П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19161/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року (суддя Андрухів В.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 26.09.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
17.06.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивачка просила суд:
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2025 року №951220137147 про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року і проведенні перерахунку раніш призначеної пенсії за віком;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року і провести перерахунок раніш призначеної пенсії за віком.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 26 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що для врахування періоду роботи з 01.03.1993 по 03.05.1995 до страхового стажу позивача ОСОБА_1 відсутні законні підстави, оскільки згідно з п. п. 17 і 18 Порядку №637 позивачкою не надано документів, необхідних для зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, сам запис про переведення позивачки на роботу в кооператив та назва кооперативу відсутні. У зв'язку з цим апелянтом/відповідачем прийняте законне та обґрунтоване рішення про відмову в перерахунку пенсії від 24.04.2025 №951220137147. Отже, апелянт вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонеркою за віком, проживає в м. Одесі та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, що підтверджується її паспортом громадянина України НОМЕР_1 від 10.10.1996 року та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 10.04.2019р.
17.04.2025р. позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду її роботи в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Донецькій області, яке 24 квітня 2025 року прийняло рішення №951220137147 про відмову в задоволенні її заяви. Рішення мотивоване тим, що з аналізу наданих документів та електронної пенсійної справи позивача встановлено, що згідно п. 17, п. 18 Порядку №637 до заяви не надано документів, необхідних для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , виданої на ім'я ОСОБА_1 25.12.1982 року, позивачка 01.03.1993р. була переведена на посаду головного бухгалтера кооперативу «Байт» та 03 травня 1995р. та була звільнена з кооперативу у зв'язку з його ліквідацією (записи №№6, 7 трудової книжки). Запис про переведення на посаду бухгалтера внесено на підставі протоколу зборів кооперативу, а запис про звільнення - на підставі Свідоцтва №1172 про виключення з реєстру державної реєстрації.
Відповідно до листа Державного архіву Одеської області від 14.02.2025р. №1127/06-21, документи з особового складу кооперативу «Байт» до Державного архіву Одеської області на зберігання не надходили. У разі ліквідації підприємства без правонаступників його документи з особового складу мають зберігатися у Департаменті архівної справи та діловодства Одеської міської ради. У разі відсутності правонаступників та ненадходження документів до названого Департаменту, шляхи пошуку вичерпані, документи вважаються втраченими.
Відповідно до листа Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 21.01.2025 року №131-С-11.1-21, на запит позивача повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) кооперативу “Байт» до Департаменту на зберігання не надходили.
Відповідно до листа Головного управління статистики в Одеській області №03.4-11/13-25 від 20.01.2025 року, станом на 20.01.2025 року у базі даних ЄДРПОУ по території Одеської області не значиться Кооператив “Байт».
Не погодившись з відмовою у зарахуванні оскаржуваного періоду до страхового стажу при призначенні пенсії та відмовою у перерахунку пенсії, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Таким чином, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року та провести перерахунок раніш призначеної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До набрання чинності Законом №1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 №1788-XII « Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XI до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), що втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції №162).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Також, згідно п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п. 2.2-2.4 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки вносяться:
Відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Також слід зазначити, що відповідно до п. 4 Постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до записів Трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 25.12.1982, рішенням Суворовського райвиконкому м. Одеси від 21.04.1989 року №248 був зареєстрований статут кооперативу «Байт»; 01.03.1993 ро позивачку було переведено на посаду головного бухгалтера кооперативу «Байт». Також у цій трудовій книжці є запис про звільнення з посади головного бухгалтера кооперативу «Байт» у зв'язку із ліквідацією цього кооперативу 03.05.1995 року (а.с. 13). Крім того дані записи в трудовій книжці скріплені печаткою кооперативу «Байт».
Апеляційний суд зазначає, що позивачка працювала в кооперативі «Байт» з 01.03.1993 року по 03.05.1995 року головним бухгалтером на умовах трудового договору, а тому вона не повинна нести відповідальність за ті чи інші не точності, неповноту або неправильності записів в її трудовій книжці.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За наведених обставин, колегія суддів робить висновок, що сам запис про переведення позивачки на роботу в кооператив та назва кооперативу не можуть бути підставами для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що сумніви відповідача ГУ ПФУ у Донецькій області не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Відповідно, незарахування відповідачем спірного періоду роботу мало наслідком прийняття передчасного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя К.В.Кравченко
Суддя Ю.В.Осіпов