до будинку Котів, що за адресою: АДРЕСА_1 , погрожуючи підірвати гранату, кинув на ганку будинку заявників предмет зовні схожий на гранату, внаслідок чого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 отримали множинні осколкові поранення, верхніх та нижніх кінцівок, голови, тулуба і стегна (т. 2, а.к.п. 24-27);
- протоколом огляду місця події від 13.07.2024 з фототаблицями, згідно з яким об'єктом огляду є домогосподарство по АДРЕСА_1 . Проведеним оглядом встановлено, що вказане домогосподарство огороджене з боку дороги металевим парканом, вхід на територію здійснюється за допомогою металевих колісних воріт, котрі на момент огляду являються відчиненими. По обидва боки зазначених воріт наявний бетонний паркан. При вході на територію наявна стежка з піщано-трав'янистим покриттям, рухаючись по якій по праву сторону наявне господарське одноповерхове приміщення з наявними декількома навісними дверима. Рухаючись до кінця вказаного приміщення наявне ще одне приміщення з бетонних блоків. Між вказаними будівлями наявний проміжок через який можливо здійснити вхід, шириною 2 м. По праву сторону від вказаної будівлі виявлено хаотично розміщені бетонні блоки та дерев'яні дошки, збиті піддони. По ліву сторону, рухаючись попередньо описаною стежкою, виявлено одноповерховий будинок, котрий складається з двох з'єднаних частин, фасад якого оббитий пластиком. Вказані частини будинку розташовані у формі букви «Г», де з внутрішнього кута ліворуч здійснюється вхід до вказаного житлового будинку за допомогою металевих одностворчатих дверей. З боку стін будинку, котрі утворюють внутрішній кут, на горизонтальній поверхні наявне бетонне покриття шириною 2,5 м. В подальшому безпосередній огляд місця події проводиться на поверхні вказаного покриття, де виявлено по всій площині сліди невідомої речовини бурого кольору. Разом з тим, вказані сліди наявні поодиноко, у місцях їх скупчення спеціалістом-криміналістом здійснено фотографування з використанням відповідних номерів та криміналістичної лінійки. Зокрема, огляд проводиться на даній ділянці зліва та справа, де сліди бурого кольору зафіксовані з відповідними номерами від 1-8. В подальшому дещо ближче до вхідних дверей на вказаній поверхні виявлено частину пластикового відра ємністю 5 л. з механічними пошкодженнями у вигляді відсутності його частини, численні фрагменти якого хаотично розміщені на бетонному покритті. В ході подальшого огляду виявлено сліди (їх скупчення), які зафіксовані за допомогою криміналістичної фотозйомки під номером 8, 9. Ліворуч від вказаних слідів дещо ближче стіни наявний металевий стіл, на поверхні якого виявлено хаотично розміщені сліди невідомої речовини бурого кольору. Дещо по праву сторону виявлений килим чорного кольору, на якому наявний предмет, ззовні схожий на запобіжний важіль від запалу до гранати, який позначений відповідним номером 11, з якого було зроблено змив, котрий поміщено до паперового конверту, на якому нанесено пояснювальні написи та відповідні підписи. Праворуч від вказаного вище предмету виявлено частину металевої пружини та частину металевого фрагменту. В подальшому було оглянуто вхідні двері одностворчаті, обладнані врізним замком, котрі на момент огляду є відчинені. З внутрішнього боку дверей наявні численні пошкодження шару облицювання дверей, висотою від 3 см до 123 см. Окрім того, на внутрішній поверхні вхідних дверей, дещо в правій нижній їх частині виявлено речовину бурого кольору у вигляді потьоків. Між вхідними дверима та приміщенням коридору наявна тюль, котра прикріплена до карнизу, на якій візуально спостерігаються сліди речовини бурого кольору. Праворуч від вхідних дверей перпендикулярно розміщена стіна житлового будинку, наявне вікно на висоті 1 м. від основи цоколя, зовнішня поверхня стіни, в якій знаходиться віконний отвір, облицювання, на поверхні якої виявлено численні отвори неправильної форми, різні за діаметром, розташовані на висоті від 33 см до 205 см. У віконному отворі наявне металопластикове вікно двостворчасте. На склопакеті правої створи на висоті 49 см від нижнього краю на відстані 35 см від лівого краю склопакету правої створки 22 см від правого краю, наявний отвір з радіальними тріщинами. На підвіконні ззовні наявний осип скла. Напроти внутрішнього кута будинку, на відстані 9,5 м розташована споруда господарського призначення, на стінах якої наявні численні пошкодження у вигляді сколів лакофарбового покриття. На відстані 4,2 м від порогу вхідних дверей та 1,2 м від основи цоколя виявлено предмет, зовні схожий на запобіжну чеку з кільцем, який зафіксовано за допомогою криміналістичної фотозйомки під № 18, з якого зроблено змив, який поміщено до паперового конверту, на якому нанесені відповідні підписи. В подальшому спеціалістом-криміналістом було зроблено змиви речовини бурого кольору з цементованої поверхні. В подальшому до огляду місця події було залучено працівників вибухотехнічної служби, які обстеживши за допомогою спеціального магниту з бетонної поверхні, вилучені рештки металевого предмету зовні схожий на запобіжний важіль від запалу металевої пружини, металевого предмету, запобіжної чеки. Вилучено зразки ґрунту з місця ймовірного ураження. Під час огляду виявлено і вилучено: 1) змиви з предметів, зовні схожих на запобіжний важіль від запалу до гранати та запобіжної чеки з кільцем; 2) предмет зовні схожі до запобіжного важелю від запалу до гранати та запобіжної чеки з кільцем; 3) змиви речовини бурого кольору з бетонної поверхні ґрунту та стола; 4) зразок ґрунту (т.2, а.к.п.28-57);
- актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 13.07.2024, за результатами огляду подвір'я домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що за результатами огляду на момент огляду було виявлено металеві уламки, різні за формою та вагою, які утворилися внаслідок вибуху ймовірно ручної осколкової оборонної гранати Ф-1. Вибухових матеріалів виявлено не було (т.2, а.к.п.58);
- протоколом освідування особи від 13.07.2024 з ілюстративними фототаблицями та додатком, відповідно до якого, у присутності захисника, спеціаліста та понятих, із застосуванням відеозапису та фотозйомки, проведено освідування ОСОБА_13 та відібрано змиви з правої та лівої руки. Крім того, було оглянуто тіло ОСОБА_13 на предмет наявності тілесних ушкоджень (т.2, а.к.п.66-71);
- висновком експерта № 77 судово-медичної експертизи (експертиза почата 17.07.2024 о 10 год 30 хв, закінчена 12.08.2024), відповідно до якого згідно результатів об'єктивного огляду і даних медичної документації, у ОСОБА_10 , 1968 р.н., було виявлено наступні тілесні ушкодження: множинні осколкові поранення спини, ділянки тазу та обох нижніх кінцівок, а саме: дрібні рани нижньо-лівого відділу задньої поверхні грудної клітки і нижньо-латерального відділу правої поперекової ділянки відділу задньої поверхні грудної клітки і нижньо-латерального відділу правої поперекової ділянки спини; дрібні рани з підшкірними крововиливами нижньо-меділального відділу нижньо-меділального квадранту лівої сідниці, правої задньо-латеральної поверхні ділянки тазу; поширений підшкірний крововилив задньо-медіальної і задньої поверхонь нижньої половини правого стегна з дрібними ранами задньо-медіальної і задньо-латеральної поверхонь межі середньої і нижньої третини того ж (правого) стегна та нижньо-центрального відділу задньої поверхні того ж (правого) стегна; підшкірний крововилив і дрібна поверхнева рана підошвової поверхні лівої ступні; дрібні садна спини в проекції остистого відростка ХІІ грудного хребця, правої сідниці (5шт), нижнього краю нижньо-медіального квадрата правої сідниці, задньої поверхні верхньої третини правого стегна, медіальної поверхні ділянки лівого гомілково-ступневого суглобу (4 шт), тильно-медіальної поверхні плюснової частини лівої ступні; дрібні поверхневі садна верхньої половини задньо-медіальної поверхні лівої гомілки (3 шт); поверхневе садно і підшкірний крововилив межі верхніх відділів нижньо-медіального і нижньо-латерального квадратів правої сідниці. Дані тілесні ушкодження, згідно їх морфологічних особливостей, утворились внаслідок травмуючої дії тупих предметів з виражено обмеженою слідоутворюючою поверхнею або гострих преметів, не виключається, що в результаті вибуху бойової гранати з подальшою травмуючої дією як її осколків, так і «вторинних» снарядів (осколків перепони на шляху розльоту осколків гранати (матеріалу ганку будинку потерпілої, тощо)), не виключається, що в термін, вказаний у фабулі постанови і ОСОБА_10 . За ступенем тяжкості дрібні рани спини, ділянки тазу, правого стегна і лівої ступні з утворенням підшкірних крововиливів ділянки тазу, правого стегна і лівої ступні, як кожне окремо, так й увесь їх перелік, належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (від 6 до 21 дня) розлад здоров'я; дрібні садна спини, ділянки тазу та обох нижніх кінцівок з утворенням підшкірного крововиливу правої сідниці, також виявлені у ОСОБА_10 , 1968 року народження, як кожне окремо, так й увесь їх перелік, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (т.2, а.к.п.91-92);
- висновком експерта № 78 судово-медичної експертизи (експертиза почата 17.07.2024 о 12 год 30 хв, закінчена 12.08.2024), відповідно до якої згідно результатів об'єктивного огляду і даних медичної документації, у ОСОБА_9 , 1967 року народження, було виявлено наступні тілесні ушкодження: множинні осколкові поранення обличчя, спини, правих верхньої і нижньої кінцівки, а саме: дрібна рана міжбрівної ділянки лоба; множинні дрібні рани (10 шт.) латеральної і задньо-латеральної поверхонь правої верхньої кінцівки (плече, ділянка ліктьового суглобу і кисть); множинні дрібні рани (12шт.) і дрібні садна (25шт.) правої боковій поверхні тулуба (грудна клітка, бокова стінка живота, латеральний відділ поперекової ділянки, бокова поверхня ділянки тазу); множинні дрібні рани (6шт.) і дрібні садна (10шт.) латеральної і задньо-латеральної поверхнях правих стегна, коліна і гомілки з утворенням підшкірного крововиливу правої підколінної ямки; множинні (4шт.) дрібні рани задньо-медіальної поверхні верхньої половини лівої гомілки з утворенням підшкірного крововиливу медіального відділу задньої поверхні гомілки. Дані тілесні ушкодження, згідно їх морфологічних особливостей, утворились внаслідок травмуючої дії тупих предметів з виражено обмеженою слідоутворюючою поверхнею або гострих предметів, не виключається, що в результаті вибуху бойової гранати з подальшою травмуючої дією як її осколків, так і «вторинних снарядів (осколків перепони на шляху розльоту осколків гранати (матеріалу ганку будинку потерпілого, тощо), не виключається, що в термін, вказаний у фабулі постанови і ОСОБА_42 . За ступенем тяжкості дрібна рана міжбрівної ділянки лоба, множинні дрібні рани латеральної і задньо-латеральної поверхонь правої верхньої кінцівки, правої бокової поверхні тулуба, латеральної і задньо-латеральної поверхонь правої нижньої кінцівки з утворенням підшкірного крововиливу правої підколінної ямки та множинні дрібні рани задньо-медіальної поверхні лівої гомілки з утворенням підшкірного крововиливу її задньої поверхні, як кожна окремо, так й увесь їх перелік, належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (від 6 до 21 дня) розлад здоров'я; множинні дрібні садна латеральної і задньо-латеральної поверхонь правої верхньої кінцівки, правої бокової поверхні тулуба, латеральної і задньо-латеральної поверхонь правої нижньої кінцівки, також виявлені у ОСОБА_9 , 1967 року народження, як кожне окремо, так й увесь їх перелік, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (т.2, а.к.п.93-94);
- протоколами проведення слідчих експериментів (з відеозаписами) від 16.07.2024, які проведені за адресою: вул. Воля, 185, м. Камінь-Каширський, Волинська область, за участю потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , відповідно до яких потерпілим було запропоновано показати та пояснити події, які мали місце 13.07.2024 в нічну пору доби. Потерпілі відтворили обставини події скоєння проти них кримінальних правопорушень ОСОБА_13 . В ході слідчого експерименту зауважень від учасників не надходило (т.2, а.к.п.154-157, а.к.п.158-161);
- висновком експерта № КСЕ-19/103-21/9597 від 22.08.2024 комплексної судової вибухово-технічної експертизи, згідно якого надані на дослідження об'єкти, які упаковані у сейф-пакет Національної поліції України RIC2036868, є залишками бойового припасу - оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 після її вибуху, а саме: спусковим важелем уніфікованого запала дистанційної дії типу УЗРГМ, УЗРГМ-2; кільцем із запобіжною чекою уніфікованого запала дистанційної дії типу УЗРГМ, УЗРГМ-2; деформований фрагментом бойової пружини уніфікованого запала дистанційної дії типу УЗРГМ, УЗРГМ-2 та шістдесятьма металевими фрагментами корпуса оборонної осколкової ручної гранати Ф-1. На поверхнях наданих на дослідження об'єктів, а саме: на спусковому важелі запала УЗРГМ, УЗРГМ-2; кільці із запобіжною чекою запала УЗРГМ, УЗРГМ-2; деформованому фрагменті трубки ударного механізму запала УЗРГМ, УЗРГМ-2; деформованому фрагменті бойової пружини запала УЗРГМ, УЗРГМ-2 та на шістдесяти фрагментів корпуса оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, виявлено продукти вибухового перетворення вибухової речовини на основі тринітротолуолу (тротилу). У даному випадку, 13.07.2024 на території домогосподарства по АДРЕСА_1 , відбувся вибух бойового припасу, а саме: оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 (т.2, а.к.п.163-180);
- копіями медичної документації щодо поступлення 13.07.2024 у відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» громадян, а саме: записом лікаря відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги в 01 год 15 хв від 13.07.24р. щодо хворого ОСОБА_9 , інформованої добровільної відмови пацієнта від запропонованого медичного (обстеження) лікування ОСОБА_9 , довідкою № 96 від 13.07.2024 про фіксацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 , журналу № 7 обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації, записом лікаря відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги в 01 год 05 хв від 13.07.24р. щодо хворої ОСОБА_10 , інформованої добровільної відмови пацієнта від запропонованого медичного (обстеження) лікування ОСОБА_10 , довідкою № 95 від 13.07.2024 про фіксацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 , схемами локалізації тілесних ушкоджень; консультаційним висновком спеціаліста № 154 від 13.07.2024 відносно ОСОБА_13 , відповідно до якого останній категорично відмовився від медичного огляду проведення обстеження на газоаналізаторі та забору венозної крові на наявність етилового спирту (т.2, а.к.п.202-216).
Відповідно до статті 94 КПК України, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов таких висновків.
Стороною захисту в судових засіданнях зверталась увага, що обшук у помешканні Нивчиків проведено не уповноваженими особами без ухвали слідчого судді, а тому протокол обшуку та отримані в ході його проведення докази є недопустимими, а також подано письмове клопотання про визнання інших доказів недопустимими і неналежними, зокрема:
- висновок судово-медичної експертизи № 77 щодо потерпілої, оскільки у цьому висновку вказано інше по батькові (зазначено « ОСОБА_39 »), а в описовій частині/після «Підсумків» фігурує взагалі інша особа - ОСОБА_43 , 1977 р.н.; також у тексті висновку наводиться посилання на медичний документ (довідку № 95) за інший рік (2023), що не кореспондує даті інкримінованої події 2024 року.
- висновок судово-медичної експертизи № 78 щодо потерпілого. Захистом встановлено, що у матеріалах провадження потерпілим є ОСОБА_9 із датою народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , тоді як у висновку СМЕ № 78 зазначено іншу дату народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тобто помилково ідентифіковано ключові анкетні дані. Додатково у висновку використано посилання на довідку № 95 за інший рік, і при цьому аналогічний номер довідки фігурує також у висновку щодо іншого потерпілого.
- висновок судово-медичної експертизи № 112 щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , оскільки захистом встановлено, що даний висновок сформовано з посиланням на медичні документи, датовані 13.05.2024, тоді як інкримінована подія відбулась 13.07.2024. Тобто висновок ґрунтується на медичній документації, яка хронологічно не пов'язана з подією, що перевіряється судом у межах цього провадження, і об'єктивно не може підтверджувати походження/характер ушкоджень саме у зв'язку з інкримінованими обставинами;
- протоколи «слідчих експериментів» із потерпілими від 16.07.2024, оскільки за змістом і фактичною суттю проведених дій (за позицією захисту) вони зводилися до повторення версії потерпілих без належного відтворення та без усунення істотних суперечностей у показаннях (зокрема щодо ключових елементів механізму події). За таких умов оформлення “допиту на місці» у формі слідчого експерименту не забезпечує досягнення мети ст. 240 КПК України та не створює належної доказової цінності;
- висновок судово-медичної криміналістичної експертизи № 74/МК щодо речових доказів, оскільки захистом встановлено, що у цьому висновку вказано доставку/отримання об'єктів експертом 06.05.2024, тоді як відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 13.07.2024. Така невідповідність у датуванні ставить під сумнів процесуальне походження речових доказів, безперервність їх зберігання, належне пакування/маркування та ідентифікацію (тобто чи є це саме ті об'єкти, які мають відношення до події). За відсутності належного підтвердження походження об'єкта будь-які експертні висновки щодо нього не можуть вважатися допустимими й надійними. Отже, висновок № 74/МК отриманий/використовується без усунення істотної невідповідності щодо процесуального статусу та походження об'єктів, що є підставою для визнання його недопустимим (ст. 86, 89 КПК України);
- висновок молекулярно-генетичної експертизи щодо рушника (виявлення крові/ДНК Нивчика) оскільки рушник вилучено за місцем проживання, а не на місці події; не встановлено час утворення плям, їх “свіжість» чи причинно-часовий зв'язок із подією 13.07.2024. У такій конфігурації навіть достовірне встановлення ДНК/крові особи на побутовому предметі не доводить обставин інкримінованої події та не підтверджує механізм її вчинення. Використання такого висновку для доведення ключових обставин обвинувачення є методологічно й процесуально хибним, а з огляду на спосіб вилучення/контекст - створює ризик підміни причинно-часового зв'язку припущенням;
- огляд місця події домоволодіння потерпілих ОСОБА_15 проведено без згоди власника (мами Нивчика, яка в цей час перебувала в Італії), а тому протокол огляду місця події від 13.07.2024 та всі зібрані докази слід визнати недопустимими.
Оцінюючи доводи захисників щодо визнання недопустимими доказами, суд звертає увагу, що відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: 1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; 2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: 1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; 2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах ККС ВС від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 14.06.2023 у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 у справі № 943/2064/19.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к зазначив, Суд неодноразово вирішував, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Також суд зазначав, що якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для визнання недопустимими та неналежними таких доказів, про які зазначає сторона захисту.
Так, безпідставними суд вважає доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказами висновки СМЕ № 77 та № 78 щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . При цьому суд враховує показання в судових засіданнях 15.09.2025 та 22.09.2025 експерта ОСОБА_44 , який проводив ці експертизи, та пояснив, що він проводив дані експертизи з безпосередньою участю вищевказаних потерпілих та на підставі медичної документації. У зв'язку з великим навантаженням по роботі допустив механічні помилки щодо по батькові потерпілої, в резолютивній частині її ПІП та рік народження, та дату в довідках № 95 та № 96, правильним потрібно вважати, що по батькові потерпілої є «Миколаївна», в підсумках експертизи - ОСОБА_10 , 1967 р.н, дата довідок № 95 та № 96 - 13.07.2024.
Доводи захисника ОСОБА_12 в клопотанні, що у висновку експертизи № 96 неправильно вказано дату народження потерпілого - 06.10.1967, замість правильної 01.02.1960 не підтверджуються матеріалами справи, оскільки судом встановлено, що датою народження потерпілого ОСОБА_9 є 06.10.1967, про що правильно зазначено в тексті вищевказаної експертизи.
На думку суду, немає підстав і для визнання недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів із потерпілими від 16.07.2024, з підстав, зазначених у клопотанні сторони захисту.
Відповідно до вимог ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
Потерпілі в ході проведення слідчих експериментів з ними відтворили обставини події кримінального правопорушення, про що складено відповідні протоколи з відеозаписами, які, на думку суду, відповідають вимогам ст. 240 КПК України та є належними і допустимими доказами.
Не підтверджуються матеріалами справи й доводи сторони захисту про те, що огляд місця події домоволодіння потерпілих ОСОБА_15 проведений без згоди власника, оскільки в цьому протоколі, зазначено, що огляд місця події проведений за згодою власника за адресою: АДРЕСА_1 (а.к.п. 28, т.2). При цьому, судом з показань потерпілих та свідків встановлено, що потерпілий є фактичним володільцем зазначеного домоволодіння, постійно проживає там з 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_25 про його виселення рішенням суду в 2024 році, яке набрало законної сили, було відмовлено. Окрім того, як вбачається з рапорту поліцейського, 13.07.2024 на лінію «102» о 00 год 27 хв 13.07.2024 надійшло повідомлення від заявниці ОСОБА_10 , жительки АДРЕСА_1 , про те, що щойно сусід ОСОБА_13 , який живе на АДРЕСА_1 , перебуває під цілодобовим домашнім арештом, кинув гранату на подвір'я біля будинку заявниці, є двоє потерпілих у свідомості (жінка та чоловік). Таким чином, потерпілі самі викликали поліцію у зв'язку з скоєнням щодо них злочину, надавши їм згоду на вчинення слідчих та процесуальних дій у їх домоволодінні (т.2, а.к.п. 22).
Разом з тим, на думку суду, слушними є доводи сторони захисту про те, що протокол обшуку та отримані в ході його проведення докази є недопустимими з таких підстав.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Аналогічні положення закріплені у п. 6 ч. 1 ст. 7, ст. 13 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
За змістом ст. 234-236 КПК України проведення обшуку в рамках кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов'язку особистого виконання обшуку.
Згідно з ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання доказів внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України).
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, обшук в житлі Нивчиків проведений без ухвали слідчого судді. Згідно з протоколом обшуку від 13.07.2024 він проведений з метою виявлення та вилучення знаряддя вчинення злочину, а саме вогнепальної зброї та боєприпасів (а.к.п. 82-88, т.2).
Проте, така мета для проведення невідкладного обшуку не передбачена вимогами ч.3 ст. 233 КПК України, яка передбачає виключні випадки для його проведення, а саме, лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
Окрім того, відсутні в матеріалах кримінального провадження й докази того, що слідчий в подальшому звертався до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, та відповідно, що слідчий суддя надав дозвіл на обшук в житлі Нивчиків.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що протокол обшуку від 13.07.2024, проведений в рамках кримінального провадження № 12024030530000485, в ході якого вилучено чоловічу білизну зі слідами РБК та пошкодженнями, футболку чорного кольору з слідом схожим на отвір, рушник сірого кольору зі слідами РБК, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому є недопустимим доказом.
Вилучений в ході обшуку вищевказаний одяг та рушник були об'єктами досліджень експертиз № 74-МК від 02-12.09.2024 та № СЕ-19/103-24/11406-БД від 30.09.2024 (а.к.п. 182-186, 224-243, т.2).
Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
Аналогічна позиція міститься в рішеннях Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 № 13-37 кс 18 (справа № 751/7557/15-к), від 13.11.2019 у справі №1-07/07 (провадження 13-36зво19).
Дійшовши висновку визнати недопустимим доказом протокол обшуку від 13.07.2024, в ході якого було вилучено вищевказаний одяг та рушник, які були об'єктами експертних досліджень, суд визнає також недопустимими доказами висновки експерта № 74-МК від 02-12.09.2024 та № СЕ-19/103-24/11406-БД від 30.09.2024, оскільки вони є похідними та їх отримання було б неможливим без вилучення вищевказаного одягу та рушника.
В цілому погоджується й суд з доводами сторони захисту в клопотанні про визнання недопустимим і неналежним доказом висновку СМЕ № 112 (експертиза почата 07.08.2024, закінчена 12.08.2024) щодо виявлених тілесних ушкоджень в обвинуваченого ОСОБА_13 . Як вбачається із показань експерта ОСОБА_44 в судовому засіданні та змісту вищевказаного висновку, який ним складений, експерт в ході проведення експертизи взагалі не проводив огляд ОСОБА_13 на наявність у нього тілесних ушкоджень, а підсумки експертизи щодо характеру наявних в нього тілесних ушкоджень були зроблені на підставі консультаційних висновків спеціалістів Камінь-Каширської ЦРЛ від 13.05.2024, тобто за два місяці (13.07.2024) до події кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_13 .
З огляду на наведені обставини, слід дійти висновку, що висновок судово-медичної експертизи № 112 (експертиза почата 07.08.2024, закінчена 12.08.2024) є неналежним доказом, не стосуються предмета доказування у даному кримінальному провадженні, а тому суд не враховує його при ухваленні вироку.
Разом з тим, порушень вимог кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
Доводи ОСОБА_13 про непричетність до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що тілесні ушкодження, на його думку, потерпілі заподіяли самі собі, суд оцінює виключно як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне та не бере за основу при ухваленні вироку, оскільки ці доводи спростовуються належними та допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд також не враховує показання у судовому засіданні свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_45 та ОСОБА_25 , про те, що ОСОБА_13 перебував у період з 21 до 01 годин 13.07.2024 вдома, й те, що він не причетний до вчинення злочинів, оскільки свідки не були безпосередніми очевидцями події, свідок ОСОБА_25 взагалі перебувала за кордоном в цей час. Свідки є сином, дружиною та мамою обвинуваченого відповідно, тому їх показання суд вважає у даному випадку необ'єктивними, є намаганнями допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
На відміну від обвинуваченого, потерпілі були попереджені судом про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань. Їх показання знаходяться в об'єктивному взаємозв'язку між собою та іншими матеріалами справи, нічим не спростовані і доповнюються іншими доказами по справі. Дані показання у своїй сукупності є послідовними та логічно узгодженими, а тому, на думку суду, об'єктивними і достовірними.
Відсутність відеозапису з місця події, на переконання суду, не може бути законною підставою для виправдання обвинуваченого у пред'явленому обвинуваченні.
Аналізуючи показання потерпілих, свідків та інші докази, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін, свободи в поданні ними суду своїх доказів, і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_46 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
За таких обставин, суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_13 своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, зокрема вчинив: закінчений замах на умисне вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, яке не було закінчено з причин, які не залежали від його волі; придбання, носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_13 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. На обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого у відповідності до вимог ст. 66 КК України - відсутні.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.
ОСОБА_13 не працює, суспільно корисною діяльністю не займається, є суспільно-небезпечною особою, оскільки, перебуваючи під домашнім арештом цілодобово в іншому кримінальному провадженні, посягнув на життя двох осіб, спричинив їм фізичні і душевні страждання. Він не розкаявся у скоєному, взагалі не відшкодував завдані збитки потерпілим, внаслідок чого вони просили призначити йому суворе покарання,
Хоч така позиція потерпілих не є обов'язковою для суду, натомість враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та наявність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, позицію усіх учасників судового розгляду щодо міри покарання та дані про особу винного, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_13 неможливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає йому покарання, передбачене санкціями ч. 2 ст. 15, п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України (з урахуванням положень ч.3 ст. 68 КК України) та ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі, а остаточне покарання - на підставі вимог ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу повного складання призначених покарань.
Таке покарання, на думку суду, відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи цивільні позови потерпілих, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Потерпілі (цивільні позивачі) ОСОБА_10 та ОСОБА_9 звернулися з позовом до обвинуваченого ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в якому просять з обвинуваченого ОСОБА_13 стягнути, зокрема, ОСОБА_10 4015,40 грн - у відшкодування матеріальної шкоди, та 950000,00 грн - у відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_9 121665,55 грн - у відшкодування матеріальної шкоди та 950000,00 грн - у відшкодування моральної шкоди.
Однак, суд вважає, що в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не змогли належним чином обґрунтувати спричинення їм моральної шкоди саме на суму 950000,00 грн кожному, жодних доказів на її обґрунтування, зокрема висновку судової психологічної експертизи, суду не надали.
Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні та фізичні страждання останніх від вчинених кримінальних правопорушень, порушення нормального способу життя, з огляду на конкретні обставини самої події, ступінь вини обвинуваченого, його майновий стан, у тому числі і те, що кримінальні правопорушення вчинені умисно, поведінку обвинуваченого, доходить висновку, що цивільний позов потерпілих в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення та стягнення відшкодування в розмірі 150 000,00 гривень на кожного потерпілого, а тому з обвинуваченого на користь потерпілих слід стягнути вищевказану суму моральної шкоди.
Що стосується цивільних позовів потерпілих до обвинуваченого в частині відшкодування їм майнової шкоди у розмірах, зазначених у їх позовних заявах, суд вважає, що вони підлягають до повного задоволення, оскільки така шкода об'єктивно стверджується доказами, які долучені до позовних заяв, щодо понесення даних витрат потерпілими.
Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 100, 174 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст. 124, 126 КПК України.
Разом з тим, суд вважає, що оскільки судом визнано недопустимим доказом висновок експерта № СЕ-19/103-24/11406-БД від 30.09.2024, за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, за яку понесено витрати в розмірі 5856,69 грн, дані витрати з обвинуваченого стягненню не підлягають, а їх слід звернути за рахунок держави.
Обвинувачений ОСОБА_13 згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 13.07.2024 був затриманий 13.07.2024 в 01 год 20 хв (а.к.п. 59-62, т.2).
Обвинуваченому ОСОБА_13 , який перебував під вартою, ухвалою суду від 27.05.2025 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400,00 гривень.
Заставодавцем ОСОБА_25 сплачено даний розмір застави, а тому обвинувачений ОСОБА_13 05.06.2025 був звільнений з-під варти з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Таким чином, з 05.06.2025 по теперішній час щодо обвинуваченого діє запобіжний захід у вигляді застави.
Враховуючи обвинувальний вирок суду, строк призначеного покарання обвинуваченому, й те, що застава сплачена не ним, суд вважає, що на теперішній час запобіжний захід у вигляді застави не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
З урахуванням наведеного, до набрання вироком законної сили обвинуваченому слід змінити запобіжний захід з застави на тримання під вартою, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України. А тому клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід обчислювати із дня його затримання, а саме з 02.02.2026, взявши обвинуваченого під варту в залі суду негайно.
У строк відбування покарання слід зарахувати термін перебування обвинуваченого під вартою з 13.07.2024 по 05.06.2025 включно у відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 15, п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років;
- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому слід змінити запобіжний захід з застави на тримання під вартою.
Взяти обвинуваченого ОСОБА_13 під варту в залі суду негайно.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_13 обчислювати із дня його затримання, а саме з 02.02.2026.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_13 в строк покарання, призначеного обвинуваченому за даним вироком, термін його попереднього ув'язнення з 13.07.2024 по 05.06.2025 включно, з розрахунку що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Після набрання даним вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 908 400,00 гривень, які були сплачені нею в якості застави.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_10 4015 (чотири тисяч п'ятнадцять) гривень 40 копійок у відшкодування майнової шкоди, а також 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 121665 (сто двадцять одна тисяча шістсот шістдесят п'ять) гривень 55 копійок у відшкодування майнової шкоди, а також 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_13 в дохід держави судові витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, у загальному розмірі 18105 (вісімнадцять тисяч сто п'ять) гривень 04 копійки, а саме:
- за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів 2650 грн 48 коп (висновок № СЕ-19/103-24/9768-ФХВР від 02.08.2024);
- за проведення комплексної судової вибухо-технічної експертизи 9087 грн 36 коп (висновок № КСЕ-19/103-24/9597 від 22.08.2024);
- за проведення судової трасологічної експертизи 6367 грн 20 коп (висновок № СЕ-19/103-24/12217-ТР від 25.09.2024).
Арешт, накладений на майно, на підставі ухвали слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16.07.2024 в рамках даного кримінального провадження - скасувати.
Речові докази:
- змиви з рук ОСОБА_13 , що приєднанні матеріалів до кримінального провадження - знищити;
- металеві уламки різні за формою та вагою, які утворились внаслідок вибуху; запобіжний важіль з гранати; змив з запобіжного важеля гранати; запобіжна чека із кільцем з-під гранати; змив з запобіжної чеки з кільцем з-під гранати; зразки букального епітелію ОСОБА_13 ; дві серветки зі змивами з кистей рук ОСОБА_13 ; змив РБК з поверхні стола, в паперовому конверті; контроль до змиву з поверхні стола, в паперовому конверті; змив РБК з цементної поверхні біля вхідних дверей в паперовому конверті; змив РБК з поверхні цементованого покриття в паперовому конверті; контроль до змиву з поверхні цементованого покриття в паперовому конверті, що зберігаються в камері схову речових доказів Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області - знищити;
- чоловіча білизна синього кольору з пошкодженнями та слідами невідомої речовини бурого кольору, футболка чорного кольору з пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору, рушник сірого кольору зі слідами невідомої речовини бурого кольору, мобільний телефон марки «Redmi», з наявними імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 , з сім-картками НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , що зберігаються в камері схову речових доказів Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області - повернути обвинуваченому ОСОБА_13 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Любешівський районний суд Волинської області, а обвинуваченим ОСОБА_13 , який утримується під вартою, у той же строк з дня вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3