Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2-з/733/2/26
Єдиний унікальний №733/129/26
Ухвала
Іменем України
04 лютого 2026 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Карапиш Т.В., за участю секретаря Чигрин Л.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романяка Владислава Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
30 січня 2026 року до Ічнянського районного суду Чернігівської області разом з позовною заявою надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романяка В.О. про забезпечення позову, в якому останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих на його ім'я у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 812440 (вісімсот дванадцять тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп.; накладення арешту на все нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі в заставу, оренду, дарування, обміну чи іншого розпорядження таким майном.
Заява про забезпечення позову розглядалася без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилося.
Перевіривши надані матеріали, суд вважає за необхідне заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романяка В.О. про забезпечення позову повернути заявнику, виходячи з наступного.
Статтею 151 ЦПК України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Як визначено п.п. 2,3 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
В порушення п.п. 2,3 ст. 151 ЦПК України, в заяві про забезпечення позову представником позивача не вказано номер і серію паспорта, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в позивача та відповідача, а також не обґрунтовано необхідності забезпечення позову.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Також, в порушення п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, не наведено інші відомості, потрібні для забезпечення позову - наявність у відповідача відкритих банківських рахунків та банківських установ, в яких відкриті такі рахунки, не конкретизовано до якого саме майно відповідача слід вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та не вказано його вартість, тоді як заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22 (провадження № 61-12011св22).
Співмірність передбачає співвідношення цивільним судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Крім того, представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих на його ім'я, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, тоді як встановлено ч. 4 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які можуть знаходитись на рахунках відповідача. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову необхідно повернути заявнику з підстав невідповідності її вимогам ст. 151 ЦПК України.
Разом з тим, слід необхідно роз'яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.151,153 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романяка Владислава Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє права повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Т. В. Карапиш