Справа № 729/436/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/191/26
Категорія - інші. Доповідач ОСОБА_2
04 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження:
засудженого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції із захисником адвокатом ОСОБА_7 , з використанням її власних технічних засобів, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, начальника караулу Першого ДПРЧ ГУ ДСНС України у м. Києві, одруженого, раніше не судимого, засудженого вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2025 року за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони захисту суд вказав на те, що на даний час вирок суду щодо ОСОБА_6 не виконується, засуджений не відбував та не відбуває покарання, а тому до нього не можливе застосування положень ст. 81-1 КК України, які застосовуються до тих осіб, які на час звернення із клопотанням відбувають покарання у виді позбавлення або обмеження волі та виявили бажання проходити військову службу.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, як незаконну та необґрунтовану, через неправильне застосуванням норм спеціального Закону та істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, постановити нову, якою її підзахисного і звільнити умовно-достроково від відбування призначеного вироком суду покарання для проходження ним військової служби.
Вказує на те, що відмовляючи у задоволенні клопотання, суд не врахував спеціальний правовий режим, встановлений Законом України, який дозволяє звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом в умовах мобілізації засудженим особам, за винятком тих, хто скоїв особливо тяжкі злочини, перелік яких не включає ч. 2 ст. 286 КК України.
На думку захисника, суд мав оцінити відповідність ОСОБА_6 спеціальним критеріям, визначеним цим Законом (зокрема, згода на контракт та відсутність у переліку злочинів, що виключають таке звільнення), а не загальним критеріям умовно-дострокового звільнення, як от відбуття певної частини строку та доведення виправлення.
Відмова суду суперечить публічному інтересу в умовах військового стану та необґрунтовано обмежує право засудженого на захист Батьківщини.
Звертає увагу на допущені судом істотні порушення процесуальних вимог щодо участі потерпілих під час розгляду клопотання сторони захисту. Так, суд розглянув клопотання за участю потерпілих, в той час, як розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від проходження військової служби не вимагає обов'язкової участі потерпілих, тому, на думку захисника, залучення потерпілих до розгляду цього питання створило ситуацію тиску та призвело до того, що суд першої інстанції невірно оцінив баланс між інтересами потерпілих (які, безсумнівно, виступали проти) та державним/оборонним інтересом, який реалізується через спеціальний Закон про умовно-дострокове звільнення для військової служби.
Звертає увагу, що наявність відкритого касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на обвинувальний вирок, що було відомо суду, додатково свідчить про нестабільність вироку та наявність розумних сумнівів у винуватості ОСОБА_6 , що мало бути враховано судом при застосуванні спеціального Закону, який має на меті мобілізацію громадян.
В умовах, коли існує ймовірність скасування вироку, відмова у звільненні для військової служби є надмірним обмеженням прав засудженого.
Заслухавши доповідача, захисника та засудженого, які підтримали доводи апеляційної скарг та наполягали на умовно-дострокову звільненні ОСОБА_6 від покарання для проходження ним військової служби, прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника, ухвалу суду вважав законною та обґрунтованою, звернув увагу на той факт, що вирок суду щодо засудженого не виконується, останній не відбуває покарання, а тому інститут умовно-дострокового звільнення щодо такого засудженого неможливий, навіть за умови, що таке звільнення ініційоване з метою проходження військової служби, адже законодавцем визначено чітку процедуру такого звільнення, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Частиною 1 статті 81-1 КК України визначено, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, передбачене цією статтею, не застосовується до осіб, засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-1561, 258-2586, частиною четвертою статті 2861, статтею 348 цього Кодексу, а також до засуджених службових осіб, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 цього Кодексу займали особливо відповідальне становище.
У разі застосування судом умовно-дострокового звільнення на підставі, визначеній цією статтею, така особа звільняється умовно-достроково від відбування лише основного покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
З матеріалів провадження убачається, що 03 червня 2025 року вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 був визнаний винуватим та засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , який вважав призначене йому вироком суду покарання занадто суворим та просив про звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України з визначенням іспитового строку, було залишено без задоволення, а вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області без змін.
17 жовтня 2025 року вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2025 року був звернутий до виконання, як такий, що набрав законної сили 19 вересня 2025 року.
12 листопада 2025 року на адресу Бобровицького районного суду Чернігівської області надійшло повідомлення відділення поліції №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області про неможливість виконання вироку Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 , з огляду на те. що останній за місцем реєстрації відсутній, місце його знаходження невідоме, а результати опитування сусідів не були дієвими щодо встановлення місця його перебування.
14 листопада 2025 року начальник ВП №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області повідомив суд про те, що з метою розшуку засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками СКП ВП №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області було заведено оперативно-розшукову справу за №45.2/168 від 13.11.2025 та проводяться заходи по встановленню його місця знаходження.
Ухвалою судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 грудня 2025 року було задоволено клопотання засудженого та зупинено виконання вироку Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_6 до вирішення по суті провадження судом касаційної інстанції.
Тобто, станом на день апеляційного розгляду вирок суду щодо ОСОБА_6 не виконувався, засуджений призначений йому строк покарання не відбував.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що положеннями ст. 81-1 КК України передбачається застосування умовно-дострокового звільнення для проходження військової служби за контрактом під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану виключно до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Як встановлено вище, засуджений ОСОБА_6 визначений йому вироком суду строк покарання у виді позбавлення волі не відбував та не відбуває, що виключає можливість застосування до нього положень ст. 81-1 КК України.
Статтею 152 КВК України передбачено, що підставою звільнення від відбування покарання є умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.
Відповідно до ст. 154-1 КВК України стосовно засудженого, який виявив бажання проходити військову службу, на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом. За заявою засудженого установа виконання покарань у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, вживає невідкладних заходів щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом та організовує проходження таким засудженим первинного медичного огляду у закладах охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України та в інших закладах охорони здоров'я державної чи комунальної форми власності.
Питання щодо можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом за наявності позитивних результатів первинного медичного огляду попередньо розглядається установою виконання покарань за обов'язковою участю (у тому числі в режимі відеоконференції) представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем розташування установи виконання покарань, а також представника військової частини, в якій засуджений планує проходити військову службу за контрактом.
За результатами такого попереднього розгляду засудженому територіальним центром комплектування та соціальної підтримки може бути видано направлення для проходження військово-лікарської комісії. Установа виконання покарань сприяє, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки організовує проходження засудженим військово-лікарської комісії.
У разі визнання засудженого придатним до військової служби за станом здоров'я копія довідки військово-лікарської комісії з постановою про придатність до військової служби невідкладно, але не пізніше 24 годин, надається установі виконання покарань.
За результатами розгляду отриманих документів та прийняття рішення про можливість представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом установа виконання покарань невідкладно, але не пізніше 24 годин після прийняття такого рішення, надсилає до суду клопотання (подання), заяву засудженого про бажання проходити військову службу за контрактом, письмову згоду командира військової частини, в якій засуджений планує проходити військову службу за контрактом, копію військово-облікових документів та копію довідки військово-лікарської комісії з постановою про придатність до військової служби для розгляду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Отже, законодавцем визначено чітку процедуру, яка передує зверненню до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення засудженої особи для проходження військової служби за контрактом.
Більш того, законодавцем визначено чотири основні умови для звільнення засудженої особи умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом: 1) відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) виявила бажання проходити військову службу за контрактом; 3) відповідає вимогам проходження військової служби, а саме: їй залишилось до досягнення граничного віку перебування на військовій службі не менше трьох років (такий граничний вік, згідно зі ст. 22 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», становить від 45 до 55 років - залежно від категорії військовослужбовця-контрактника рядового і сержантського складу); є придатною до військової служби за станом здоров'я; пройшла професійно-психологічний відбір; має достатній рівень фізичної підготовки для виконання обов'язків військової служби; 4) не була засуджена за злочини проти основ національної безпеки України, умисне вбивство двох чи більше осіб або поєднане зі зґвалтуванням чи сексуальним насильством, злочини проти статевої свободи чи статевої недоторканості, терористичні злочини, а також вчинене в стані сп'яніння порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило загибель кількох осіб.
Зі змісту клопотання сторони захисту, матеріалів кримінального провадження та за встановлених під час судового розгляду обставин, убачається, що ОСОБА_6 не відбуває покарання у виді позбавлення волі та відсутня його заява про бажання проходити військову службу за контрактом, як це визначено законодавцем.
Витяг з Наказу командира НОМЕР_1 бригади Національної гвардії України №232дск від 29 жовтня 2025 року убачається, що ОСОБА_6 був призваний на військову службу на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та на підставі розпорядження командувача Національної гвардії України від 24.02.2022 №27/9/1/3/М-282 т-Е, зарахований в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
З цього ж Наказу убачається, що солдат запасу ОСОБА_6 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час повної мобілізації із ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначений на посаду водія екіпажу №7 1 групи експлуатації та забезпечення безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення 2 роти експлуатації та забезпечення безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення окремого загону спеціального призначення (ВОМ -790037П) та приступив до виконання обов'язків за посадою 29 жовтня 2025 року.
Тобто, засуджений ОСОБА_6 був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, а не шляхом подання заяви про бажання проходити військову службу за контрактом під час відбування ним призначеного вироком суду покарання у виді 4 років позбавлення волі, що повністю виключає можливість застосування до нього положень ст. 81-1 КК України.
Той факт, що за касаційною скаргою захисника засудженого адвоката ОСОБА_9 було відкрито касаційне провадження не спростовує факт набрання вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2025 року законної сили, а тим більше не зобов'язує суд звільнити засудженого ОСОБА_6 умовно-достроково від призначеного цим вироком покарання, яке він не відбував, а виконання вироку зупинене.
Стверджуючи про наявність об'єктивних сумнівів у винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, апелянтка залишила поза увагою той факт, що самим засудженим обставини вчинення кримінального правопорушення та доведеності його винуватості не оскаржувались ні під час судового розгляду в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного перегляду, ні під час звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду, а тому наразі це твердження є нелогічним, а тим більше не покладають на суд обов'язок у безумовному застосуванні до ОСОБА_6 положень ст. 81-1 КК України.
При цьому Верховний Суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 , надав оцінку доводам його скарги щодо надмірної суворості призначеного йому виду та строку покарання, зауваживши про відсутність підстав для звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Не приймається до уваги вказівка захисника про те, що відмовляючи у задоволенні клопотання, суд не врахував спеціальний правовий режим, встановлений Законом України, який дозволяє звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом та мав оцінити відповідність ОСОБА_6 спеціальним критеріям, визначеним цим Законом, зокрема, його згоді на контракт, а не загальним критеріям умовно-дострокового звільнення.
Аналіз змісту ухвали суду вказує на обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а висновки суду є такими, що узгоджуються з вимогами законодавства щодо вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засуджених для проходження військової служби за контрактом, адже положення ст. 81-1 КК України, 152, 154 КВК України, якими регламентуються підстави та умови для умовно-дострокового звільнення засуджених, чітко визначають, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
При цьому, обов'язковою умовою є саме факт відбуття особою покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі та факт виявлення бажання проходити військову службу за контрактом, з подальшим поданням відповідної заяви на ім'я начальника установи відбування покарання.
У даному випадку, ОСОБА_6 призначене йому покарання у вигляді позбавлення не відбуває, виконання вироку зупинено на підставі судового рішення, а засуджений був призваний для проходження військової служби за призовом під час повної мобілізації, що виключає можливість вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засудженого, як про це вірно вирішив суд першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів.
Залучення судом першої інстанції потерпілих у кримінальному провадженні до участі у судовому розгляді поданого стороною захисту клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання не є істотним порушенням вимог КПК України, як про це вказує захисник, а тим більше жодним чином не могло вплинути на рішення суду під час вирішення цього клопотання, адже вимоги Закону є чіткими та однозначними.
Відмова суду у задоволенні клопотання сторони захисту жодним чином не суперечить публічному інтересу в умовах військового стану, а тим більше не обмежує право засудженого на захист Батьківщини, як про це безпідставно вказує захисниця в апеляційній скарзі, оскільки ОСОБА_6 призваний на військову службу та виконує свій громадянський обов'язок, а не право, як про це вказує апелянтка, по захисту Батьківщини.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час розгляду матеріалів справи в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2025 року про відмову в умовно-дострокову звільнення від покарання засудженого ОСОБА_6 для проходження військової служби за контрактом, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12