30 січня 2026 року справа №320/11914/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними (неправомірними) дії Військової частини НОМЕР_1 стосовно відмови позивачу у наданні довідки про вартість неотриманого речового майна та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати позивачу довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 31.01.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на 31.01.2024.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що після звільнення з військової служби звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про вартість речового майна, що належало до видачі за весь період служби, а також про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період проходження військової служби, однак отримав відмову з посиланням на відсутність для цього правових підстав. Покликаючись на положення Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 позивач зазначає про протиправність такої відмови. На думку позивача, відмова Військової частини порушує його право на соціальні гарантії, встановлені частиною 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка визначає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
03.05.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та звернув увагу на те, що позивач з відповідною заявою звернувся після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , тобто як цивільна особа.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебував на речовому забезпеченню у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 грудня 2023 року № 259 позивач був звільнений з військової служби у відставку та 31 січня 2024 року виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31 січня 2024 року № 19.
Під час звільнення йому не була виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно, тому 21.02.2024 він звернувся до відповідача із заявою щодо надання довідки про вартість неотриманого речового майна та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної соціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформатизації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» в зв??язку зі звільненням з військової служби.
На вказану заяву відповідачем листом від 27.02.2024 № 2125/391 була надана відповідь, з якої вбачається, що відповідно до п.3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв?язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_1 звернувся із заявою після звільнення з військової служби, не являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, у видачі довідки про вартість неотриманого речового майна та у здійсненні виплати грошової компенсації за неотримане речове майно було відмовлено.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджено Порядок №178.
Відповідно до пункту 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія вказаного Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на 1 січня поточного року, що вказано у пункті 5 Порядку №178.
При цьому суд відзначає, що наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.
Суд зазначає, що відповідно вимог Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення № 1153/2008, у разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 27.02.2024 №2125/391 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що позивач звернувся із заявою після звільнення з військової служби, не являючись військовослужбовцем Збройних Сил України.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18, від 04.02.2020 у справі №825/1571/16, від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17 - у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби» а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Таким чином військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що позивач має право на отримання довідки про вартість неотриманого речового майна та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні довідки про вартість неотриманого речового майна та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 31.01.2024.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на 31.01.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.