Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
20.12.2010 р. Справа № 2а-7688/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Саловій І.О. розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОСД", (вул. Космонавтів, 81/24, м. Миколаїв, 54000)
доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.04.2010 року № 0002341520/0, податкового повідомлення - рішення від 17.08.2010 року №0004341520/2,
Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2010 №0002341520/0, згідно з яким контролюючим органом визначена сума податкових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість в сумі 40461,75грн. (38535,00грн. -за основним платежем, 1926,75 -за штрафними санкціями), та податкового повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/0, згідно з яким контролюючим органом визначена сума штрафних санкцій в розмірі 5780,25грн., посилаючись на безпідставність прийнятих контролюючим органом оспорюваних рішень.
Відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність постановлених податкових повідомлень-рішень.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Позивач перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва.
21.04.2010 відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2010 року.
При проведені перевірки використані: декларація з ПДВ за лютий 2010 року з відповідними додатками та акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.
За наслідками перевірки складено акт «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, в якому зазначено про порушення суб'єктом господарювання пп.5.12.5, п.5.12 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого Мінюстом України 09.07.97 за №250/2054, в результаті чого зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) в сумі 1499932,00грн., та визначено суму, що підлягала сплаті до бюджету -ПДВ в розмірі 38535,00грн..
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 30.04.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002341520/0, згідно з яким контролюючим органом визначена сума податкових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість в сумі 40461,75грн. (38535,00грн. -за основним платежем, 1926,75 -за штрафними санкціями).
Підставою для визначення суми податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість є невідображення висновків планової виїзної перевірки (що оформлена актом №2006/23-300/32332526 від 25.05.09) у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в апеляційному порядку (первинна скарга) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва, якою рішенням про результати розгляду скарги від 06.07.2010 скаргу ТОВ «ОСД»залишено без задоволення.
Повторна скарга позивача подана до органу державної податкової служби вищого рівня залишена Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області без задоволення рішенням від 04.08.2010 за №1827/10/25-014.
Крім того, рішенням ДПА у Миколаївській області від 04.08.2010 за №1827/10/25-014 «Про результати розгляду скарги»вирішено про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5780,25грн. по податку на додану вартість.
На підставі рішення ДПА у Миколаївській області від 04.08.2010 за №1827/10/25-014 «Про результати розгляду скарги»ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва 17.08.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/0, згідно з яким контролюючим органом визначена сума штрафних санкцій по зобов'язанням з податку на додану вартість в розмірі 5780,25грн..
27.08.2010 року податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/0 оскаржене ТОВ «ОСД»в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва. Рішенням ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 06.09.2010 скаргу позивача від 27.08.2010 на податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/0 залишено без розгляду в зв'язку з порушенням порядку подання скарг.
Крім того, 27.08.2010 року податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/0 оскаржене ТОВ «ОСД»до ДПА у Миколаївській області. За результатами розгляду скарги ДПА постановлене рішення про залишення скарги без задоволення (рішення ДПА у Миколаївській області від 08.09.2010).
Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ«Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.
Так, відповідно до ст. 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);
при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);
застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).
Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.
Відповідно до пункту 4.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (Закон №2181) «Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків»також згідно з цією ж нормою, право контролюючого органу на самостійне визначення податкового зобов'язання виникає лише при наявності арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Таким чином під час камеральної перевірки перевіряється лише наявність арифметичних та/або методологічних помилок і мають використовуватись тільки дані податкових декларації платника - перевірка будь яких інших відомостей (в тому числі і посилання на попередньо проведені перевірки) не допускається, оскільки такі дії мають вчинятись виключно в рамках виїзної перевірки з дотриманням підстав для її проведення а також умов допуску, передбачених статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме оформлення направлення та наказу керівника ДПІ про проведення перевірки. Таким чином відображення в акті камеральної перевірки даних з інших джерел, ніж дані поданих платником декларацій, є неправомірним.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів -є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, цим законом передбачено два шляхи визначення податкового зобов'язання: самостійне визначення платником податкового зобов'язання у податковій декларації, та визначення суми податкового зобов'язання контролюючим органом на підставах, визначених пунктом 4.2.2. цього Закону, і при цому визначення податкового зобов'язання контролюючим органом може відбуватися тільки одним шляхом -шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення (стаття 6 Закону № 2181). Ніякі інші акти податкового органу (в тому числі і акти перевірок) не можуть бути підставою для розрахунку або перерахунку платником податкового зобов'язання, оскільки це не передбачено законом. Законом №2181 передбачений обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, що була визначена контролюючим органом на підставі пп. 4.2.2 цього Закону (абз. 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181) та встановлено негативні наслідки невиконання платником такого обов'язку (зокрема, визнання цієї суми податковим боргом та її примусове стягнення). Однак, зазначеним нормативним актом не передбачено ніякого обов'язку коригувати свої податкові зобов'язання на підставі акта перевірки.
Пункт 1.3. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р. (далі по тексту -Порядок № 327), визначає акт перевірки як службовий документ, який фіксує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Таким чином, в акті перевірки можуть лише фіксуватись порушення податкового законодавства. Закон не визнає обов'язковість будь-яких приписів, які зазначені в акті перевірки, та не надає податковому органу права видавати обов'язкові до виконання приписи в акті перевірки.
Наведене свідчить про те, що законом не передбачено право податкового органу на видання обов'язкових до виконання платником вказівок в акті перевірки, та не передбачено обов'язку платника виконувати такі вказівки.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті з врахуванням акта перевірки №3379/15-20/32332526 від 21.04.2010. Як вбачається зі змісту зазначеного акта, він був складений за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки. Відповідно до пункту 1.5. Порядоку №327 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Пунктом 1.7. Порядку №327 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В порушення зазначених норм Порядку №327, у акті перевірки №3379/15-20/32332526 від 15.03.2010 не зазначено фактів порушення податкового законодавства, яких припустився позивач та не міститься посилань на первинні документи які підтверджують факти порушення податкового законодавства, які стали підставою для визначення податкового зобов'язання.
В якості порушення відповідачем зазначається, що позивач не виконав вимоги актів перевірок №2006/23-300/32332526 від 25.05.2009 та №3950/15-20/32332526 від 22.07.2009, а саме не відобразив в декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року у рядку 23.4. зменшення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1 568 694 грн. за періоди червень-грудень 2009 року та січень 2010 року.
З цих підстав податковим повідомленням-рішенням №0002341520/0 від 30.04.2010 позивачу було визначене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 38535 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 1926,75 грн. В подальшому розмір штрафних санкцій був збільшений на 5780,25 грн. податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.08.2010 № 0004341520/2 згідно рішення ДПА у Миколаївській області про результати розгляду скарги №1827/10/25-014 від 04.08.2010.
Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надано спростувань доводів позивача про те, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу на видання обов'язкових до виконання платником вказівок в актах перевірок, та не передбачено обов'язку платника виконувати такі вказівки, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є протиправними.
.
Крім того, на думку суду, податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 № 0004341520/2 має додаткові підстави для скасування.
Так, відповідно до пункту 9 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого Наказом ДПА України №29 від 11.12.1996, рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для платника податків ніж рішення, яке оскаржувалося. У разі збільшення органом державної податкової служби суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення органом державної податкової служби надсилається окреме податкове повідомлення. Збільшена сума податкового зобов'язання повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, визначеною цим Положенням із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання
За результатами розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення №0002341520/0 від 30.04.2010, ДПА у Миколаївській області рішенням про результати розгляду скарги №1827/10/25-014 від 04.08.2010 залишила оскаржуване рішення без змін та додатково застосувала штрафні санкції з ПДВ на суму 5780,25грн.. З цих підстав ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийняла окреме податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/2, яке також було оскаржено в адміністративному порядку як нове податкове зобов'язання -тобто до органу державною податкової служби, який прийняв податкове повідомлення-рішення.
Суд вважає що відповідачем було безпідставно залишено скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/2 без розгляду, а висновок відповідача про порушення позивачем порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень є помилковим.
Відповідно до пункту 4.1. «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996, у разі коли платник податків вважає, що орган державної податкової служби невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби, податкове повідомлення або рішення якого оскаржується, зі скаргою про перегляд цього рішення. Це ж правило міститься і у пункті 5.2.2. Закону №2181. Тобто за змістом цієї норми, скарга на нове повідомлення-рішення подається до того органу державної податкової служби, який прийняв оскаржуване рішення. Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом здійснюється виключно шляхом винесення податкового повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги не є тим документом на підставі якого у платника виникає податкове зобов'язання. Таким чином, скарга на податкове повідомлення рішення, винесене в процесі адміністративного оскарження, повинна бути подана в даному випадку саме до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, а не до ДПА у Миколаївської області, оскільки саме ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва приймається оскаржуване рішення, яким платнику визначається нове податкове зобов'язання за результатами адміністративного оскарження.
Первинна скарга на податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/2 була подана до ДПІ у Ленінському районі 27.08.2010 та зареєстрована за вхідним номером № 47/10с від 27.08.2010, тобто позивачем був дотриманий порядок оскарження нового податкового зобов'язання. Однак ДПІ у Ленінському районі не розглянула скаргу у 20-денний строк, як того вимагає пункт 5.2.2. Закону №2181, а безпідставно повернула скаргу без розгляду (рішення про залишення скарги без розгляду № 7419/10/23-118 від 06.09.2010 р.), пославшись на порушення платником порядку подачі скарги та не зазначивши, в чому конкретно полягало таке порушення.
Підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону 2181 та пунктом 11 Порядку № 29 передбачено, якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Таким чином безпідставно залишивши без розгляду скаргу ТОВ «ОСД»на податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/2, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не направила вмотивоване рішення за скаргою платника протягом 20 днів, що вказує на задоволення скарги на користь платника.
Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин в контектсі наведених правових норм вказує на неправомірність прийнятих відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 158-163, 254 КАС України,
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 30.04.2010 року № 0002341520/0.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.08.2010 року №0004341520/2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСД" 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний
Постанова оформлена відповідно до ст.163 КАС України та підписана суддею 23.12.2010 року.