Справа №: 486/163/26 Провадження № 3/486/147/2026
03 лютого 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Маляновій А.А.,
Учасники справи: особа, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №561158 від 07 січня 2026 року, 07 січня 2026 року о 13:10 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ШКОДА» державний номерний знак НОМЕР_2 по вул.Енергобудівників, 17, в м. Південноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області, та був причетний до дорожньо-транспортної пригоди після чого залишив місце ДТП, чим порушив п.2.10.а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
В судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 пояснив, що він приїхав на обід, після обіду поїхав на заправку і на заправці, вийшовши з машини, побачив на закрилку автомобіля пошкодження, та одразу викликав поліцію. У дворі відеокамер немає, тому коли саме відбулась дорожньо-транспортна пригода та за чиєю участю йому не відомо, він тільки здогадується.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, за змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Тобто, виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктами 2.10а Правил дорожнього руху, порушення яких ставляться у провину ОСОБА_1 , визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Як зазначив ОСОБА_1 в судовому засіданні, коли саме сталося ДТП йому не відомо. Про те, що автомобіль пошкоджено дізнався лише коли після обідньої перерви поїхав на заправку.
Зазначені пояснення ОСОБА_1 не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами, а навпаки підтверджені наявною в матеріалах справи копією рапорту, де зазначено, що 07 січня 2026 року о 14:08 поблизу вул. Енергобудівників буд. 17, м. Південноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області, протягом години. ОСОБА_1 виявив пошкодженим автомобіль «Шкода Октавія» державний номерний знак НОМЕР_2 який був припаркованими біля магазину Троянда. Пошкоджено двері з правого боку. З його слів він підозрює водія автомобіля який припаркований у дворі «Део ланос» державний номерний знак НОМЕР_3 який належить ОСОБА_2 . Схема місця ДТП від 07 січня 2026 року, та письмовими пояненнями ОСОБА_2 .
Будь-які належні, допустимі та достатні докази, на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди через нехтування правилами безпеки дорожнього руху в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, на підставі викладеного, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, суд приходить до висновку, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Г.А. Далматова