03 лютого 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/5260/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати Висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану начальника Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25 березня 2025 року;
- зобов'язати Кобеляцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №16 про народження ОСОБА_1 , який складений 03 липня 1944 року виконавчим комітетом Білицької с/р Кобеляцького району Полтавської області в частині ім'я дитини вказавши ім'я " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ", вказавши ім'я батька дитини " ОСОБА_4 " замість " ОСОБА_5 " та повторно видати свідоцтво про народження ОСОБА_1 .
- зобов'язати Кобеляцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №37 про шлюб ОСОБА_1 , який складений 11 жовтня 1968 року виконавчим комітетом Білицької с/р Кобеляцького району Полтавської області в частині ім'я по батькові нареченої вказавши " ОСОБА_6 " замість " ОСОБА_7 " та повторно видати свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 (суддя ОСОБА_8 ) адміністративну справу №440/5260/25 - прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.
Дану ухвалу суду відповідач отримав в електронному кабінеті підсистеми "Електронний суд" 21.04.2025, адміністративний позов - 17.04.2025.
Згідно із розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 № 397 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_8 на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2142/0/15-25 від 16.10.2025, призначено повторний автоматичний розподіл справи.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 справу передано для розгляду судді Бевзи В.І.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що відповідач всупереч вимог ухвали суду від 21.04.2025 не надав суду відзив на позовну заяву та витребувані докази.
Ухвалою суду від 06.01.2026 повторно витребувано від відповідача відзив на позов та докази: заяву позивача до Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про внесення змін до актового запису та всіх доданих до неї документів; висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану від 25 березня 2025 року, а також всіх документів, на підставі яких складено такий висновок; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження заявниці; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб заявниці; інших матеріалів у частині, що стосується цього позову.
Дану ухвалу суду відповідач отримав 06.01.2024 в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", проте станом на дату постановлення цієї ухвали відзиву на позов та витребуваних доказів не надав суду.
З огляду на те, що відповідачем не надано обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин ненадання витребуваних доказів до визначених дат, суд дійшов висновку про необхідність постановити окрему ухвалу в даній справі, оскільки наявне очевидне зловживання процесуальними правами відповідачем.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
При цьому ухвали суду у даній справі, зокрема від 21.04.2025, 06.01.2026, набрали законної сили і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Водночас, невиконання вимог Полтавського окружного адміністративного суду, які зазначені в ухвалах від 21.04.2025, 06.01.2026 позбавляє суд процесуальної можливості всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини у справі з метою вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Невиконання вимог суду призводить до затягування судового процесу, встановлення істини та офіційного з'ясування обставин справи.
У своїй Окремій ухвалі від 10.03.2025 у справі №320/10183/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, наступні висновки:
"1) у разі виявлення зловживання процесуальними правами суд зобов'язаний ужити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати дотримання всіма учасниками справи обов'язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду, професійності та авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, вирішення справи, а також винесення рішення за умови правильного застосування норм матеріального права, дотримання норм процесуального права; ґ) гарантувати виконання всіма учасниками судового процесу всіх процесуальних обов'язків, визначених законом або судом.
Водночас учасники справи також повинні мати активну позицію щодо інформування суду про виявлені випадки зловживання процесуальними правами іншими учасниками з викладенням відповідних доводів і наданням доказів;
2) заходи процесуального примусу, які можуть застосовуватись адміністративним судом із метою протидії зловживанню процесуальними правами, можна класифікувати на заходи прямої відповідальності (попередження, видалення із зали судових засідань, привід, штраф, винесення окремої ухвали) та заходи непрямої (додаткової) відповідальності (залишення без розгляду або повернення позову, апеляційної чи касаційної скарги, заяви, клопотання; покладення на сторону, яка допустила зловживання процесуальними правами, судових витрат повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору; припинення врегулювання спору за участю судді тощо);
3) особливості адміністративного судочинства певним чином впливають на можливість визнання тієї чи іншої дії (бездіяльності) учасника справи зловживанням процесуальними правами, а також обрання судом заходів із протидії такому зловживанню, зокрема: а) розмір штрафу, визначений у КАС України; б) значна частина позивачів, зокрема у соціальних спорах, звільнена від сплати судового збору, тому до цих осіб, за загальним правилом, неможливо застосувати такий захід, як покладення на позивача судових витрат; в) суб'єкт владних повноважень може неправомірно (об'єктивно або суб'єктивно) перешкоджати ефективному розгляду справи (неявка, ненадання відзиву, неякісна підготовка апеляційних та касаційних скарг, пропуск процесуального строку, несплата судового збору тощо), посилаючись на бюрократичні процедури та «колективну» відповідальність; надалі такий суб'єкт владних повноважень може вказати на «поганий» суд, який нібито не дозволив захистити суспільні інтереси або інтереси держави; г) наявність у деяких спорах (екологія, благоустрій, надра тощо) третьої «неявної» сторони - суспільства (суспільних інтересів), не представлених у суді жодним спеціальним суб'єктом (представником).
У частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість іхарактер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу.
Колегія суддів враховує, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету".
Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктами владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Суд оцінює поведінку відповідача, стосовно ненадання відповідачем відзиву та доказів, які витребувані судом ухвалами, як зловживання процесуальним правом сторони (відповідача суб?єкта владних повноважень) та невиконання процесуального обов'язку суб?єктом владних повноважень.
Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) доказів суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.
Суд визнає, що ненадання відзиву на позов та доказів порушує не тільки принцип змагальності сторін та ускладнює встановлення істини у справі, але й підриває авторитет судової влади, нівелює довіру суспільства до правосуддя та перешкоджає своєчасному та ефективному розгляду справ.
Необхідність подання відзиву та доказів у справі суб?єктом владних повноважень зумовлена їх особливим статусом, як представників публічного інтересу, а також того, що всі негативні наслідки ухвалення рішення покладаються на державний бюджет України, який наповнюється платника податків. Протиправні дії суб?єкта владних повноважень у подальшому спричиняють збільшення витрат із державного бюджету, що призводить до нераціонального витрачання коштів платників податків. Саме на суб?єкта владних повноважень покладається покладається підвищена відповідальність за участь у судових процесах (як особиста явка їх представників так і подання заяв по суті спору) та, в подальшому, забезпечення виконання рішень суду.
Дії суб'єкта владних повноважень або бездіяльність мають прямий вплив на ефективність функціонування судової системи та дотримання принципів верховенства права.
Судом встановлена необхідність судового реагування щодо офіційного встановлення обставин справи у даному випадку, внаслідок ігнорування процесуальних обов'язків (неподання відзиву та доказів) та невиконання рішення суду - трьох ухвал суду, а також неможливості подальшого розгляду цієї справи без надання суду відповідних доказів відповідачем.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, у зв'язку з невиконанням відповідачем законних рішень суду - ухвал Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025, 06.01.2026 - надіслати окрему ухвалу до Міністерства юстиції України, Державного бюро розслідувань України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та вирішення питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 143, 241, 243, 248, 249, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У зв'язку з невиконанням відповідачем ухвал Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025, 06.01.2026 у цій справі надіслати окрему ухвалу до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001), Державного бюро розслідувань України (вул. Симона Петлюри, буд. 15, м. Київ, 01032) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та вирішення питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб за невиконання тричі рішення суду, яке набрало законної сили.
Про вжиті заходи повідомити Полтавський окружний адміністративний суд не пізніше десяти днів з дня отримання копії окремої ухвали.
Утретє зобов'язати Кобеляцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконати у повному обсязі вимоги, викладені в ухвалах Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025, 06.01.2026, надати пояснення начальником відповідача, з яких підстав невиконані законні рішення суду, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Направити цю ухвалу учасникам справи та до Міністерства юстиції України, Державного бюро розслідувань України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена виключно в частині питання постановлення окремої ухвали шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, у порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Бевза