Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 листопада 2010 р. Справа № 2а-7831/10/1470
Cуддя Устинов І.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,
до підприємства комунальної власності області «Фармація»,
про надання дозволу на проведення позапланової перевірки.
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ПКВО «Фармація»про надання дозволу на проведення планової перевірки відповідача з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Розглянувши матеріали позову, суд, згідно з п. 1. ч. 1 ст. 109 КАС України, відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до частини 8 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, у редакції Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV, планова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.
Таким чином, у відповідності до вимог статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, планові виїзні перевірки з обставин передбачених частиною 2 цієї статті проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік, а рішення суду як виключну підставу для проведення такої перевірки необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у даній статті цього Закону.
За таких обставин, суд вважає, що у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва немає права звертатися до суду з вимогами про надання дозволу на проведення перевірок з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки з цих підстав перевірки підприємств проводяться без рішення суду, а лише за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Отже, позивач самостійно не реалізував право на проведення планової перевірки.
Щодо тієї обставини, що посадові особи підприємства не допустили працівників податкової інспекції до перевірки, суд вважає, що це не змінює суті правовідносин. У такому випадку, податковий орган повинен використовувати всі свої повноваження, передбачені Законом України “Про державну податкову службу”, для примушення до перевірки. Також позивач не позбавлений права на звернення до правоохоронних органів для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
Таким чином, у відповідності до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», планові виїзні перевірки проводяться за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.
Виходячи з цього позивач має можливість самостійно приймати рішення щодо перевірки відповідача. Рішення суду в даному випадку для цього йому не потрібно.
Відповідно до ст.104 КАС України суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити заявнику у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
3. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено особою, яка подала позовну заяву.
Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановлено цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Згідно пункту 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя І. А. Устинов