Справа № 320/14447/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
04 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, взяти до розрахунку пенсії заробітну плату за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району та здійснити з 01.11.2022 перерахунок пенсії позивачу, із урахуванням зарахованого страхового стажу та заробітної плати.
Позов обґрунтовано тим, що відовідачем при призначенні пенсії протиправно невраховано страховий стаж за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 по 01.06.1992, та невзято до розрахунку заробітну плату за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 по 01.06.1992.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у формі листа від 21.12.2023 № 1000-0202-8/199310, про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, взяти до розрахунку пенсії заробітну плату за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, та здійснити з 31.10.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , із урахуванням зарахованого страхового стажу та заробітної плати. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
У апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки в записі трудової книжки колгоспника період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району відсутнє засвідчення підписом та печаткою кожного року трудової діяльності в громадському господарстві, відтак підстави для врахування періоду роботи позивача з 18.11.1985 по 20.11.1989 - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
На думку позивача, оскільки згідно записів, зроблених у трудовій книжці колгоспника (позивача) про період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 року по 01.06.1992 року, враховуючи наявність в неї записів про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі, записів про виконаний позивачем річний мінімум трудоднів, який є більшим за встановлений мінімум, а також розмір отриманої грошової винагороди та в силу вимог частини другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час роботи позивача в колгоспі підлягає зарахуванню до страхового стажу за повний період роботи у повному обсязі, тобто з 18.11.1985 по 01.06.1992.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16.09.2022.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з адвокатським запитом (зареєстрований 15.12.2023), в якому просила надати інформацію підстав неврахування страхового стажу за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 по 01.06.1992, та невзяття до розрахунку заробітної плати за названий періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
Листом від 21.12.2023 № 1000-0202-8/199310 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За матеріалами пенсійної справи, страховий стаж становить 34 роки 5 місяців 24 дні. Оскільки у трудовій книжці колгоспника від 25.11.1985 серії НОМЕР_1 містяться відомості про членство в колгоспі ім. Жовтневої революції з 18.11.1985 по 01.06.1992, при цьому інформація про встановлений мінімум трудової діяльності та кількість відпрацьованих трудоднів внесена не в повному обсязі, а саме не засвідчено печаткою щорічно кількість виконання річних мінімумів трудової участі, тому для врахування до загального стажу зазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану підприємством або архівними установами із зазначенням, з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстави для видачі довідки.
Крім того, проінформовано, що довідка про заробітну плату за період роботи в колгоспі, зокрема з 18.11.1985 по 01.06.1992, у матеріалах пенсійної справи відсутня, до заяви про призначення пенсії довідку про заробітну плату за зазначений період позивач не надавала.
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності записів у трудовій книжці колгоспника, відтак зазначене не може бути підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового стажу, тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області викладене у формі листа від 21.12.2023 № 1000-0202-8/199310 про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
При цьому, оскільки позивач звернувся до суду із цим позовом 01.04.2024, тому вказані права можуть бути захищені судом починаючи з 31.10.2023, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною першою статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до частин другої та третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Вимогами пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період із 18.11.1985 по 01.06.1992, працювала в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району Кримської області (мовою оригіналу «колхоз им. Октябрьской революции Красногвардейського района»). Записи засвідчені підписом та печаткою відповідальної особи колгоспу. У трудовій книжці також містяться записи про трудову участь з 1985 року по 1989 роки та виконаний позивачем річний мінімум трудоднів, а також розмір отриманої грошової винагороди.
Позивач в особі уповноваженого представника звернулася до відповідача з адвокатським запитом (зареєстрований 15.12.2023), в якому просила надати інформацію підстав неврахування страхового стажу за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 по 01.06.1992, та не взяття до розрахунку заробітної плати за названий періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
У свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області проінформувало, що у трудовій книжці колгоспника від 25.11.1985 серії НОМЕР_1 містяться відомості про членство в колгоспі ім. Жовтневої революції з 18.11.1985 по 01.06.1992, при цьому інформація про встановлений мінімум трудової діяльності та кількість відпрацьованих трудоднів внесена не в повному обсязі, а саме не засвідчено печаткою щорічно кількість виконання річних мінімумів трудової участі, тому для врахування до загального стажу зазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану підприємством або архівними установами із зазначенням, з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстави для видачі довідки.
На думку позивача, звертаючись до суду з вказаним позовом, остання ввважає, що відповідачем протиправно не зараховано страховий стаж в колгоспі та дані про отриману заробітну плату за період з 18.11.1985 по 20.11.1989.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості.
Так, надана позивачем трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.11.1985, містить належні та достатні відомості щодо періодів і виконуваної позивачем роботи, і тому позивачу не потрібно додатково підтверджувати довідками записи про спірні періоди роботи у періоди, які не були зараховані відповідачем.
Крім того, слід зазначити, що єдиною підставою для не врахування до страхового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі з огляду на не засвідчення печаткою щорічно кількості виконання річних мінімумів трудової участі.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на цьому підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної Постанови, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 зазначив, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника від 25.11.1985 серії НОМЕР_1 , позивач працювала у період із 18.11.1985 по 01.06.1992 в колгоспі ім. Жовтневої революції.
Досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.
У відповідності до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно, обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Враховуючи викладене, відмова відповідача є протиправною, оскільки трудова книжка колгоспника позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Окрім цього, відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними, а також не звернув увагу на хронологію подій трудової діяльності позивача, який скріплений печаткою колгоспу, містить посаду, прізвище особи, яка вчинила ці записи і її підпис.
Незарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Відтак, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового стажу.
Як наслідок, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області викладеного у формі листа від 21.12.2023 № 1000-0202-8/199310 про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
При цьому, враховуючи, що позивач звернулася до суду із цим позовом 01.04.2024, тому її права можуть бути захищені судом, починаючи з 31.10.2023, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.
Отже, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та взяти до розрахунку пенсії заробітну плату за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району та здійснити з 31.10.2023 перерахунок пенсії позивачу, із урахуванням зарахованого страхового стажу та заробітної плати.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко