Справа № 320/27765/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
03 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Рух справи.
10.08.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 323662,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем наявний податковий борг через несплату податків на підставі податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 р. позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Світловодської територіальної громади Кіровоградської області (назва отримувача: ГУК у Кіров.обл./тг м.Світл/18010300; код отримувача 37918230; номер рахунку UA888999980314080512000011563; код класифікації доходів бюджету 18010300) заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкта нежитлової нерухомості за 2018, 2019, 2020, 2021 р.р. у розмірі 323662.72 грн.
Приймаючи таке рішення суд перші інстанції виходи з того, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог належними та достатніми доказами.
Відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що спірні податкові-повідомлення рішення не є узгодженими, скасовані в судовому порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 слухання справи призначено у порядку письмового провадження.
30.01.2026 відповідач подав додаткові докази щодо відсутності податкового боргу, який колегія суддів приймає до уваги, відповідно до положень ст.308 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом було прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 р. № 0004382-3314-2651, яким відповідачу нараховано суму у розмірі 80966,01 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2020 р. № 0147628-3314-2651, яким відповідачу нараховано суму у розмірі 2319,14 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2020 р. № 0147629-3314-2651, яким відповідачу нараховано суму у розмірі 108952,86 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2020 р. № 0147630-3314-2651, яким відповідачу нараховано суму у розмірі 1187,74 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 р. № 0141705-2408-2651, яким відповідачу нараховано суму у розмірі 962,43 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2020 р. № 0141706-2408-2651, яким відповідачу нараховано суму у розмірі 113036,74 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 02 травня 2022 р. № 0211118-240110-2651, яким відповідачу нараховано суму у розмірі 1333,80 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2022 р. № 0211126-240110-2651, яким відповідачу нараховано суму у розмірі 14904,00 грн.
На підставі цих податкових-повідомлень рішень позивач подав цей позов.
Проте, відповідачем суду апеляційної інстанції були подані докази щодо скасування в судовому порядку податкових-повідомлень рішень чи оскарження їх в судовому порядку, а саме:
від 21 жовтня 2019 р. № 0004382-3314-2651 - справа № 640/7846/20,
від 04 травня 2020 р. № 0147629-3314-2651 - справа № 640/3487/21,
від 14 травня 2021 р. № 0141705-2408-2651 та від 14 травня 2020 р. № 0141706-2408-2651 - справа № 640/22794/21.
Крім того, апелянтом подані квитанції про сплату боргу за іншими податковими-повідомленнями рішеннями, що підтверджено квитанціями: від 30.09.2022 на суму 1333.80 грн., від 09.11.2022 на суму 14904 грн., від 29.01.2026 на суму 1187.74 та на суму 2319.14 грн.
Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Так, згідно п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно пунктів 95.1 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 42.1 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
У відповідності до пункту 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За змістом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу передбачено, що органами стягнення є виключно органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах повноважень.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України - провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Також враховуючи приписи частини другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України - заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі. В даному випадку обставиною, що зумовлює звернення до суду є сплив 30 календарних днів з моменту набуття відправлення (податкової вимоги) статусу повернуто.
Висновки суду.
Матеріалами справи підтверджено, що податковий борг відповідача виник на підставі податкових повідомлень-рішень, проте частина цих рішень скасовані судовими рішеннями, які набрали законної сили, частина оскаржуються в судовому порядку, отже не є узгодженими, і за певними податковими-повідомленнями рішеннями сплачена заборгованість.
Вказане апелянтом підтверджено належними та допустимими доказами, які суд апеляційної інстанції визнає такими і приймає їх до уваги.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов'язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.
Стаття 242 КАС України визначає, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на надані відповідачем документи, а саме судових рішень та квитанцій про часткову сплату заборгованості, що спростовують твердження позивача щодо узгодженості податкових зобов'язань, що утворилися на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо всіх інших доводів сторін колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позову є передчасним.
Судові витрати.
За правилами статті 139 КАС України у разі скасування рішення суду першої інстанції судовий збір, сплачений стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, за подання апеляційної скарги підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 7282,50 грн.
Враховуючи результат розгляду справи на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області підлягає стягненню сума 7282,50 грн.
Керуючись статтями 243, 244, 229, 250, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 р. - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486) понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 7282,50 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят дві гривень 50 коп.)
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина