03 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1343/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
звіт про виконання судового рішення
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
боржник: військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання винити певні дії, -
У провадженні суду перебувала адміністративна справа №340/1343/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання винити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Казанчук Г.П.) від 19.06.2025 року у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати додаткової грошової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в розмірі 100000 грн. на місяць за період з 06.07.2023 року по 11.08.2023 року та з 15.08.2023 року по 06.11.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні в розмірі 100000 грн. на місяць за період з 06.07.2023 року по 11.08.2023 року та з 15.08.2023 року по 06.11.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 року.
Вказане судове рішення набрало законної сили 18.08.2025 року.
Постановою державного виконавця Волноваського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.09.2025 року відкрито виконавче провадження ВП №79121924 щодо примусового виконання виконавчого листа №340/1343/25.
Ухвалою від 09.10.2025 року суд задовольнив заяву позивача про встановлення судового контролю та зобов'язав відповідача у 30-денний строк з дня отримання ухвали суду подати до суду звіт про виконання рішення суду.
У встановлений судом строк звіт від відповідача до суду не надійшов, тож суд ухвалою від 20.11.2025 року повторно зобов'язав військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання рішення суду - у строк 30 днів з дня отримання ухвали суду про встановлення судового контролю.
До суду 22.12.2025 року від військової частини НОМЕР_4 надійшов звіт про виконання рішення суду. Представник цієї військової частини повідомив, що у серпні 2025 року військову частину НОМЕР_2 переформовано у військову частину НОМЕР_4 , а на її рахунках наразі відсутні кошти для виплати заборгованості за рішеннями судів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 року справу №340/1343/25 для вирішення питання судового контролю передано на розгляд судді Черниш О.А.
Ухвалою судді від 15.01.2026 року розгляд звіту про виконання судового рішення у цій справі призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.02.2026 року.
Розглянувши звіт, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За правилами частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з ненарахуваням та невиплатою військовослужбовцю ОСОБА_1 у складі грошового забезпечення додаткової винагороди на період дії воєнного стану за час перебування його на стаціонарному лікуванні та у відпустці у липні 2023 року - листопаді 2024 року. На той час позивач перебував у списках особового складу і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 . Він звільнений з військової служби 06.11.2024 року у запас за станом здоров'я.
На час ухвалення рішення суду у цій справі відповідач - військова частина НОМЕР_2 діяла як відокремлений структурний підрозділ військової частини НОМЕР_4 і перебувала на її фінансовому забезпеченні.
Задовольняючи позов, суд зобов'язав військову частину НОМЕР_2 , у якій позивач під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні, нарахувати та виплатити належну йому додаткову винагороду за відповідні періоди.
У серпні 2025 року на виконання цього рішення суду ФЕС військової частини НОМЕР_2 суду нарахувала ОСОБА_1 додаткову винагороду в загальній сумі 1 594 193, 55 грн., про що склала довідку-розрахунок.
Між тим, упродовж червня - серпня 2025 року на виконання спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2025 року №Д-321/78/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році", директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.06.2025 року №Д-58дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Сухопутних військах Збройних Сил України в 2025 році", директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 12.06.2025 року №Д-37/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в 2025 році", відбулися організаційні заходи в Збройних Силах України, внаслідок яких військова частина НОМЕР_2 була переформована у військову частину НОМЕР_4 . Військова частина НОМЕР_2 виключена з відомчого обліку Міністерства оборони України, а її ідентифікаційний код анульовано.
У зв'язку з цим ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року у цій справі замінено сторону виконавчого провадження (боржника) - військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - військову частину НОМЕР_4 .
У звіті від 20.12.2025 року військова частина НОМЕР_4 повідомила суд, що наразі не може виплатити кошти позивачу у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на виплату коштів військовослужбовцям на виконання рішень судів. Заборгованість буде виплачена позивачу після надходження від забезпечувального органу додаткових асигнувань на фінансування видатків за КЕКВ 2800, в порядку черговості виконання судових рішень.
Статтею 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на забезпечення функціонування установ та закладів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Служби безпеки України, органів цивільного захисту, які перебувають у державній власності.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23, пункту 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017 року затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту. Ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
В пункті 1.2 розділу І Правил визначено, що забезпечувальний фінансовий орган - фінансовий орган головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, до мережі якого належать розпорядники коштів третього рівня; фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань; фінансовий орган - фінансово-економічна служба (управління, відділ тощо) військової частини, відділ фінансового забезпечення військового комісаріату (сектору соціальних виплат територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з пунктами 1.3, 1.4, 1.8 розділу І Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
- Міністр оборони України - головний розпорядник;
- командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня);
- командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
- головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
- розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;
- розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі - служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
Командир військової частини зобов'язаний організувати фінансове забезпечення згідно з вимогами законодавства та цих Правил, забезпечити своєчасне витребування і одержання від забезпечувального фінансового органу належних військовій частині коштів, їх облік і подання фінансової звітності.
Відповідно до пунктів 2.23, 2.26, 2.28, 2.32 розділу ІІ Правил військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Військова частина має право брати бюджетні зобов'язання за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, за спеціальним фондом бюджету - у межах фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведень показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів.
При цьому обсяг бюджетних зобов'язань, узятих військовою частиною протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році. У разі скорочення (обмеження) асигнувань військова частина вживає заходів щодо скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань.
У виняткових випадках для внесення змін до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду в частині збільшення видатків (крім видатків за фондом грошового забезпечення) за відповідними бюджетними програмами (підпрограмами) військова частина подає до служб забезпечення заявку (за формою, наведеною в додатку 11 до цих Правил) з обов'язковим обґрунтуванням причин збільшення видатків і наданням детальних розрахунків і пояснень щодо отримання кінцевих результатів.
Зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету в частині коригування видатків за фондом грошового забезпечення вносяться щоквартально забезпечувальним фінансовим органом за результатами аналізу оперативної фінансової звітності. У виняткових випадках зміни вносяться на підставі аналізу заявок потреби в коштах на виплату грошового забезпечення.
З метою своєчасного та повного отримання коштів відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду протягом поточного місяця військова частина здійснює аналіз стану виконання кошторису, уточнює потребу в коштах на наступний місяць і до 20 числа кожного місяця подає заявки (крім потреби в коштах на виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги) - до забезпечувального фінансового органу за напрямами відповідальності, за якими Департамент фінансів Міністерства оборони України визначено відповідальним за формування і виконання бюджетних програм (підпрограм).
Розділом 3 Правил передбачено, що джерелом фінансового забезпечення військової частини є кошти Державного бюджету України, що виділяються Міністерству оборони України та надходять на утримання і забезпечення її діяльності, а також інші джерела, передбачені законодавством.
Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
Кошти загального фонду за кошторисом Міністерства оборони України виділяються військовій частині забезпечувальним фінансовим органом і спрямовуються тільки на ті потреби, на які вони призначені, відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань, кодів економічної та програмної класифікації видатків та кодів видатків за кошторисом Міністерства оборони України. Вони використовуються військовою частиною протягом того бюджетного року, на який призначені.
Суд установив, що військова частина НОМЕР_2 , яка діяла як відокремлений підрозділ військової частини НОМЕР_4 , вибула зі спірних правовідносин, пов'язаних із нарахуванням та виплатою позивачу коштів додаткової винагороди. На її правонаступника - військову частину НОМЕР_4 покладені усі фінансові (грошові, майнові) зобов'язання її ліквідованого відокремленого підрозділу, у тому числі його грошові зобов'язання як боржника перед стягувачами за виконавчими документами.
Військова частина НОМЕР_4 утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Ця військова частина підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримує бюджетні асигнування від відповідного забезпечувального фінансового органу.
Відповідач у цій справі виконав рішення суду в частині нарахування позивачу додаткової винагороди, а його правонаступник щомісяця включав суми, належні до виплати ОСОБА_1 за судовим рішенням, до розрахунку потреби в коштах за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни" та подавав їх до забезпечувального фінансового органу.
Станом на грудень 2025 року потреба в коштах військової частини НОМЕР_4 на виплату коштів звільненим/переміщеним військовослужбовцям, у тому числі за судовими рішеннями, ухваленими на їхню користь у 2023 - 2025 роках, складає понад 35 млн. грн. Кошти на фінансування видатків за КЕКВ 2800 на бюджетному рахунку військової частини НОМЕР_4 відсутні.
Несвоєчасне виконання боржником рішення суду щодо виплати грошових коштів стягувачу через відсутність бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України не може вважатися невиконанням боржником судового рішення без поважних причин. Боржник вжив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання судового рішення, та діяв у межах повноважень і бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає у перевірці обставин, що перешкоджають виконанню рішенню суду та відновленню порушених прав особи-позивача, а не у вирішенні нового публічно-правового спору.
Розглянувши звіт військової частини НОМЕР_4 , суд не встановив, що боржник ухиляється від виконання судового рішення у цій справі, затягує його виконання або ж діє недобросовісно.
Суд зауважує, що примусове виконання судового рішення здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", у межах відкритого виконавчого провадження ВП №79121924, що виключає необхідність застосування додаткових заходів процесуального примусу в межах судового контролю.
Боржник на виконання вимог ухвали суду про подання звіту про виконання судового рішення подав такий звіт, який відповідає вимогам, наведеним у статті 382-2 КАС України. Тому суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті звіту та для накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 382-382-3 КАС України, суд -
Прийняти звіт військової частини НОМЕР_4 про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 року у справі №340/1343/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ