29 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5208/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.07.2025 р. № 4920 про порушення військової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав, що оскаржуваний наказ є протиправним, необґрунтованим та таким, що прийнятий з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Зазначив, що в наказі відсутній конкретний опис дій або бездіяльності позивача, які б утворювали склад дисциплінарного проступку, не визначено, які саме службові обов'язки ним не виконані або виконані неналежним чином, не встановлено часу, місця, способу вчинення порушення та не наведено причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача і будь-якими негативними наслідками. Також зазначено, що перед прийняттям наказу службове розслідування не проводилось, позивач не був ознайомлений з матеріалами, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а сам наказ не доводився до нього під підпис, що порушує вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування. Представник позивача наголосив, що при накладенні дисциплінарного стягнення не було враховано попередню бездоганну службу позивача, його бойовий досвід, отримані поранення та державні нагороди.
Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, у якому зазначено, що позивач, перебуваючи на посаді командира батальйону, був зобов'язаний належним чином виконувати службові обов'язки, накази командирів та вимоги статутів Збройних Сил України. Відповідач вказує, що дії позивача свідчать про порушення військової дисципліни, а застосоване до нього дисциплінарне стягнення є адекватним, пропорційним та таким, що відповідає умовам воєнного стану.
Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що доводи відповідача є формальними, суперечливими та не спростовують обставин, викладених у позовній заяві. Наголошено, що відповідачем не наведено жодних конкретних даних щодо того, які саме службові обов'язки позивач не виконав, які накази були порушені та які наслідки настали внаслідок таких дій чи бездіяльності. Також представник позивача звернув увагу на те, що відповідач фактично підтвердив факт неознайомлення позивача з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про порушення процедури його прийняття.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира НОМЕР_2 механізованого батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 2025 року № 4920 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог абзацу третього статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке сформульовано як незадовільна організація заходів щодо підтримання бойової готовності особового складу, придатного для виконання завдань з інженерного облаштування позицій у межах батальйонного району оборони (а.с.18).
Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно ч.1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок їх застосування визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV.
Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.199 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, згідно преамбули, вказаного закону дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 2 Дисциплінарного Статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст. 3 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Згідно ст.4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 45 Дисциплінарного Статуту ЗСУ встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною першою ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підстави та механізм проведення службових перевірок та розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником) та оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування (перевірки), у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до п. 2 розділу VI Порядку №608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування призначається у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до ЄРДР відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення · скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається: · у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Тобто, Порядком №608 чітко передбачаються випадки, коли розслідування призначаються, зокрема і у випадку інкримінування військовому, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Разом з тим можливість прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення без проведення службового розслідування обумовлена наявністю достатніх, чітко встановлених та безспірних обставин дисциплінарного проступку, які не потребують додаткового з'ясування, зокрема щодо події правопорушення, характеру та змісту дій військовослужбовця, причин і умов їх вчинення, а також ступеня його вини.
Хоча відповідно до ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України проведення службового розслідування не є обов'язковим у кожному випадку притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, однак за обставин цієї справи, з огляду на характер інкримінованих дій, їх оціночний зміст та відсутність очевидності події дисциплінарного проступку і ступеня вини позивача, встановлення таких обставин без проведення службового розслідування було неможливим.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем не забезпечено повного та всебічного з'ясування обставин інкримінованих дій.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 було зазначено, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним “маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
З огляду на вищезазначене Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Спірний наказ не містить конкретний опис дій або бездіяльності позивача, які б утворювали склад дисциплінарного проступку, не визначено, які саме службові обов'язки ним не виконані або виконані неналежним чином, не встановлено часу, місця, способу вчинення порушення та не наведено причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача і будь-якими негативними наслідками, а отже, порушений принцип належного урядування.
За таких обставин суд доходить висновку, що спірний наказ не містить належної конкретизації встановлених порушень та їх фактичного обґрунтування, у зв'язку з чим не може розцінюватися як достатня підстава для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.07.2025 р. № 4920 про порушення військової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА