Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
08.11.2010 р. Справа № 2а-5403/10/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва,
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року №0000052235.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000052235 від 29.07.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9020 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І. А. Устинов
Миколаївський окружний адміністративний суд
Іменем України
08 листопада 2010 року Справа №2а -5403/10/1470
м. Миколаїв
16:33
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва,
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року №0000052235.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі -ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року №0000052235.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на незаконність проведеної перевірки, та на те що позивач як платник єдиного податку не зобов'язаний вести облік товару за місцем реалізації.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, свої доводи виклав в запереченнях, які знаходять в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновків про наступне.
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 від 17.03.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку (а.с.13).
20 липня 2010 року на підставі направлення на перевірку №1037/23-517 від 20.07.2010 року посадовими особами ДПА було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
За результатами перевірки посадовими особами ДПА у Миколаївській області складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 20.07.2010 року №0408/14/00/23/2867610301. Посадовими особами ДПА у Миколаївській області виявлено порушення а саме: здійснення продажу пляшкового пива без використання КОРО та РК, невидача відповідного розрахункового документу, здійснювали реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 4510 гривень.
За результатами проведеної перевірки, на підставі акту перевірки від 20.07.2010 року №0408/14/00/23/2867610301 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було прийняте рішення від 29.07.2010 року №0000052235 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9360 гривень за порушення пунктів 5, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).
Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.
1. Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі Закон №265) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язанні: у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України
Відповідно до акту перевірки 20.07.2010 року №0408/14/00/23/2867610301 податківцями зафіксовано факт продажу пляшкового пива без використання КОРО та РК та невидача розрахункового документу.
Позивач у судовому засіданні факт продажу пляшкового пива без використання КОРО та РК та невидача розрахункового документу визнав.
Враховуючи, що факт продажу пляшкового пива без використання КОРО та РК та невидача розрахункового документу підтверджується доказами, та не заперечуються позивачем суд вважає, що ця обставина не вплинула не правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині.
2. Відповідно до акту перевірки від 20.07.2010 року №0408/14/00/23/2867610301 податківцями зафіксовано факт реалізації товару на суму 4510 грн. не облікованого у встановленому законом порядку.
Суд не погоджуються з висновками відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та застосуванням до нього штрафних санкцій передбачених ст.20 цього Закону з наступних підстав.
Відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98 №727/98 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зобов'язанні вести лише Книгу обліку доходів та витрат.
Форма Книги та порядок її ведення передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 №1299, Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка затверджена наказом ГДПІ України 21.04.93 №12.
Відповідно до цих нормативно-правових актів, облік доходів та витрат у Книзі ведеться лише у гривнях і не вимагається яких не-будь первинних чи підтверджуючих документів.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV, накладні на товар є первинними документами бухгалтерського обліку.
Дія Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано фізичну особу-підприємця платника єдиного податку обліковувати накладні та інші первинні документи.
Саме у відсутності обов'язку вести платником єдиного податку облік і звітність у повному обсязі і полягає спрощена система оподаткування.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Проаналізувавши нормативно-правові акти, викладені вище, суд дійшов висновку, що вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не стосуються фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
За таких обставин, санкції, передбачені ст.20 цього Закону, не можуть бути застосовані до позивача.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 9020 гривень.
Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000052235 від 29.07.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9020 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І.А. Устинов
Постанова оформлена
у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України
та підписана суддею 12.11.2010 року.
Суддя І.А. Устинов