Справа № 420/723/26
03 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій державного виконавця протиправними,-
До Одеського окружного адміністративного суду 12 січня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не закінчення виконавчого провадження №72910794 з примусового виконання постанови №57043218 виданої 29.09.2023 року Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми (виконавчого збору) в розмірі 59374,02 гривень;
- зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про закінчення виконавчого провадження №72910794 з примусового виконання постанови №57043218 виданої 29.09.2023 року Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми (виконавчого збору) в розмірі 59374,02 гривень;
- зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешти, накладені на майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження №72910794.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивачка зазначає, що станом на сьогодні відбувається подвійне стягнення плати з ОСОБА_1 державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа. З метою недопущення подальшого подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа ОСОБА_1 звернулась до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про закінчення виконавчого провадження №72910794 на підставі ч. 8 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» (копія заяви додається, оригінал знаходиться у Позивача). У відповідь Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано листа від 11.12.2025 року №207637 за підписом начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Гусєва Олександра Олександровича, згідно якого зазначено, що орган ДВС не відмовляє у вирішенні порушеного у зверненні питання, та в той же час прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження 72910794 на підставі наданої інформації не є можливим (копія листа від 11.12.2025 року №207637 додається, оригінал знаходиться у Позивача).
Позивачка вважає дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича щодо відмови у закінченні виконавчого провадження та у не скасуванні всіх заходів примусового виконання рішення, вжитих державним виконавцем в ході виконавчого провадження протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1 , оскільки за умови одночасного стягнення з боржника суми виконавчого збору за виконавчим документом та основної винагороди приватного виконавця за виконання цього ж виконавчого документу, створюються умови для стягнення з боржника подвійної плати за виконання одного й того ж виконавчого документа, що суперечить статті 61 Конституції України, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись в цілому на те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для закриття виконавчого провадження як «у зв'язку з відкриттям приватним виконавцем виконавчого провадження з того ж самого виконавчого листа та стягнення основної винагороди». Звертаючись до суду із даною скаргою, представник скаржника представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попової О.А. посилається на те, що було повторно пред'явлено виконавчого листа №520/3663/15-ц від 01.08.2018 р., виданого Київським районним судом м.Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ"ПІРЕУС БАНК МКБ" (ЄДРПОУ:20034231) заборгованість у розмірі 593740,15 грн., однак вже до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., де відкрито виконавче провадження АСВП № 73203227. Представник скаржника позивача ОСОБА_1 -адвоката Попової О.А. посилається на те що виконавчий збір та основна винагорода приватною виконавця по суті є одним й тим же видом стягнення за примусове виконання за одним й тим же виконавчим документом, заявник просить задовольнити його скаргу. З огляду на вищевказане, Головний державний виконавець Приморського ВДВС Жорновий П.В. діяв чітко згідно вимог передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» щодо виведення в окреме провадження стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження №72910794 та відмови у закритті виконавчого провадження №72910794, так як відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.
Вищевказаною ухвалою також витребувано з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 58, код ЄДРПОУ 41404999) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №72910794 у повному обсязі.
20 січня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та витребувані копії матеріалів виконавчого провадження №72910794.
Станом на 03 лютого 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
22.06.2018 року рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №520/3663/15-ц позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість за кредитним договором за № MORsa/05335 від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн., з яких: сума основного боргу за кредитом - 491 510,20 грн.; сума нарахованих і несплачених процентів - 90 338,66 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 481,33 грн.; пеня за несвоєчасну сплату основного боргу - 409,96 грн.
Cтягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором за №MORsa/05335 від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн., з яких: сума основного боргу за кредитом - 491 510,20 грн.; сума нарахованих і несплачених процентів - 90 338,66 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 481,33 грн.; пеня за несвоєчасну сплату основного боргу - 409,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» судовий збір у розмірі 1218 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» судовий збір у розмірі 1218 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» судовий збір у розмірі 1218 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року по справі №520/3663/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2018 року залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року по справі №520/3663/15-ц апеляційну скаргу Мазяр Владислава Дмитровича, представника ОСОБА_3 - задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - скасовано.
Прийнято нове. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн., з яких: сума основного боргу - 491 510,20 грн.; сума нарахованих і несплачених відсотків - 90 338,66 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 481,33 грн.; пеня за несплату основного боргу - 409,96 грн.
В решті рішення залишено без змін.
01.08.2018 року на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.06.2018 року було видано виконавчі листи, зокрема щодо боржника ОСОБА_1
20.08.2018 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорновим Павлом Вікторовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57043218 з примусового виконання виконавчого листа №520/3663/15-ц, виданого 01.08.2018року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 593740,15 грн.
В рамках вказаного виконавчого провадження 29.09.2023 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі: 59374,02 гривень.
29.09.2023 року, у зв'язку з надходженням заяви стягувача від 04.09.2023 року про повернення виконавчого документу, головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем винесено постанову, якою виконавчий лист №520/3663/15-ц, виданий 01.08.2018 року Київським районним судом м. Одеси, повернуто стягувачу.
29.09.2023 року постановою головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем відкрито виконавче провадження № 72910794 з примусового виконання постанови №57043218 виданої 29.09.2023 року Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 59374,02 грн.
В рамках виконавчого провадження №72910794 було винесено 23.10.2023 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
З огляду на вказане, в рахунок погашення виконавчого збору на виконання постанови №57043218 виданої 29.09.2023 року з заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно утримуються грошові кошти.
Отже, станом на сьогодні постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 59374,02 грн. згідно постанови від 29.09.2023 року ВП №57043218 виконується у примусовому порядку.
Поряд з тим 02.11.2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було відкрито виконавче провадження № 73203227 з примусового виконання виконавчого листа № 520/3663/15-ц, виданого 01.08.2018 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість за кредитним договором за №MORsa/05335 від 01.08.2011 року, станом на 18.02.2015 року, у загальній сумі 593 740,15 грн., з яких: - сума основного боргу за кредитом - 491 510,20 грн.; - сума нарахованих і несплачених процентів - 90 338,66 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 481,33 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу - 409,96 грн., щодо боржника ОСОБА_1 .
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, 02.11.2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д.М. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 59 374,02 гривень.
Тобто, стягувачем Акціонерним товариством «ПІРЕУС БАНК МКБ» був повторно пред'явлений виконавчий лист №520/3663/15-ц, виданий 01.08.2018 року до виконання приватному виконавцю.
В рамках виконавчого провадження №73203227 було проведено електронні торги, на яких реалізовано майно боржника, а саме: однокімнатна квартира, загальна площа (кв.м): 31.33, житлова площа (кв.м): 17.36, адреса: АДРЕСА_1 (лот № 544669).
Як вбачається з протоколу проведення електронного аукціону (торгів) №605672 від 14.02.2024 року наведене вище нерухоме майно реалізовано за ціною 604813,30 гривень, стартова ціна становила 604813,30 гривень.
15.03.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. на підставі протоколу проведення електронного аукціону (торгів) №605672 від 14.02.2024 року видано акт про проведений електронний аукціон, який є підставою для видачі нотаріусом відповідного свідоцтва, що підтверджує право власності набувача ОСОБА_5 на придбане з електронного аукціону (торгів) нерухоме майно (копія акту додається, оригінал зберігається в матеріалах виконавчого провадження).
Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. за вих.№21151 від 27.10.2025 року вбачається, що 16.05.2024 року приватним виконавцем винесено розпорядження по виконавчому провадженню №73203227, відповідно до якого на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» кошти у розмірі 574572,63 грн. розподілені та перераховані наступним чином: 5000,00 грн. на користь АТ «ПРЕУС БАНК МКБ», як повернення авансового внеску (платіжна інструкція №1925 від 16.05.2024 року); 1852,97 грн. на користь приватного виконавця, як витрати виконавчого провадження (платіжна інструкція №1922 від 16.05.2024 року); 51610,88 грн. на користь приватного виконавця, як основна винагорода приватного виконавця (платіжна інструкція №1924 від 16.05.2024 року); 516108,78 грн. на користь АТ «ПРЕУС БАНК МКБ», як заборгованість за виконавчим документом (платіжна інструкція №1923 від 16.05.2024 року).
Отже, в рамках виконавчого провадження №73203227 з ОСОБА_1 було стягнуто 51610,88 грн. на користь приватного виконавця, як основна винагорода приватного виконавця.
Окрім того, 22.10.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «БЕЛОКОМ», яка також була направлена до виконання.
Таким чином, станом на сьогодні відбувається подвійне стягнення плати з ОСОБА_1 державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
З метою недопущення подальшого подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа ОСОБА_1 звернулась до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про закінчення виконавчого провадження №72910794 на підставі ч. 8 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження».
У відповідь Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано листа від 11.12.2025 року №207637 за підписом начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Гусєва Олександра Олександровича, згідно якого зазначено, що орган ДВС не відмовляє у вирішенні порушеного у зверненні питання, та в той же час прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження 72910794 на підставі наданої інформації не є можливим.
Позивачка вважаючи дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича щодо відмови у закінченні виконавчого провадження та у не скасуванні всіх заходів примусового виконання рішення, вжитих державним виконавцем в ході виконавчого провадження протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1 , оскільки за умови одночасного стягнення з боржника суми виконавчого збору за виконавчим документом та основної винагороди приватного виконавця за виконання цього ж виконавчого документу, створюються умови для стягнення з боржника подвійної плати за виконання одного й того ж виконавчого документа, що суперечить статті 61 Конституції України, звернулася до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статей 1, 5 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом №1403-VIII «Про виконавче провадження» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною восьмою статті 27 цього Закону встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (частина третя статті 45 ЗУ «Про виконавче провадження).
Згідно з приписами частин першої - п'ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі також - «Порядок №643»).
Пунктом 12 цього Порядку визначено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.
Системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що цей закон не містить юридичної норми, яка необхідна для регламентації правовідносин, які виникли у даній справі.
Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.
Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред'явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.
Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.
Означене питання «про справедливість подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа» полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди як таких, а саме їхнє стягнення одночасно.
Тобто у ракурсі поставленого питання справедливим є стягнення лише однієї з указаних сум.
Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Суд зазначає, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв'язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.
Так, частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає».
Поняття й процедура, що згадані у цій нормі, стосується інших правовідносин, ніж ті, що розглядаються у даній справі, позаяк у даному випадку не було передачі виконавчого документа.
Однак, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону України «Про виконавче провадження» регулює подібні суспільні правовідносини.
Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.
Логічний і цільовий способи уяснення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).
Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв'язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
На основі викладеного суд вважає, що до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Застосування частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин дає підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
З огляду на викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника Олейнік І.В., полягає у закінченні виконавчого провадження № 72910794 зі стягнення виконавчого збору.
Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.
Положеннями ч. 1 ст. 40 Закону встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 липня 2022 року у справі № 320/6215/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у державного виконавця немає підстав для подальшого стягнення виконавчого збору за постановою №57043218 виданою 29.09.2023 року Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 59374,02 грн. в рамках виконавчого провадження №72910794, оскільки станом на сьогодні приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №73203227 з примусового виконання виконавчого листа № 520/3663/15-ц, виданого 01.08.2018 року Київським районним судом м. Одеси, при попередньому примусовому виконанні якого було винесено вищезгадану постанову про стягнення виконавчого збору, винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця та частково здійснено стягнення основної винагороди. Відтак, виконавче провадження №72910794 підлягає закінченню з одночасним скасуванням всіх заходів примусового виконання рішення, вжитих державним виконавцем в ході вказаного виконавчого провадження.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог судові витрати позивача в розмірі 1 331,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій державного виконавця протиправними - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не закінчення виконавчого провадження №72910794 з примусового виконання постанови №57043218 виданої 29.09.2023 року Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми (виконавчого збору) в розмірі 59374,02 гривень.
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про закінчення виконавчого провадження №72910794 з примусового виконання постанови №57043218 виданої 29.09.2023 року Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми (виконавчого збору) в розмірі 59374,02 гривень.
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешти, накладені на майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження №72910794.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 58, код ЄДРПОУ 41404999).
Суддя С.О. Cтефанов