03 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/14492/25
Суддя І інстанції - Голобутовський Р.З.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» на 01 січня календарного року, виплаченої 18.04.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №160/17347/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» на 01 січня календарного року, виплаченої 18.04.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №160/17347/24.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем не проведено з ним розрахунків з виплати грошової компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позовні вимоги було задоволено.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що в період проходження військової служби до моменту звільнення грошове забезпечення Позивача здійснювалось Відповідачем в межах обсягів бюджетних призначень, визначених у Державному бюджеті України головному розпоряднику - Міністерству оборони України та в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. На час звільнення Позивача з військової служби спору щодо перерахунку грошового забезпечення не було. Такий спір було ініційовано та виник зверненням Позивача до суду з вимогами до Відповідача про перерахунок грошового забезпечення. Тобто, спірною сума стала з моменту звернення Позивача до суду з позовною заявою про перерахунок грошового забезпечення, а перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою з набранням законної сили рішенням суду. Тому обов'язок перерахунку та виплати Позивачу суми грошового забезпечення виник у Відповідача після набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі № 160/17347/24.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.11.2003 по 08.06.2024 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №160/17347/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 11.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року за Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року за Законом України Про державний бюджет України на 2021 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року за Законом України Про державний бюджет України на 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 року по 11.05.2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року за Законом України Про державний бюджет України на 2023 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №160/17347/24 Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року в адміністративній справі №160/17347/24 - без змін.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №160/17347/24 набрало законної сили 06.02.2025.
На виконання означеного рішення суду відповідачем 18.04.2025 було виплачено ОСОБА_1 різницю перерахованого грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму у загальній сумі 198120,39 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача в АТ «Приватбанк».
09.05.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із виплатою різниці перерахованого грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму у загальній сумі 198120,39 грн.
Водночас, відповіді на вказану заяву матеріали справи станом на день розгляду позовної заяви не містять.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» на 01 січня календарного року, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність факту невчасної виплати позивачу суми грошового забезпечення позивач має право на компенсацію втрати частини доходів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний висновок щодо подібних правовідносин викладений у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Враховуючи, що передбачена законодавством сума грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 18.054.2025 року у встановлені строки позивачу виплачена не була, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання передбаченої Законом №2050 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 03 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун