про забезпечення позову
04 лютого 2026 року № 320/4814/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2026 у ВП № 80047336,
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 24.01.2026 у ВП № 80047336.
Одночасно, з позовною заявою представником позивача була подана заява про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої просить суд:
- зупинити виконавче провадження № 80047336 від 24.01.2026, яке перебуває у Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі, відкритій за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.02.2026.
В обґрунтування заяви зазначено, що до моменту винесення рішення по даній справі державний виконавець Бориспільського ВДВС може стягнути з Позивача суму коштів, зазначену у оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження, оскільки позивач офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату. І тоді для поновлення порушеного права та повернення стягнутих коштів Позивачу потрібно буде подавати новий позов про відшкодування завданих збитків, що істотно ускладнює поновлення його прав.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатись виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.
Разом із тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, із урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Суд зазначає, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві за своєю суттю є інститутом попереднього судового захисту, метою якого є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, тобто забезпечення позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, у тому числі, із метою запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.01.2019 у справі № 826/7496/18, від 28.02.2019 у справі № ЗД/813/1 /18, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20.
У заяві про забезпечення позову, представник позивача просить суд:
- зупинити виконавче провадження № 80047336 від 24.01.2026, яке перебуває у Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі, відкритій за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.02.2026.
Разом з тим, суд звертає увагу, що зупинення виконавчого провадження не належить до повноважень суду та не регулюється нормами КАСУ, а відповідно до ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" є повноваженнями державного виконавця.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст.150 КАСУ позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, зупинення стягнення за виконавчим документом, є одним з видів вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
За наведеним визначенням у Законі № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з доданих до заяви про забезпечення позову доказів, постановою державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.01.2026 року відкрито виконавче провадження №80047336 з примусового виконання постанови № 2066 виданої 24.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000,00 грн. на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.01.2026 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37 769 гривень.
Таким чином, на даний час є очевидними ознаки можливості стягнення з позивача штрафу в розмірі 37 769 гривень.
Суд вважає, що стягнення штрафу до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову.
Водночас, у випадку безпідставності позовних вимог позивача вжиття заходів забезпечення позову не перешкодить стягненню штрафу після набрання рішенням законної сили.
Разом з тим, суд враховує той факт, що у тому випадку, якщо з боржника буде у примусовому порядку стягнуто на користь стягувача по виконавчому провадженню, а на користь державного виконавця - винагороду і витрати виконавчого провадження, ефективний захист прав, за яким позивач звернувся до суду, буде істотно ускладненим.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 1404-VІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує збалансованість інтересів заявника, держави та суб'єкта владних повноважень, а також співмірність негативних наслідків для кожної із сторін спору.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У задоволенні іншої частини заяви, слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.150 - 154, 242, 248 КАС України,-
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі постанови державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 24.01.2026 року у ВП № 80047336 до набрання судовим рішенням у справі № 320/4814/26 законної сили.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Ухвалу в частині вжиття судом заходів забезпечення позову допустити до негайного виконання.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Кочанова П.В.