03 лютого 2026 року № 320/4815/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у Київській області
до ОСОБА_1 , ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМТСВА "ЛИТВИНІВСЬКЕ"
про стягнення коштів за податковим боргом,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулось з заявою Головне управління ДПС у Київській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), Державного підприємства "ЛИТВИНІВСЬКЕ" (далі - відповідач-2), у якій просить суд:
- встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО “ЛИТВИНІВСЬКЕ» (ЄДРПОУ 32504969) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу в сумі - 2657982,97 грн.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг, що утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов'язань.
Керуючись ст. 87.13 статті 87 Податкового кодексу України, статями 289-2 КАС України, з метою недопущення безпідставних втрат бюджету та об'єктивного розгляду справи, позивач просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівнику ДП "ЛИТВИНІВСЬКЕ" ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу в сумі 2657982,97 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛИТВИНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ: 32504969) перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби України у Київській області.
Щодо виникнення узгоджених сум грошових зобов'язань у відповідача.
Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», на момент звернення до суду, відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі - 2657982,97 гривень.
Вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, у встановлені законодавством строки, що підтверджується інформацією про податковий борг та інтегрованою карткою відповідача.
Відповідно до інформаційних баз даних ДПС за ДП "ЛИТВИНІВСЬКЕ" (ЄДРПОУ: 32504969) обліковується податковий борг у розмірі - 2657982,97 грн., який виник по наступним платежам:
- частина чистого прибутку (доходу) господарський операцій (державних унітарних підприємств та їх організацій) (ККДБ 21010100) в розмірі - 2657982,97 грн.
Враховуючи відсутність відомостей про самостійне погашення боргу, контролюючим органом направлено відповідачу податкову вимогу від 26.03.2025 року №0005802-1308-1036, яку було повернуто з причин відсутності адресата за вказаною адресою.
V. Норми права, які застосував суд
За змістом п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У відповідності до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень п.41.2 ст.41 ПК України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п.59.4 ст.59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Пунктом 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовуються у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Статтю 87 ПК України доповнено наведеними вище пунктами 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року (далі - Закон № 1914-IX).
Крім цього, Законом №1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Також, цим Законом КАС України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».
Згідно з частиною першою цієї статті у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
VI. Оцінка суду
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі платник податків який не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми Ю від 26.03.2025 №0005802-1308-1036 на суму 2707009,18 грн., яка направлена за податковою адресою відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, поштове відправлення повернулось на адресу контролюючого органу 15.04.2025 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд враховує, що згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Крім того, наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06. 2017 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770 затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (в подальшому в тексті постанови іменовано Порядок №610).
Відповідно до п. 6 розділу ІУ Порядку № 610 податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги».
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, враховуючи вищезазначені норми ПК України, документи вважаються належним чином врученими платнику податків і у тому разі коли вони не вручені у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, за умови якщо вони направлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №826/11455/15 дійшов висновку про те, що невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
Суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою проживання/перебування. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 10.02.2023 року у справі №160/5278/19.
Матеріалами справи встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі 2657982,97 грн, який підтверджується, зокрема: інформацією про розмір та структуру податкового боргу, витягами з інтегрованої картки платника податків - ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛИТВИНІВСЬКЕ».
З урахуванням наведених положень законодавства, податкова вимога форми Ю від 26.03.2025 №0005802-1308-1036 на суму 2707009,18 грн. вважається врученою платнику податків, ДП "ЛИТВИНІВСЬКЕ", у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а, зокрема, 15.04.2025.
Відповідно 240 календарних днів для сплати податкового боргу сплинули 11.12.2025.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Як зазначалося судом вище, приписами п. 87.13 ст.87 ПК України унормовано, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Згідно з п. 87.14 ст. 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв'язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.
Аналіз зазначених норм права дає змогу дійти висновку, що підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є:
наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень;
несплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що у відповідача наявний податковий борг на суму 2657982,97 грн.
Докази вчинення будь-яких дій, спрямованих на погашення податкового боргу з боку відповідача в матеріалах справи відсутні та судом не встановлено.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що такий податковий борг, що перевищує 1 мільйон гривень, обліковувався за відповідачем і станом на день вручення податкової вимоги та не був сплачений протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ДП "ЛИТВИНІВСЬКЕ" є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
З урахуванням фактичних обставин справи, за яких протягом 240 календарних днів з моменту вручення податкової вимоги податковий борг, розмір якого перевищує 1 млн. грн., ДП "ЛИТВИНІВСЬКЕ" не було погашено, суд дійшов висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження керівника ДП "ЛИТВИНІВСЬКЕ" у праві виїзду за межі території України, що слугуватиме забезпечувальним заходом для погашення податкового боргу.
Приймаючи рішення про запровадження тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи-боржника за межі України, суд враховує, що таке обмеження у праві виїзду за межі території України є забезпечувальним заходом, який має тимчасовий характер і відповідно до п. 87.14 ст. 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв'язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, за результатами розгляду справи, з урахуванням наявних матеріалів, судом встановлена наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Київській області шляхом встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛИТВИНІВСЬКЕ" - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до погашення податкового боргу в розмірі 2657982,97 грн. або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 ПК України.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78,90,143,242- 246,250,255,289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ЛИТВИНІВСЬКЕ» (ЄДРПОУ: 32504969, адреса:07334, Київська область, Вишгородський район, с. Литвинівка, вул. Лесі Українки) - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за межі України до погашення податкового боргу в сумі - 2657982,97 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Леонтович А.М.