Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
10:00
01.09.2010 р. Справа № 2а-4848/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мельника О.М.
при секретарі судового засідання Рибіцькій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54018
до1.Державної податкової адміністрації у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54009
2. Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, м.Миколаїв,54029
проскасування рішення від 05.07.10 р. № 0000034235,
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність ВМХ № 864796, від 20.08.10;
від відповідача 1: Сугацький О.М., довіреність № 7622/7/10-112, від 03.08.10;
від відповідача 2: Сугацький О.М., довіреність № 1452, від 28.05.10;
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась у Миколаївський окружний адміністративний суд з позовними вимогами до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області та Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва про визнання протиправними дій посадових осіб ДПА у Миколаївські області при організації і проведенні перевірки та скасування в повному обсязі рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 05.07.2010 року №0000034235 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В судовому засіданні представник позивача надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог та виклав позовні вимоги та їх обґрунтування в новій редакції.
Суд ухвалою задовольнив клопотання, залишив без розгляду позовні вимоги до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області про визнання протиправними дій посадових осіб ДПА у Миколаївські області при організації і проведенні перевірки.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що порушень встановлених перевіркою позивач не допускав, оскільки законодавством України не передбачено для таких суб'єктів малого підприємництва як фізичні особи-підприємці якого-небудь формалізованого порядку ведення обліку товарних запасів. Про який порядок йдеться і яким документом він встановлений, посадовими особами ДПА, які проводили перевірку, пояснень не надавалось, а такого порушення як незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на 11.1 грн. взагалі не було встановлено актом, оскільки цей запис в акті перевірки є абсолютно безпідставним, пунктом 2.2.13. цього акту зазначено обидві суми: сума готівкових коштів= 107,1 грн.; сума, яка зазначена в денному звіті РРО = 107,1 грн., ревізорами штучно перекручено в акті перевірки факт не проведення розрахункової операції на 11,1 грн. (сума покупки ревізорів) продавцем ОСОБА_4 з метою подвійного застосування штрафних санкцій за одне порушення. За таких обставин вважає, податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 року №0000034235 про застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим суперечить діючому законодавству України та підлягає скасуванню судом.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, надав письмові заперечення проти позову.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
19.06.2010 року службовими особами ДПА у Миколаївській області була здійснена планова перевірка позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
За результатами перевірки був складений акт №0281/14/00/23/2114123601. В ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем п.1,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР), а саме: встановлено не проведення розрахункової операції через РРО на суму 11,10 грн.; встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті. Сума невідповідності склала 11,10 грн.; встановлено здійснення продажу не облікованого товару на загальну суму 2739,9 грн., не ведення у порядку встановленому законодавством України обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 2739,9 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ в Заводському районі було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000034235 від 05.07.2010 року, яким за зазначені порушення, відповідно до висновку розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 19.06.2010 року по СГД ОСОБА_1, застосовано санкцію в загальній сумі 7290,8 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до суду.
У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується порушення, за яке до позивача застосовані штрафні санкції, а саме: невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Під час перевірки, як вважає відповідач, встановлено факт порушення позивачем вказаних приписів закону, однак як вбачається з акту перевірки та доданого до акту Х-звіту та опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків, усі суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків та в звіті РРО співпадають, тобто такий факт актом не встановлено.
Крім того, як вбачається з матеріалів перевірки, позивачем, відповідно до п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №107/5298, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», було виконано операцію службове внесення 10,00 грн., загальна сума грошових коштів, що знаходилась на місці проведення розрахунків становила 107,10 грн., тобто підстав для встановлення відповідачем факту невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО не було.
Щодо наступного порушення, відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Відповідно до ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів.
Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений порядок ведення обліку товарних запасів фізичною особою -підприємцем та його обов'язок мати первинні документи та накладні на товар.
Посилання відповідача на те, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, суд не приймає до уваги, оскільки дія Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Єдиним документом, який повинен вести підприємець без створення юридичної особи є Книга обліку доходів і витрат.
Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 (надалі -Постанова №1269) затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, пунктом 3 якого передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Згідно п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (додаток №10 до Інструкції №12) суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).
Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов'язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.
Обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян -суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10, який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97 №17-0117/10-8886.
Враховуючи статус цього документу, його не можливо вважати нормативно-правовим актом, та він може носити лише рекомендаційний характер.
Крім того, в подальшому листом від 14.05.1999 №6990/7/23-3117 (чинним на момент перевірки) ДПА України змінила свою думку та зазначила, що (мовою оригіналу): «…на физических лиц, которые осуществляют предпринимательскую деятельность в сфере торговли, без создания юридического лица, понятие "приходование товаров" не распространяется. Поэтому требования статьи 6 вышеуказанного Закона в части ответственности за неоприходованный товар к физическим лицам - субъектам предпринимательской деятельности не относятся».
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Порушення п.1 статті 3 Закону №265/95-ВР представником позивача визнано та підтверджено матеріалами справи. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що оспорює по суті тільки порушення п.12,13 статті 3 Закону №265/95-ВР, відмова від позову в цій частині зафіксована журналом судового засідання. Штрафна (фінансова) санкція за дане порушення нарахована на підставі п.1 ст.17 Закону України №265/95 ВР (11,1*5=55,10 грн.)
Частини 1, 2 ст.71 КАС України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність рішення про застосування фінансових санкцій №0000034235 від 05.07.2010 року, в частині застосування санкцій в сумі 7290,8 грн.-55,1=7235,7 грн.
Тому позовні вимоги в частині скасування рішення №0000034235 від 05.07.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12,13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва №0000034235 від 05.07.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в сумі 7235,7 гривень за порушення п.12,13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму від 06.07.1995 №265/95-ВР.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя О.М. Мельник