29 грудня 2010 року м. ПолтаваСправа № 2а-6095/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Курбалі А.В.,
за участю:
представника позивача - Лашина О.А.,
представника відповідача - Шульги Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-ТЕХСНАБ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
26 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН-ТЕХСНАБ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області , яким просили визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0006141503/0/2033 від 21.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю та нараховано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23798,31 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за результатами документальної невиїзної перевірки, оформленої актом від 09.06.2010 року № 2818/15-227/30748374, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією зроблено висновки про заниження позивачем суми орендної плати за землю у зв'язку із порушенням ст. 21 Закону України “Про оренду землі” і внесенням протягом січня-грудня 2008 року щомісячної орендної плати в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі замість 3 %. Позивач не згоден із вказаним висновком, посилаючись на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін договору оренди, натомість додаткові угоди між орендарем та орендодавцем в частині зміни розміру орендної плати укладені не були, судового розгляду щодо зміни умов договорів оренди землі також не було, тому до укладення та вступу в дію додаткових угод до договорів оренди землі із зміною розміру орендної плати позивач не мав підстав здійснювати виплати орендної плати із застосуванням нових ставок.
У судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову, згідно якої позов було доповнено позовною вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006141503/1/2849 від 06.09.2010 року, винесене за результатами розгляду відповідачем первинної скарги позивача. З урахуванням вказаної заяви представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У запереченнях посилався на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, і з 01 січня 2008 року з урахуванням змін, внесених згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 03.06.2008 року № 309-VІ, повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Документальною невиїзною перевіркою від 09.06.2010 року було встановлено, що позивачем по договору оренди земельної ділянки комунальної власності орендна плата у 2008 році нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, у зв'язку з чим констатовано заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати. За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною податковою інспекцією було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006141503/0/2033 від 21.06.2010 року, яким донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 23798,31грн., в тому числі за основним платежем -15865,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -7932,81 грн.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН-ТЕХСНАБ" (код ЄДРПОУ 30748374) зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 01.10.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 682150, довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 272369.
Позивач перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН-ТЕХСНАБ" є орендарем земельної ділянки комунальної власності на підставі укладеного із Кременчуцькою міською радою договору оренди землі від 13.02.2006 року (зареєстрований 22.02.2006 року за № 040654800101) .
Позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, у якій позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельних ділянок за 2008 рік в розмірі 15865 грн. 51 коп.
09 червня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено відносно позивача документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2008 рік та договору оренди землі.
За результатами перевірки складено акт № 2818/15-227/30748374 від 09.06.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами, внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на загальну суму 15865,50 грн.
За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди землі комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.
На підставі акту перевірки № 2818/15-227/30748374 від 09.06.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0006141503/0/2033 від 21.06.2010 року, яким ТОВ "УТН-ТЕХСНАБ" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 23798,31 грн., в тому числі за основним платежем -15865,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -7932,81 грн.
Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції.
За результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 26.08.2010 року № 33058/10/25-010 про залишення скарги без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення № 0006141503/1/2849 від 06.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 23798,31 грн., в тому числі за основним платежем -15865,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -7932,81 грн.
Із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішеням, суд виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України “Про плату за землю”від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування”від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діє з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.
Так, ст. 13 Закону України “Про плату за землю”визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Разом з тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”(набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Проте Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати -трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування -04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.
Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності -не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.
З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України “Про плату за землю”ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.
Перевіркою позивача встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що договір оренди землі, укладений позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачав розмір орендної плати в сумі 1,5 % грошової оцінки землі, а саме: договір оренди земельної ділянки від 13.02.2006 року для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу з вирощування, відгодовування тварин та м'ясоковбасного виробництва по проїзду Галузевому, 28 у м. Кременчуці Полтавської області (зареєстровано у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах за № 040654800101 від 22.02.2006 року).
Таким чином, зміст вказаного договору в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.
Разом з тим, судом встановлено та не заперечується позивачем, що зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати у 2008 році не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2008 рік у податковій декларації виходив із розміру орендної плати по цим договорам -1,5 % грошової оцінки землі.
Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю”контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.
З огляду на те, що у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, поданої позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди землі, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі в сумі за 2008 рік - 15865 грн. 51 коп., замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, перевіркою констатовано факт заниження розміру орендної плати за 2008 рік в загальному розмірі 15865 грн. 50 коп. (детальний розрахунок суми заниження орендної плати наявний в акті перевірки № 2818/15-227/30748374 від 09.06.2010 року ).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у 2008 році в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договорам оренди землі в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених Законом 3 % від грошової оцінки, і висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю на 15865 грн. 50 коп. є законним та обґрунтованим.
Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд оцінює критично, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.
При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства “Страхова компанія “Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Згідно пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення № 0006141503/0/2033 від 21.06.2010 року, № 0006141503/1/2849 від 06.09.2010 року, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з орендної плати за землю, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 27 Закону України “Про плату за землю”, ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.ст. 13, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-ТЕХСНАБ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 січня 2011 року.
Суддя Л.О. Єресько