03 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/13498/25
Суддя І інстанції - Олійник В.М
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 після смерті її батька - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047150030269 від 29.01.2025 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 20.01.2025 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що він не є суб'єктом прийняття рішення. Вказує на те, що реєстрація місця проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є встановлення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до довідки від 20.05.2022 року №1209-5001626475 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААВ №453763 від 18.11.2013 року ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства до 18 років. Інвалідність встановлено - безстроково.
Відповідно до посвідчення Управління соціального захисту населення Слов'янської райдержадміністрації серії ААБ №193335 від 19.10.2012 року, ОСОБА_1 отримувала соціальну допомогу в період з 31.11.2011 року по 31.11.2013 року, як інвалід з дитинства ІІ групи.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 (батько позивача), що документально підтверджується свідоцтвом про смерть Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) серії НОМЕР_2 від 08.10.2024 року.
Судом встановлено, що 20 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надавши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047150030269 від 29.01.2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку із відсутністю висновку про час настання інвалідності форми №157-2/о затвердженої наказом МОЗ від 30.10.2012 року №577.
Позивач вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови їй в призначенні пенсії по втраті годувальника, звернулася до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною 2 статті 36 даного Закону передбачено, що непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі Порядок).
Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Порядку, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, а також: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків померлому годувальнику або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
Згідно з пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Тобто, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особа набуває лише за умови подання виписки з акта огляду в МСЕК та висновку МСЕК про можливість визнання її інвалідом до досягнення 18 років. Ці документи повинні підтверджувати як факт встановлення інвалідності до 18-річного віку, так і факт настання інвалідності у цей період.
За ч. 3 ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 року № 2109 причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.
Так, відповідно до пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 3 грудня 2009 року, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, медико-соціальна експертиза хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Таким чином, правовий статус інвалід з дитинства встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років особи.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що встановлення категорії «інвалідність з дитинства» МСЕК особам ще до їх повноліття чинним законодавством не передбачено.
В свою чергу, довідкою МСЕК серії 10 ААВ №453763 від 18.11.2013 року підтверджується, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства до 18 років. Інвалідність встановлено - безстроково.
Відповідно до посвідчення Управління соціального захисту населення Слов'янської райдержадміністрації серії ААБ №193335 від 19.10.2012 року, ОСОБА_1 отримувала соціальну допомогу в період з 31.11.2011 року по 31.11.2013 року, як інвалід з дитинства ІІ групи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що уповноважений орган визнав статус позивача як особи з інвалідністю з дитинства, що дозволяє стверджувати про те, що позивач стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років, тому має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047150030269 від 29.01.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника та необхідність його скасування.
При цьому, зважаючи на те, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника стала відсутність висновку про час настання інвалідності, що за наслідком судового розгляду визнано протиправним, то судом першої інстанції було обґрунтовано зроблено висновок про наявність підстав для зобов'язання пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника.
Разом з тим, суд першої інстанції зобов'язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника, не враховував того, що рішення про відмову в призначенні пенсії відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало документи позивача і вирішувало питання про призначення пенсії по втраті годувальника.
В свою чергу, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії по втраті годувальника має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу такого виду пенсії.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відтак, за наслідками судового розгляду, обов'язок щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року - змінити, виклавши абзац 3 його резолютивної частини в наступній редакції.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 20.01.2025 року.
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 03 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова