П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9335/25
Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,
повний текст судового рішення
складено 20.10.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2025/000002/1 від 15.01.2025 року.
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000003 від 15.01.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час декларування товарів, Товариством було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару, які відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, про яку зазначає відповідач, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийняте з передбачених чинним законодавством підстав, правомірно, обґрунтовано та вмотивовано.
У своїх доводах митний орган зазначив, що за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача за МД №25UA500490000088U4 від 14.01.2025 року, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2025/000002/1 від 15.01.2025 року. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів та рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, копію митної декларації країни відправлення.
Втім, листом від 15.01.2025 року №15/01-1 декларантом повідомлено про неможливість надання затребуваних додаткових документів у зв'язку із відсутністю останніх. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Зважаючи на викладене, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Одеська митниця не визнала заявлену митну вартість. З декларантом було проведено консультації згідно з ст.57 МКУ. Послідовно розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості товарів, які наведені у ст.ст.58- 63 Митного кодексу України, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів, поданих до митного оформлення до Одеської митниці за (МД) №25UA500490000088U4 від 14.01.2025 року було обрано метод визначення митної вартості - другорядний метод визначення митної вартості - резервний (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості: по товару №1 « 1. Контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні: Контейнери 40-футові рефрижераторні, тип - 40HQ, 21 шт.:№ASIU3498248 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Thermо King).№ASIU6134039 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6118104 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6135631 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU5026786 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6140371 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6131744 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU5037570 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU5848617 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU5034652 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6104266 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6139540 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6131493 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6127106 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6135307 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6123266 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU5848936 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №АSIU6100701 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6103676 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU6117427 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). №ASIU5031524 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). У комплекті, мають сліди тривалої експлуатації, множинні корозійні ушкодження зовнішньої поверхні та вм'ятини по корпусу з ушкодженнями та осипанням лакофарбового покриття (сколи, подряпини, вимагає заміни). Агрегат вимагає ремонту внутрішнього та зовнішнього корпусу контейнера. Необхідно здійснити обслуговування установки (реф.), діагностику електронного обладнання. Агрегат не заправлений фреоном та вимагає зробити заправку фреоном, заміну фільтрів, патрубків та ремонт електронного обладнання. Контейнери-рефрижератори знаходяться у неробочому стані та вимагають додаткових ремонтно-відновлювальних робіт. Втрата якості - 80-85%. Товар цивільного призначення. Не являє собою товари подвійного використання, не можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї» є більшим та становить 4140 євро/шт (МД від 25.12.2024 року №24UA500500044066U9), ніж заявлено декларантом 3082,6141 євро/шт.
На думку відповідача, у рішенні про коригування митної вартості від 15.01.2025 року №UA500490/2025/000002/1, наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Товар, який надійшов на адресу позивача за (МД) №25UA500490000088U4 від 14.01.2025 року, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №24UA500500037518U0 від 16.01.2025 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 218 090, 30 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
29.04.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин, оскільки вони не спростовують доводи позовної заяви.
30.04.2025 року від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, в яких вказує на правомірність прийнятих митницею рішень.
30.04.2025 року від відповідача також надійшли заперечення на клопотання про компенсацію судових витрат.
30.09.2025 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.
02.10.2025 року від відповідача надійшли заперечення щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» задоволено.
Визнано противоправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2025/000002/1 від 15.01.2025 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000003 від 15.01.2025 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» 5 039,48 грн сплаченого судового збору та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі №420/9335/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці у повному обсязі.
Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
03.12.2025 року (вхід.№65622/25) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» - адвоката Олексієнко Марії Сергіївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі №420/9335/25 - без змін. Стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати.
Також, 06.01.2025 року (вхід.№569/26) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» - адвоката Олексієнко Марії Сергіївни надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої заявник просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати, пов'язані з розглядом справи №420/9335/25, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень 00 копійок.
Крім того, 08.01.2026 року (вхід.№1153/26) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника Одеської митниці - Болтушенка Андрія Олександровича надійшло клопотання, згідно якого заявник просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/9335/25 за позовом ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та компанією CCIS Belgium NV було укладено контракт SL015656, відповідно до якого Продавець погоджується продати, а Покупець погоджується придбати будь-який Контейнер (и), продаж здійснюється в результаті офіційної Пропозиції про продаж, прийнятої Покупцем, або простого обміну кореспонденцією між Продавцем і Покупцем.
За умовами вказаного контракту, на адресу ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (надалі - Позивач) було поставлено товар - контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні.
З метою митного оформлення товару, який поставляються за вищевказаним контрактом, декларант ФОП ОСОБА_1 , подав до Одеської митниці митну декларацію типу «ІМ40АА» №25UA500490000088U4 від 14.01.2025 року (надалі -МД), відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС»: 1. Контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні: Контейнери 40-футові рефрижераторні, тип - 40HQ, 21 шт.:№ASIU3498248 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Thermo King); №ASIU6134039 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6118104 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6135631 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU5026786 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6140371 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6131744 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU5037570 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU5848617 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU5034652 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6104266 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6139540 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6131493 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6127106 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6135307 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6123266 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU5848936 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6100701 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6103676 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU6117427 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier); №ASIU5031524 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). У комплекті, мають сліди тривалої експлуатації, множинні корозійні ушкодження зовнішньої поверхні та вм'ятини по корпусу з ушкодженнями та осипанням лакофарбового покриття (сколи, подряпини, вимагає заміни). Агрегат вимагає ремонту внутрішнього та зовнішнього корпусу контейнера. Необхідно здійснити обслуговування установки (реф.), діагностику електронного обладнання. Агрегат не заправлений фреоном та вимагає зробити заправку фреоном, заміну фільтрів, патрубків та ремонт електронного обладнання. Контейнери-рефрижератори знаходяться у неробочому стані та вимагають додаткових ремонтно-відновлювальних робіт. Втрата якості - 80-85%. Товар цивільного призначення. Не являє собою товари подвійного використання, не можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією «ІМ40АА» №25UA500490000088U4 від 14.01.2025 року були подані наступні документи: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) BE00001661 від 12.07.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509245 від 04.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509246 від 04.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509247 від 04.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509248 від 04.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509249 від 04.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509250 від 04.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509251 від 04.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509252 від 04.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509299 від 05.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509300 від 05.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509301 від 05.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509302 від 05.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509303 від 05.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509365 від 11.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509366 від 11.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509367 від 11.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509368 від 11.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509369 від 11.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509370 від 11.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509371 від 11.08.2024 року; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31509372 від 11.08.2024 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) BE00001661 від 12.07.2024 року; Банківський платіжний документ, що стосується товару 370 від 15.07.2024 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 7437 від 05.08.2024 року; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 253/1 від 09.01.2025 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів SL015656 від 01.07.2024 року; Договір про надання послуг митного брокера 180924 від 18.09.2024 року; Договір (контракт) про перевезення ТЕ-27042021 від 27.04.2021 року; Інші некласифіковані документи - Акт технічного стану №251224/1 від 25.12.2024 року; Інші некласифіковані документи - Карти контейнерів б.н. від 23.12.2024 року; Інші некласифіковані документи - Фото контейнерів від 23.12.2024 року.
В указаній декларації позивачем була визначена митна вартість за першим методом - за ціною договору(Контракту).
За результатами перевірки МД №25UA500490000088U4 від 14.01.2025 року та поданих разом з нею документів у підтвердження заявленої митної вартості для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2025/000002/1 від 15.01.2025 року, а саме:
1. У поданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 15.07.2024 року №370 відсутня печатка та підписи уповноважених осіб банку, а також відсутні посилання на рахунок -фактуру (інвойс), внаслідок чого його неможливо співставити з оцінюваною партією товару;
2. Товари, відповідно да наданого інвойсу, поставляються на умовах поставки FCA ANTWERP, відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, проте в рахунку на оплату транспортних послуг від 05.08.2024 року №7437 відомості щодо зазначених витрат відсутні. Крім того, в рахунку зазначені витрати за послуги з організації доставки залізничним транспортом товару за маршрутом Антверпен-Одеса-Ліски у сумі 669 802,81 грн., які декларантом не включено до митної вартості товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, вартості послуг організації перевезення товарів на території третіх держав, наявності/відсутності додаткових послуг згідно договору транспортного експедирування від 27.04.2021 року №ТЕ-27042021, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товарів;
3. До митного оформлення не надані банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури згідно п. 4.4 договору на транспортного експедирування від 27.04.2021 року №ТЕ-27042021;
4. Для підтвердження заявленої митної вартості надана цінова довідка від 09.01.2025 року № =253/1 складена ФОП ОСОБА_2 . Замовником цінової довідки від 09.01.2025 року № =253/1 є ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС», який є покупцем товару. Розрахунок показника втрати якості, одного із основних показників, який впливає на визначення ринкової вартості товарів, відповідно до зазначеної цінової довідки, здійснено на підставі відомостей щодо технічних оглядів об'єкта оцінки, які виконані саме замовником (акт технічного стану від 25.12.2024 року №251224/1), у діях якого з оцінки та визначення технічного стану товару бракує неупередженості або об'єктивності. Також встановлено, що для застосування методу аналогів продажу розглянуто обладнання, що пропонується до продажу на відкритому ринку в країні виробника. Враховуючи, що товари, відповідно да наданого інвойсу, поставляються на умовах поставки FCA Antwerp, експертом у ціновій довідці від 09.01.2025 року №253/1 не враховано вартість перевезення із країни відправлення до місця ввезення на митну території України, а також не враховано ціну на внутрішньому товарному ринку. Отже, зазначені обставини, не дають можливості підтвердити або спростувати факт відповідності досліджуваної ціни товару кон'юнктурі ринку на підставі відомостей, які містяться у ціновій довідці від 09.01.2025 року №253/1.
З огляду на встановлення митницею, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів та рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, копію митної декларації країни відправлення.
На запит митниці щодо надання додаткових документів, декларантом надіслано листи від 15.01.2025 року №15/01-1, в якому повідомлено, що всі документи та відомості для підтвердження заявленої митної вартості товару зазначені в графі 44 ЕВМД, інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на даний час надати немає можливості.
15.01.2025 року Одеською митницею Держмитслужби України було прийнято рішення №UA500490/2025/000002/1 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митну вартість скориговано, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості, з урахуванням року виготовлення: по товару №1 є більшим - МД від 25.12.2024 року №24UA500500044066U9 становить 4140 євро/шт. (ніж заявлено декларантом 3082,6141 євро/шт.).
У відзиві на позовну заяву митний орган вказав, що митну вартість скориговано з урахуванням опису товару, країни виробництва, ваги, умов поставки, митне оформлення якого здійснено у наближений до митного оформлення час та ґрунтується на раніше визнаній (визначених) митними органами митній вартості товарів.
У зв'язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів від товарів від 15.01.2025 №UA500490/2025/000002/1, відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500490/2025/000003 від 15.01.2025 року.
Товар який надійшов на адресу позивача за (МД) №25UA500490000088U4 від 14.01.2025 року, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 24UA500500037518U0 від 16.01.2025 року з (різниця митних платежів - 218 090, 30 грн.).
Позивач не погодився із правомірністю вищезазначеного рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та звернувся до суду із цим позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до вимог ст.543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи, відповідно до ст.7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Відповідно до вимог п.п.23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з вимогами ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).
При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).
У відповідності до вимог ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).
Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з вимогами п.п.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Відповідно до обставин справи, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
В свою чергу, для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, зокрема: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 12.07.2024 року №BE00001661; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) від 12.07.2024 року №BE00001661; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 09.01.2025 року №253/1; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.07.2024 року №SL015656; Договір про надання послуг митного брокера від 18.09.2024 року №180924; Договір (контракт) про перевезення від 27.04.2021 року №ТЕ-27042021 та інші документи, які вказані у графі 44 МД.
Надані платником документи містили числові показники ціни товару. Подання указаних вище документів Товариством не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони містять розбіжності та не підтверджують митну вартість імпортованого товару, та не підтверджують та не містять всіх відомостей щодо ціни товару, яка була фактично сплачена.
Втім, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.
Дослідивши надані позивачем документи, які містяться у матеріалах справи та надавались на розгляд до митного органу разом з митною декларацією, в контексті оцінки правомірності прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості, колегія суддів звертає увагу, що у платіжній інструкції, яка була надана разом з МД, наявне посилання на контракт, який є з інвойсом невід'ємними частинами, а тому митниця мала достатньо можливості ідентифікувати платіжну інструкцію та встановити факт того, що дана платіжна інструкція підтверджує сплату конкретного інвойсу.
Відтак, посилання митного органу на відсутність у поданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 15.07.2024 року №370 печатки та підписів уповноважених осіб банку, а також відсутність посилання на рахунок-фактуру (інвойс), суд вважає неґрунтовними.
Щодо відсутності в банківському платіжному документі печатки та підписів уповноважених осіб банку, то в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано, яким чином це впливає на рівень визначення числових складових заявленої митної вартості поставленого товару.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність відомостей щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, то колегія суддів зазначає, що до митного оформлення позивачем надавалася довідка компанії-перевізника №2308-01 від 23.08.2024 року, в якій наводиться розшифрування вартості послуг з міжнародного перевезення вантажів.
Також, у рахунку на оплату №7436 від 05.08.2024 року наведено вартість послуг з перевезення з урахуванням всіх супутніх витрат, пов'язаних з цим.
Щодо посилань відповідача, що в рахунку зазначені витрати за міжнародне перевезення товару без сплати ПДВ, то колегія суддів погоджується з позивачем, що міжнародні перевезення згідно нормам ПК України оподатковується 0 % ставки ПДВ.
Стосовно твердження відповідача в оскаржуваному рішенні, що цінова довідка від 09.01.2025 року №253/1 не дає можливості підтвердити або спростувати факт відповідності досліджуваної ціни товару кон'юнктурі ринку, то суд вказує, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 МК. Такі документи носять виключно інформаційний характер.
Колегія суддів зауважує, що цінова довідка надана декларантом додатково з метою уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення, і можуть бути оцінені митним органом на предмет перевірки (контролю) заявлених декларантом числових значень митної вартості лише у випадку, якщо подані документи, що зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, містять розбіжності. Тому, такий документ не має визначального значення за умови, що основні документи (договір, інвойс тощо) давали можливість ідентифікувати товар та містили достатньо відомостей для визначення його митної вартості за основним методом.
За наведених обставин, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.
Також, відсутність визначених митним органом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідач ні у оскаржуваному рішенні, ні у відзиві, ні в апеляційній скарзі не посилається на невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, що свідчить про те, що для митного оформлення фактично були надані товари, які за описом відповідали тим товарам, що зазначені у супровідних документах.
У розглядуваному випадку, позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.
Щодо застосування відповідачем при коригуванні заявленої позивачем митної вартості товарів резервного методу, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містять, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Оскаржуване рішення митниці не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
До того ж, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Колегія суддів наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Таким чином, з урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості від 15.01.2025 року №UA500490/2025/000002/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000003 від 15.01.2025 року не відповідають критеріям обґрунтованості.
Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч.2 ст.53 МК України. А відтак, така митна вартість є об'єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, за наслідком розгляду справи колегія суддів приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення, ним не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що контролюючий орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості №UA500490/2025/000002/1 від 15.01.2025 року, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання рішення протиправним та його скасування.
Скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000003 від 15.01.2025 року.
Зважаючи на встановлені судом обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві Товариством, в тому числі, заявлено, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу орієнтовний розмір яких складає 17 000 грн., про що позивачем буде надано у порядку ст.139 КАС України підтверджуючі документи протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду разом із заявою про розподіл судових витрат.
Крім того, позивач зазначав, що у зв'язку із наявністю, серед доказів, документів, складених іноземною мовою, позивач звертався до послуг перекладача, вартість яких складає 700 грн. 00 коп.
30.09.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати, пов'язані з розглядом справи №420/9335/25, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 гривень 00 копійок, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати, пов'язані з розглядом справи №420/9335/25, а саме: витрати на послуги перекладача у розмірі 700 гривень 00 копійок.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти вказаного клопотання позивача, вважаючи, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 17 000 грн. становить 5, 61 прожиткових мінімумів на працездатних осіб, або 2, 13 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 354, 16 годин роботи. На думку відповідача, у даному конкретному випадку не можна вважати, що при встановленні заявленого позивачем розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року №910/7032/17). Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 17 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Також акцентує увагу суду на тому, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет. Оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вважаємо, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст.139 КАС України.
Розглянувши клопотання позивача, суд першої інстанції виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин, сторона, яка клопоче про розподіл таких витрат, подає до суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), акт приймання-передачі виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів:
- Договір про надання правничої допомоги від 12.12.2022 року №12/12, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНЙ СЕРВІС» та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС»;
- Додаткова угода №1 від 12.12.2022 року до Договору №12/12 про надання правничої допомоги від 12.12.2022 року;
- Акт №28/04/2 від 28.04.2025 року прийому-передачі наданої правничої допомоги.
Сторони погодили, що вартість наданої виконавцем замовнику правничої допомоги, яка передбачена п.1 даного Акту, склала 17 000 гривень 00 копійок. Виконання Додаткової угоди №1 від 12.12.2022 року до Договору про надання правничої допомоги №12/12 від 12.12.2022 року доручено адвокату Адвокатського об'єднання «МІТРАС» Олексієнко Марії Сергіївні (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №004828 від 15.07.2022 року). Замовник до Виконавця претензій за якістю та обсягом наданої правничої допомоги згідно з Договором про надання правничої допомоги №12/12 від 12.12.2022 року не має.
- рахунок фактура №28/04/2 від 24.04.2025 року, виставлений Адвокатським об'єднанням щодо опти послуг правничої допомоги у розмірі - 17 000 грн.
При цьому, за доводами представника відповідача, указана сума правничих послуг, заявлених позивачем до відшкодування, є неспівмірною та необґрунтованою.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року у справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Отже, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені витрати дійсно пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджуються документально, отже позивач має право на компенсацію таких.
Щодо співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги у зв'язку з розглядом даної справи, суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічним чином висловився Верховний Суд і у постановах від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19) тощо, в яких зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того у, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, суд зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Судом першої інстанції вірно враховано, що вказана справа не є складною; зміст позовної заяви та обсяг наданих до суду документів не свідчать, що адвокатом було докладено значних зусиль для складання та подання до суду позовної заяви у цій справі. Крім того, дана адміністративна справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні без призначення відкритого судового засідання, без виклику та участі представників сторін.
Отже, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 17 000 грн., з урахуванням заперечень відповідача, є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, виходячи з критерію пропорційності відповідно до вимог ч.3 ст.139 КАС України, приймаючи до уваги заперечення відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 5000,00 грн.
Щодо витрат на залучення перекладача у розмірі 700,00 грн., колегія суддів зазанчає наступне.
В силу вимог ч.3 ст. 132 КАС України, як вже зазначалось вище, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Згідно з приписами ч.5 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Водночас, ч.2 ст.71 КАС України передбачає, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
Тобто, залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.
Згідно матеріалів даної справи, у ході судового розгляду справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося.
Отже, витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розумінні статті 137 КАС України, які б підлягали відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у цій справі відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витрати на переклад документів без залучення перекладача судом не вважаються витратами, пов'язаними з розглядом справи, а відтак і не підлягають розподілу.
До того ж, представник позивача помилково у своїй заяві зазначає про те, що переклад документів було здійснено на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, оскільки у даній справі такої ухвали судом не приймалось. Переклад документів позивачем здійснювався на власний розсуд, до подання позову до суду.
Окрім того, відповідно до вимог ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Оскільки ст.254 МК України передбачає обов'язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, підстави для стягнення витрат, пов'язаних із користуванням послуг перекладача відсутні. Крім того, залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на залучення перекладача у розмірі 700,00 грн., оскільки підстави для стягнення таких витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Стосовно заяви представника позивача про розподіл судових витрат, а саме: стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати, пов'язані з розглядом справи №420/9335/25, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень 00 копійок, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постановах Верховного Суду від 28.04.2023 року по справі №640/8003/20, від 25.05.2023 року по справі №440/7120/20, від 20.06.2023 року по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
12.12.2022 року між ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» укладений договір №12/12 про надання правової допомоги та цього ж дня укладена Додаткова угода №1/2 до нього.
Згідно з вимогами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З наведеного слідує, що визначення розміру гонорару здійснюється за домовленістю сторін.
З огляду на вищевикладене, ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та АО «МІТРАС» погодили вартість надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у фіксованому розмірі в сумі 20 000 грн. 00 коп., враховуючи складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, а також фінансовий стан клієнта.
Відповідно до вимог ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
на підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції представником позивача надані до суду: копія ордеру; копію договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2022 року; копію додаткової угоди №1/2 до Договору про надання правової допомоги №12/12 від 12.12.2022 року; копію акту прийому-передачі наданої правової допомоги №05/01 від 05.01.2026 року; копію рахунку-фактури на оплату №05/01 від 05 січня 2026 року.
Як зазначає заявник, розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а тому із відповідача на користь ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі.
Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн., письмові докази, враховуючи клопотання Одеської митниці про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/9335/25, колегія суддів дійшла висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи.
Отже, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000, 00 грн.
До того ж, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.
Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - без змін.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631 адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38986871 адреса: 67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, провулок Ентузіастів, 2) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко