04 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 340/5317/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (суддя Науменко В.В.) у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, -
ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить:
- скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.07.2025 року у виконавчому провадженні №78702647 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 328 КАС України позивачем було направлено касаційну скаргу від 31.07.2025 на ухвалу третього апеляційного адміністративного суду від 04.07.2025 по справі 340/731/25.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №340/731/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення, за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 та зобов'язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 02.04.2022 по 19.05.2023 включно належних, з урахуванням проведених раніше виплат, сум грошового забезпечення, а також інших виплат, які розраховувались з урахуванням посадового окладу, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржив його в апеляційному порядку, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу повернуто.
18.07.2025 ОСОБА_1 було видано виконавчий лист у справі №340/731/25 та відповідно до заяви від 24.07.2025 ОСОБА_1 звернувся за примусовим виконанням зазначеного рішення суду до відповідного органу ДВС, додавши згаданий виконавчий лист.
Позивач зазначає, що ухвала ТААС від 04.07.2025 про повернення апеляційної скарги наразі оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку, а отже рішення у справі №340/731/25 не є остаточним, а відтак щодо нього не може відбуватись примусове виконання.
Не погоджуючись з діями та рішеннями державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскаржених постанов було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд вірно встановив, що після повернення ТААС 04.07.2025 апеляційної скарги у справі №340/731/25, рішення у цій справі набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що державний виконавець, отримавши від стягувача заяву про примусове виконання рішення суду та виконавчий документ, який відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», має винести постанову про відкриття виконавчого провадження, а єдиним передбаченим законом варіантом поведінки відповідача у даному випадку є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд вірно встановив правомірність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2025 у ВП №78702647.
Вимоги позивача про скасування постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору фактично є похідними від правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження, а відтак скасуванню також не підлягають.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш