П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14845/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 26.08.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,-
13.05.2025 року ТОВ "БОНА ДОМУС" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000131/2 від 08.05.2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією МД) 25UA500020003394U0 від 07.05.2025 року, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
На думку апелянта, у рішенні про коригування митної вартості №UA500020/2025/000131/2 від 08.05.2025 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальність «БОНА ДОМУС» є юридичною особою та зареєстровано 09.12.2013 року. Основним видом діяльності є 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Інші види: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
З метою здійснення господарської діяльності, між GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD (Китай, продавець) та ТОВ «БОНА ДОМУС» (Україна, покупець) 15.01.2025 року було укладено контракт №21, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід'ємною частиною даного контракту (п. 1.1 контракту).
Продавець поставляє товар, який продається згідно даного контракту, на умовах CFR - CHORNOMORSK, UKRAINE, або на інших умовах поставки, зазначених в інвойсі. (п. 4.1 контракту)
Продавець здійснює поставку товару протягом 90 календарних днів х моменту підписання інвойсів до цього контракту. (п. 4.2 контракту)
Товар повинен бути промаркований, завантаженій і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому товару покупцем (п. 7.1 контракту)
Так, відповідно до комерційного інвойсу №GB362-Р2 від 10.03.2025 року покупцем замовлено поставку товару: Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами: скатертина для столу в рулоні розміром 1,4* 20M/ROLL у кількості 1993 рулонів. Торговельна марка BONA DOMUS. Покриття для підлоги Килимок протиковзкий розміром 65*1500CM у кількості 842 рулонів. Загальна кількість рулонів 2835 шт, загальна ціна - 29389,00 дол. США.
Також, вказаним інвойсом передбачено: умови доставки - CFR-CHORNOMORSK, UKRAINE; оплата - 5000,00 дол. США передплата; з урахуванням п. 5.1.3 контракту, передбачено відстрочення платежу на 160 календарних днів.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №45 від 29.04.2025 року покупцем сплачено 5000,0 дол. США за інвойсом № GB362-Р2 від 10.03.2025 року.
Відповідно до пакувального листа №GB362-Р2-203від 10.03.2025 року здійснюється поставка: Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами: скатертина для столу в рулоні розміром 1,4* 20M/ROLL у кількості 1993 рулонів. Торговельна марка BONA DOMUS. Покриття для підлоги Килимок протиковзкий розміром 65*1500CM у кількості 842 рулонів. Загальна кількість рулонів 2835 шт, загальна вага - 28846,00 кг.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного контракту, на підставі інвойсу №GB362-Р2 від 10.03.2025 позивачем було імпортовано на митну територію товар:
Товар № 1 Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами: Тканина вибілена, переплетення, з одного боку має суцільне покриття непористим полімерним матеріалом - полівінілхлоридом: скатертина для столу в рулоні розміром 1,4* 20M/ROLL у кількості 1993 рулонів. Торговельна марка BONA DOMUS.
Товар №2 Покриття для підлоги, що являє собою плаский пористий (комірчастий) непрозорий матеріал в сполученні з текстильним матеріалом (основов'язаний трикотаж з синтетичних поліефірних волокон), у якому текстильний матеріал повністю закладений в полімерний матеріал з полімерів вінілхлориду / полівінілхлорид ом (повністю покритий ним по обидва боки). Покриття видно не озброєним оком - структура текстильного матеріалу не видна. Не самоклейна, гнучка, у рулонах: Килимок протиковзкий розміром 65*1500CM у кількості 842 рулонів. Торговельна марка PERLINA Країна виробництва - Китай. Виробник товарів GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD..
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500020003394U0 від 07.05.2025 року, до якої позивачем було надано: Пакувальний лист (Packinglist) GB362-P2-203; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercialinvoice) GB362-P2 ; Коносамент (Billoflading) XM250300126; Автотранспортна накладна (Roadconsignmentnote) 8366; Декларацiя про походження товару (Declarationoforigin) GB362-P2; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) 25UA500020003381U9; Банківський платіжний документ, що стосується товару 45; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару; контракт №21; Акт зважування 163 354; Копія митної декларації країни відправлення 531620250160603932.
На вимогу митного органу уповноваженою особою позивача було надано лист вих. №08/05 від 08.05.2025 року, в якому стосовно кожної розбіжності надано пояснення та додатково надано: переклад декларації країни відправлення. Та повідомлено, що у зв'язку з наданням вичерпного переліку документів, більше документів надаватись не буде.
05.08.2025 року в оформленні вказаної митної декларації декларанту було відмовлено про складено картку відмови №UA500020/2025/000218 та винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000131/2.
Підставою для відмови в оформленні митної декларації стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:
1) у декларації країни відправлення від 16.03.2025 №531620250160603932 внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;
2) надана копія митної декларації країни відправлення надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ, тому не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;
3) відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу та згідно умов контракту поставка товарів здійснюється на умовах CFR(згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах ( комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Також, відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У наданому до митного оформлення коносаменті наявна фраза FreightPrepaid, але жодних документів підтверджуючих оплату фрахта до митного оформлення не надавалось;
4) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 10.03.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CFR Chornomorsk, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 25UA500020003395U0.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість імпортованого позивачем товару та її складові частини. У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами щодо обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).
Як вже зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що подані для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) у декларації країни відправлення від 16.03.2025 № 531620250160603932 внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;
2) надана копія митної декларації країни відправлення надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ, тому не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;
3) відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу та згідно умов контракту поставка товарів здійснюється на умовах CFR(згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах ( комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Також, відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У наданому до митного оформлення коносаменті наявна фраза FreightPrepaid, але жодних документів підтверджуючих оплату фрахта до митного оформлення не надавалось;
4) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 10.03.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CFR Chornomorsk, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.
Відповідач виходив з того, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції крізь призму доводів апеляційної скарги щодо виявлених неточностей, які, на думку митного органу, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, що ввозив позивач, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Що стосується тверджень апелянта про те, що «у декларації країни відправлення від 16.03.2025 №531620250160603932 внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою» колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки митна декларація країни відправлення в розумінні ст. 53 МК України є допоміжним документом для визначення митної вартості товару. Разом з цим, така декларація складається відповідно до норм законодавства країни, в якій вона складається. Тобто, форма в кожній країні може відрізнятись. Що стосується ідентифікації наданої декларації з конкретною поставкою, то в ній містяться відомості щодо відправника та отримувача товару, його кількості, умов поставки та інше. Отже, вказану експортну декларацію можливо в повній мірі ідентифікувати з конкретною поставкою товару.
Стосовно тверджень митного органу щодо не надання перекладу на українську мову декларації країни відправлення колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на те, що, як підтверджується матеріалами справи та карткою відмови, позивачем при наданні пояснень листом від 08.05.2025 року було надано переклад декларації країни відправлення.
Щодо посилання митного органу на те, що у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення або нездійснення страхування вантажу продавцем, то колегія суддів зазначає наступне, що умови поставки за базисом «СFR» не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв'язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.
Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№825/735/17, 825/2255/16, 825/1016/17, 420/2850/19.
Отже, якщо товар не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Також, якщо за твердженням позивача, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15, від 23.09.2021 року №814/1043/16, від 01.03.2023 року по справі №420/18880/21.
Щодо посилання апелянта на ненадання до митного оформлення документів для підтвердження числового значення витрат на транспортування, а саме оплату фрахта, колегія суддів зазначає наступне.
Поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.
Умови оплати «prepaid» чи «colleсt» визначають лише місце, де продавцем буде оплачено фрахт, чи в порту відправки (prepaid), чи в порту призначення (colleсt), та ця обставина не впливає на митну вартість товару, оскільки умови поставки CFR включають витрати на транспортування до фактурної вартості товару, які, незалежно від місця оплати, здійснюються продавцем.
В даному випадку не має значення коли фактично продавець сплатив фрахт: у порту відправлення або у порту призначення, враховуючи, що вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданому до митного оформлення інвойсі, що не враховано відповідачем під час ствердження ненадання документів, підтверджуючих оплату фрахта.
Зазначені судом умови поставки товару на умовах CFR (вартість і фрахт) спростовують і посилання митного органу на відсутність даних щодо фактично сплаченої такої складової митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, оскільки саме продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар в зазначений порт призначення, та при поставці товару такі витрати закладалися продавцем самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
За таких обставин при постачанні товару витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України вже включені до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинні були додаватись окремо, відтак суд вважає, що вищевказане спростовує помилкове твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості самого товару за відсутності даних щодо даної складової митної вартості товару у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо).
Таким чином, в даному випадку, вартість навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Щодо покликань апелянта/відповідача на те, що прайс - лист є допоміжним (не обов'язковим в розумінні ст. 53 МКУ) документом при митному оформленні, то колегія суддів зазначає, що цей документ складається та видається продавцем товару та може адресуватись як конкретному покупцю так і не обмеженому колу осіб, жодним нормативно - правовим актом України, або Китаю не встановлено вимоги щодо даного документу.
Також апеляційний суд погоджується з доводами товариства, що спірний прайс - лист з відомостями щодо умов поставки CFR Chornomorsk визначає не регіон, а вартість товару на певних умовах поставки, які відповідають іншим наданим документам в тому числі і Інвойсу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
А тому, на думку суду, позивачем було надано всі наявні документи на підтвердження заявленої ціни товару, які є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.
В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Вищевикладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна вмитному органі.
Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З огляду на наведені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару. Позивачем, як декларантом було подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Апеляційна скарга відповідача зазначених висновків не спростовує, за своїм змістом ідентична відзиву на адміністративний позов, доводи якого були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, а тому не заслуговують до уваги.
Варто зауважити, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Отже, рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ "БОНА ДОМУС" та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості є правильним та підлягає залишенню без змін.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов