Справа № 240/20590/25
Головуючий у 1-й інстанції: Окис Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
03 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною відмову, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач, ЦВЛК) про визнання протиправною відмову у перегляді рішення, оформленого витягом з протоколу засідання ЦВЛК від 06 вересня 2024 року №6589 про встановлення причинного зв'язку захворювання, що призвело до смерті, та причини смерті ОСОБА_2 зі службою в Збройних Силах України, з формулюванням «Захворювання, що призвело до смерті. Та причинна смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби», скасувати таке рішення та зобов'язання переглянути зазначене рішення.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не була врахована інформація про те, що ОСОБА_2 з 02 квітня 2024 року перебував у складі сил та засобів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », залучався та брав безпосередню участь із забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, та саме під час виконання вказаних заходів захворів, а в подальшому це захворювання стало причиною його смерті. Співставлення періодів безпосередньої участі ОСОБА_2 в заходах із забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України з періодами його перебування на лікуванні та враховуючи те, що він до призову на військову службу по мобілізації та під час проходження служби за медичною допомогою не звертався, дає підстави для висновку, що початок захворювання етіопатогенетично розпочався в період виконання заходів із забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України. Наголошує, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не врахував довідку за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Наведене, на переконання позивача, свідчить, що при прийнятті спірного рішення відповідач не досліджував питання чи могло виникнути захворювання ОСОБА_2 , яке в подальшому стало причиною його смерті, в період його участі у бойових діях та чи пов'язано воно із захистом Батьківщини. Відмовляючи у перегляді рішення від 06 вересня 2024 року відповідач не здійснив оцінку усіх фактів та обставин, що мають значення, внаслідок чого прийняв невмотивоване рішення про відмову в перегляді прийнятого ним рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 лютого 2022 року №46 військовослужбовця військової служби призваного під час мобілізації рядового ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду водія вогнеметного взводу батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 квітня 2024 року №111 рядовий ОСОБА_2 прибув до складу сил та засобів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », залучався та брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення агресії російської федерації на території України, з метою виконання службових (бойових) завдань.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 червня 2024 року №173 рядовий ОСОБА_2 21 червня 2024 року під час відрядження у м.Чернігів захворів і знаходився на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 липня 2024 року №194 вказаний військовослужбовець був переведений на лікування у Чернігівській онкологічний диспансер.
Перебуваючи у відділенні паліативної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
14 липня 2024 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №343 призначено службове розслідування у зв'язку зі смертю водія вогнеметного взводу батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військовослужбовця військової служби призваного під час мобілізації рядового ОСОБА_2 .
За наслідками такого розслідування складений акт.
14 серпня 2024 року голові ЦВЛК листом №6243 командир Військової частини НОМЕР_1 направив документи на визначення причинного зв'язку смерті померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме: 1) направлення на військово-лікарську комісію з метою визначення причинного зв'язку смерті на рядового ОСОБА_2 ; 2) медична характеристика на рядового ОСОБА_2 ; 3) копія акта проведення службового розслідування; 4) витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №139 від 25 липня 2024 року «Про результати службового розслідування»; 5) копія лікарського свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ; 6) витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №230 від 14 серпня 2024 року про виключення зі списків особового складу частини; 7) копія сповіщення про смерть №5475 від 14 липня 2024 року.
Згідно протоколу №6589 від 06 вересня 2024 року ЦВЛК прийнято рішення про те, що захворювання рядового ОСОБА_2 , яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , "ТАК", пов'язане з проходженням військової служби.
03 липня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перегляд зазначеного рішення з урахуванням матеріалів службового розслідування, проведеного у зв'язку зі смертю рядового ОСОБА_2 .
Листом від 05 серпня 2025 року №598/6/18437 ЦВЛК повідомила позивача, під час прийняття рішення щодо причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 приймалися до уваги документи, у яких зазначено обставини смерті військовослужбовця, в тому числі акт службового розслідування.
Уважаючи такі рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася з відповідним позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2232-XII).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону України №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 названого Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною 2 статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно абзацу 7 пункту 1.3 названої глави основним завданням військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.2 названої глави штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
За змістом підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Згідно п.1.3 Положення №402 серед основних завдань військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв"язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов"язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв"язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
За змістом п.2.4.3 Положення №402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв"язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
Згідно п.21.5 Положення №402 Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
д) «Захворювання. "ТАК", пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».
Зазначені у підпунктах "д" та "е" постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
Згідно п.21.9 Положення №402 визначення причинного зв"язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, особи, звільненої з військової служи, проводиться штатними ВЛК.
Згідно п.21.25 Положення №402 для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (засвідчені копії документів):
- довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);
- довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (за наявності);
- медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;
- довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);
- копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332,
- копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;
- документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;
- лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);
- свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).
Штатною ВЛК враховуються:
первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Згідно п.21.30 Положення №402 Постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано, що Постанова ЦВЛК про причинний зв'язок захворювання чоловіка позивачки прийнята з формулюванням, вказаним у пункті 21.5 глави 21 розділу II Положення №402, але без оцінки (вивчення документів) щодо періоду/початку виникнення захворювання, обставин його розвитку, ускладнення тощо.
Також, висновок суду першої інстанції, що оскаржуване "рішення ЦВЛК, яке просить скасувати позивач, стосується лише відмови в задоволенні її скарг, тому не має безпосереднього впливу на суб"єктивні права та обов"язки позивача шляхом позбавлення її можливості реалізувати належне їй право або шляхом покладення на неї будь-якого обов"язку" - не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки позивач не погоджується з правильністю формулювання Відповідачем причинного зв"язку захворювання її чоловіка та його смертю, з військовою службовою пов"язаною саме з захистом Батьківщини.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №802/468/17-а, встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Проте, суд має право перевірити законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не була перевірена законність висновку Відповідача в межах дотримання ним процедури прийняття цього висновку. Як зазначає позивач, не була врахована наступна інформація (докази):
- відповідно до переліку документів, що були враховані Відповідачем під час прийняття рішення (протокол Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06 вересня 2024року №6589) не була враховано, що ОСОБА_2 з 20.04.2024 року перебував у складі сил та засобів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №111 від 20.04.2024року, залучався та брав безпосередню участь із забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, та саме під час виконання вищевказаних заходів захворів, а в подальшому це захворювання стало причиною його смерті. Відповідачем також не було враховано, що ОСОБА_2 відповідно до посвідчення сепії НОМЕР_4 є учасником бойових дій (копія посвідчення наявна в матеріалах справи);
- з інформації, отриманої від КНП «Малинська міська лікарня» (заклад охорони здоров'я за місцем реєстрації та фактичного місця проживання ОСОБА_2 до призову по мобілізації на військову службу) слідує, що ОСОБА_2 до 27.02.2022 року (дата призову на військову службу по мобілізації) не звертався до спеціалістів КНП «Малинська міська лікарня» зі скаргами на стан здоров'я та на обліку у лікаря-онколога не перебував (копія відповіді на адвокатський запит наявна в матеріалах справи). Запити Відповідачем, щодо отримання зазначеної (іншої) інформації - не здійснювалися. Оцінка в рішенні - не надавалась;
- на адвокатський запит представника позивача військовою частини НОМЕР_1 був наданий витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.07.2024 року №198 (копія наявна в матеріалах справи), згідно якого ОСОБА_2 14.07.2024 року вибув зі складу сил та засобів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де як зазначалося вище, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Даний наказ Відповідачем не витребовувався та не був ним врахований під час прийняття рішення від 06.09.2024 №6589, оскільки відсутній в переліку документів, які направлялися військовою частиною НОМЕР_1 на його адресу.
Зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано правової оцінки в частині дотримання Відповідачем вимог п.21.25 Положення №402.
Згідно п.21.25 Положення №402 для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються, серед інших такі документи (засвідчені копії документів):
- медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу.
З матеріалів справи вбачається що Відповідачем медичні документи, які підтверджують початок та розвиток захворювання ОСОБА_2 , медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу не витребовувалися, отже не були враховані під час прийняття рішення Відповідачем про встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_2 , його смерті із проходженням військової служби пов"язаної із захистом Батьківщини.
Зазначене свідчать про допущену Відповідачем неповноту в процедурі встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_2 з військовою службою та про невідповідність висновку суду першої інстанції щодо відсутності процедурних порушень відповідно до встановлених обставин справи.
Як вже зазначалося вище, згідно п.21.25 Положення №402 для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, у тому числі які призвели до смерті військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із листом командира військової частини надається також, серед інших документів (засвідчені копії документів): довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (за наявності).
Як зазначається Позивачем, що Відповідачем не витребовувалася та не була врахована вищевказана Довідка. Проте суд першої інстанції в оскаржуваному Рішенні зазначив, що така довідка ані до скарги від 03 липня 2025 року, ані до позовної заяви позивачем не долучено, так само як і не надано доказів її існування на момент направлення Військовою частиною НОМЕР_1 документів на визначення причинного зв'язку смерті військовослужбовця ОСОБА_2 до ЦВЛК для прийняття останньою оскаржуваного рішення.
Даний висновок Суду свідчить про порушення судом вимог ч.2 ст.77 КАС України - обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача та неврахування п.21.25 Положення №402, відповідно до якого Відповідач, як штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Володіючи інформацією, що ОСОБА_2 перебував у складі сил та засобів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », залучався та брав безпосередню участь із забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, Відповідач не здійснив запит(и) до військової частини для уточнення наявності вищевказаної Довідки, часу участі ОСОБА_2 у бойових діях у складі військової частини, інших документів, щодо часу виникнення та розвитку захворювання, що в свою чергу свідчить про обгрунтованість тверджень позивача щодо порушення процедури, передбаченої Положенням №402.
Крім того, з доданих до позовної заяви письмових доказів слідує, що при прийнятті Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України рішення від 06 вересня 2024 року №6589 взагалі не досліджувалось питання, чи могло виникнути захворювання ОСОБА_2 , яке в подальшому стало причиною його смерті, в період його участі у бойових діях та чи пов'язано воно із захистом Батьківщини.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлених у постанові від 18.03.2021 року у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 квітня 2025 року по справі №160/31586/23 невмотивованість рішення суб"єкта владних повноважень є підставою для його скасування.
При постановленні оскарженого рішення, зазначених обставин судом першої інстанції не враховано та правової оцінки таким обставинам - не надано
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із цим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям нової постанови - про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).
Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 6056,00 грн. підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179) у перегляді рішення, оформленого витягом з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06 вересня 2024 року №6589 про встановлення причинного зв'язку захворювання, що призвело до смерті, та причини смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі службою в ЗС України, з формулюванням «Захворювання, що призвело до смерті, та причина смерті", "Так", "пов'язані з проходженням військової служби".
Скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене витягом з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06 вересня 2024 року №6589 про встановлення причинного зв'язку захворювання, що призвело до смерті, та причини смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі службою в ЗС України, з формулюванням «Захворювання, що призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов'язані з проходженням військової служби.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України переглянути рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене витягом з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06 вересня 2024 року №6589 про встановлення причинного зв'язку захворювання, що призвело до смерті, та причини смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі службою в ЗС України, з формулюванням "Захворювання, що призвело до смерті, та причина смерті", "Так", пов'язані з проходженням військової служби".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179) 6056,00 грн., як загальну суму витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.