04 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/828/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні адвоката Браташа Юрія Павловича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/828/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 вищезазначений позов було задоволено частково. Суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 . В решті вимог позов залишено без задоволення. У порядку розподілу судових витрат суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 1/3 частини судового збору за звернення до суду з позовом в сумі 322,99 грн, а також повернув ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України частину помилково сплаченого судового збору в межах суми 726,72 грн, сплаченої відповідно до квитанції про сплату №6877-1785-6567-6999 від 20.01.2025.
26.01.2026 від представника позивача адвоката Браташа Ю.П. через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що пов'язані з витратами на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд 26.01.2026.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 цю заяву призначено до судового розгляду без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подачу заперечень не скористався.
Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Положеннями частин 4 та 5 цієї ж статті установлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною сьомої цитованої норми, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом, у позовній заяві представник позивача заявляв клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, докази про які будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Тож умови, визначені статтею 139 КАС України, дотримані.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн представник позивача надав: копію договору про надання правової допомоги №04/01-25 від 04.01.2025, яким передбачено, що вартість та обсяг послуг з професійної правничої допомоги погоджується Сторонами в додаткових угодах до даного Договору. За результатами надання правової допомоги за цим договором адвокатським об'єднанням складається звіт, що підписується представниками кожної із сторін та вказується обсяг наданої професійної правничої допомоги та її вартість.
До заяви також додано звіт від 26.01.2026 до договору №04/01-25 про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2025 та додаткової угоди від 17.01.2025 до договору, відповідно до якого загальна вартість послуг наданих за Договором 04/01-25 про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2025 складає 10000,00 грн та додаткову угоду від 17.01.2025 до договору №04/01-25 про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2025.
Проаналізувавши наданий представником позивача пакет документів на предмет реальності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на наступне.
Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Всупереч наведеному ні позивач, ні його представник не надали суду квитанції, платіжного доручення чи іншого документу, що підтверджує факт сплати позивачем суми гонорару адвокату.
Водночас ні договором, ні додатковою угодою не передбачено строків розрахунків за надану правничу допомогу.
З огляду на встановлені обставини відсутності станом на момент розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення доказів понесення позивачем фактичних витрат на оплату з придбання послуг з правничої (правової) допомоги, у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат, достовірність понесення яких не підтверджена документально.
У зв'язку з цим оцінку співмірності заявлених до стягнення витрат суд не надає.
За відсутності підстав для стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, відсутні й правові підстави для ухвалення додаткового рішення у справі №440/828/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 134, 139, 243, 248, 250, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Браташа Юрія Павловича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/828/25 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун