30 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13996/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року
у адміністративній справі № 160/13996/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0223400407 від 07.05.2024 року, а також стягнуто на користь ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 грн та на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровської області з підстав неправильності та неповноти дослідження судом першої інстанції всіх обставин у справі, а також порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення по суті заявлених позовних вимог, у звязку з чим просить скасувати судове рішення та ухвалити інше рішення про відмову у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір штрафу, який нараховано позивачу по податковим зобов'язанням з граничними термінами сплати з 30.06.2021 року по 02.05.2022 року, тобто у період дії карантину та у період дії Закону №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 року, у розмірі 111 250,66 грн є неправомірним, в іншій частині - після дії Закону №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 року: з 30.05.2022 року по 01.08.2022 року - у розмірі 32 557,28 грн, відповідачем помилково розрахований, так як враховано і період порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, який підпадав під карантин.
Вказуючи на те, що судом першої інстанції не було належним чином враховано, що з урахуванням строків давності контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше
закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як у частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, відповідач наголошує, що камеральна перевірка позивача проведена правомірно і податкові повідомлення-рішення винесені обґрунтовано з урахуванням положень законодавства, яким врегульовано граничні строки, що застосовуються з 27.05.2022 щодо подання звітності та сплати податків, зборів, платежів, для платників податків, які мали можливість своєчасно виконувати свої податкові обов'язки, при дотриманні яких такі платники звільняються від відповідальності, вказуючи, що 1 серпня 2022 року вважається останнім (граничним) днем сплати податків, зборів, платежів: - для авансового внеску за І квартал 2022 року з транспортного податку таподатку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; для місячного звітного (податкового) періоду, за звітні (податкові) періоди - січень-травень 2022 року (ПДВ, єдиний податок третьої групи зі ставкою 2 відсотки, рентна плата, плата за землю, податку на прибуток (платниками податків, які застосовують місячний податковий (звітний) період, відповідно до п.п. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу), а за порушення термінів сплати плати за землю за інші місяці 2022 року суб'єкт господарювання не звільняється від відповідальності. І зазначений висновок на переконання відповідача базується на тому, що граничний термін подання податкової звітності за 2022 рік не припадає на період, визначений підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу (24.02.2022 до 01.06.2022) , а граничний термін подання податкової звітності за 2021 рік не припадає на період дії воєнного стану, тому строки подання податкової звітності, визначені пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, не стосуються подання податкової звітності з таких податків за річний звітний період. Відтак, відповідач наголошу, що з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку, зокрема, строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань. Отже, відповідач вважає, що суб'єкт господарювання, який має можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати плати за землю, звільняється від відповідальності за порушення термінів сплати плати за землю за період січень - травень 2022 року, за умови його сплати не пізніше 01 серпня 2022 року.
Окремо відповідач наголошує на тому, що позивач не відповідно до пп.69.1 п.69 підрозділу 10 XX «Перехідні положення» Кодексу та наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 «Про затвердження порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Кодексу, заяву про відсутність можливостей своєчасно виконувати податкові обов'язки до контролюючих органів надано не було, а отже і мало сплати свої зобов'язання згідно вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 06 лютого 2024 року справа № 160/10740/23.
Стосовно нарахованих позивачу суд оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач зазначає, що несвоєчасне нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання не звільняє платника податку безпосередньо від цього зобов'язання та від його сплати, а сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкових повідомлень-рішень є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання в частині нарахування штрафних санкцій та пені, однак, не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо сплати сум податку та бути підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. Оскільки винесення позивачу податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно п.п.266.10.1.а, п.266.10 ст.266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування, що також узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 по справі №808/144/18 (№К/9901/53065/18).
Виходячи з положень пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України та з урахуванням строків давності, відповідач підкреслює, що контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, і дата, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як у частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, є саме дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, на що вказується і у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року по справі № 821/850/18.
Не погоджується відповідач також з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, які є значно перебільшеним, тому рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі №160/13996/24 в цій частині також підлягає скасуванню.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, їх правову оцінку та застосування до них норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з нижченаведеного.
За результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ «ДФНМ» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за землю (земельний податок) встановлено порушення ТОВ «ДФНМ» вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України щодо термінів сплати узгоджених зобов'язань з плати за землю (земельний податок), за що статтею 124 Податкового кодексу України встановлено відповідальність.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки №17987/04-36-04-07/05511952 від 08.04.2024 року, відповідачем встановлено порушення граничних термінів слати у травні-грудні 2021 року та у лютому 2022 році у зв'язку з чим і прийнято 07.05.2024 року податкове повідомлення-рішення №0223400407, яким за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за період 2021-2024 року до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% - 143 807,94 грн., розрахунок яких наведено у долученому до матеріалів справи розрахунку штрафних санкцій, що саме і стало підставою для звернення позивача за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним у цій справі правовідносинам, суд першої інстанції правильно виходив з положень: підпунктів 16.1.3 і 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпунктів 19-1.1 і 19-1.1.2. пункту 19-1.1. статті 19-1, підпунктів 20.1.4 і 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, статті 36, статті 38, пункту 50.1. статті 50, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3. статті 287 та пунктом 124.1 статті 124 і статті 102 та пункту 113.1 статті 113 ПК України Податкового кодексу України, з урахуванням правового аналізу та доводів учасників спору у цій справі, суд саме і оцінював прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту камеральної перевірки №17987/04-36-04-07/05511952 від 08.04.2024 року податкове повідомлення-рішення №0223400407 від 07.05.2024 року, яким на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України за затримку на від 34 до 642 календарних днів сплати грошового зобов'язання застосовано до ТОВ «ДФНТ» штраф у розмірі 10% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання у сумі 80260,41 грн.
Так, судом першої інстанції акцентовано увагу на те, що дійсно у період дії пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платники податків звільнялися від відповідальності за порушення податкового законодавства в період дії карантину на території України, і вказана норма містить чітку вказівку на застосування його положень з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, але Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану, який набрав чинності 27.05.2022, було внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів, якими саме і було встановлено звільнення платника податків від передбаченої цим Кодексом відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Так, аналізуючи положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, в якому прописано, що: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року; реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних платниками акцизного податку акцизних накладних/розрахунків коригування, граничний термін реєстрації яких припадає на період з 24 лютого 2022 року до останнього дня місяця, в якому набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо розвитку виробництва виноробної продукції та спрощення господарської діяльності малих виробництв виноробної продукції, або зведених акцизних накладних/розрахунків коригування на загальний обсяг пального або спирту етилового, реалізованих за цей період (за кожним кодом товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД та умовним кодом і кожним акцизним складом/акцизним складом пересувним та їх розпорядниками), за умови забезпечення їх реєстрації протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо розвитку виробництва виноробної продукції та спрощення господарської діяльності малих виробництв виноробної продукції; подання оформлених з дотриманням порядку, встановленого статтею 230 цього Кодексу, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, або електронного документа за весь період починаючи з 24 лютого 2022 року до останнього дня місяця, в якому набрав Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо розвитку виробництва виноробної продукції та спрощення господарської діяльності малих виробництв виноробної продукції, із зазначенням фактичних залишків пального станом на перший та останній дні визначеного цим абзацом періоду та обсягу обігу пального та/або спирту етилового за цей період, за умови подання таких документів протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо розвитку виробництва виноробної продукції та спрощення господарської діяльності малих виробництв виноробної продукції; подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року); строків сплати грошових зобов'язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року - суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що Законом №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності, а безпосередньо підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України також скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
З урахуванням змісту наведеної норми та за наслідками дослідження акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області, судом першої інстанції правильно встановлено у даному спірному випадку, що датами подання позивачем звітності є 18.02.2021 року та 18.02.2022 року, а граничні терміни сплати поділяються на два періоди: з 30.06.2021 року по 02.05.2022 року, тобто у період дії карантину та у період дії Закону №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 року; та після дії Закону №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 року: з 30.05.2022 року по 01.08.2022 року, що саме за висновками суду першої інстанції і свідчить про те, що за перший період у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання.
На підтвердження вказаного у попередньому абзаці висновку, суд першої інстанції послався на раніше висловлену Верховним Судом правову позицію: у постанові від 30.01.2024 року по справі №280/4484/23 за якою суд перевіряючи склад кожного податкового порушення, одним з елементів якого є розмір штрафних санкцій має право визнати податкове повідомлення-рішення неправомірним та скасувати його в частині, що, серед іншого пов'язано з правильністю застосованих контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, що зумовлено правом позивача на звернення до суду із визначенням способу судового захисту відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України та правом суду при вирішенні справи по суті задовольнити позов частково, зокрема, прийняти рішення про визнання протиправним та скасувати окремі положення індивідуального акта (частина перша, пункт 2 частини другої статті 245 КАС України); у постанові від 06.05.2022 року у справі №826/14188/16, за якою «наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень (зокрема, помилкового розрахунку суми податкового зобов'язання) вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є визнання такого акта частково протиправним, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення», і відповідно, часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об'єктивної сторони, суб'єкта та об'єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій, оскільки у такому випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції; а також у постановах Верховного Суду від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 року у справі №160/24147/21.
За викладених у попередньому абзаці обставин, колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір штрафу, який нараховано позивачу по податковим зобов'язанням з граничними термінами сплати з 30.06.2021 року по 02.05.2022 року, тобто у період дії карантину та у період дії Закону №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 року, у розмірі 111 250,66 грн є неправомірним, а у іншій частині - після дії Закону №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 року: з 30.05.2022 року по 01.08.2022 року - у розмірі 32 557,28 грн, на думку суду, відповідачем було помилково розраховано, так як враховано і період порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, який підпадав під карантин, що сам і є підставою для скасування оскаржуваного позивачем у цій справі податкового повідомлення-рішення у повному обсязі, і підстав для скасування рішення суду першої інстанції за наведених у апеляційній скарзі відповідача апеляційний суд не вбачає.
Погоджується колегія суддів також з висновками суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат з оплати судового збору у розмірі 3028,00 грн та на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яке прийнято судом в цій частині з урахування положень ст.132, ст.134, ст.139 КАС України, а також наданих позивачем що на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу (договору про надання правничої (правової) допомоги №Т4-8 від 22.05.2024 року; ордеру №1289245 серії А від 27.05.2024 року; Акту надання послуг №47 від 31.07.2024 року за договором №Т4-8 від 22.05.2024 року на суму 12000 грн; платіжної інструкції №893 від 24.05.2024 року на суму 12 000 грн, призначення платежу: Про надавання правничої (правової) допомоги за травень 2024 року згідно з Договором Т4-8 від 22.05.2024 року без ПДВ) та п.3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 і висновків Верховного суду у постановах від 08.02.2022 року по справі №160/6762/21, від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про перебільшення заявленої суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів не визнає такими, що заслуговують на увагу і можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині.
Підсумовуючи вищевикладені обставини у сукупності та того, що доводи апеляційної скарги відповідача зводиться тільки до незгоди із наданою судом першої інстанції правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами та нормами матеріального права, якими врегульовано спірні у цій справі правовідносини, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, та вважає, що рішення суду першої інстанції у цій справі має бути залишено без змін змін.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун