03 лютого 2026 року м. Київ справа №320/46003/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рух справи
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1 Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.
Києві щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років Позивача з 01.02.2025 року шляхом застосування граничного розміру (десять прожиткових мінімумів) та/або коефіцієнтів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025.
2. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років Позивача з 01.02.2025 року без обмеження її граничного розміру та без застосування будь-яких коефіцієнтів зменшення, передбачених Постановою КМУ № 1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум і збереженням дії попередніх судових рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262). Позивач стверджує, що відповідач протиправно з 01.02.2025 обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає, що оскільки Конституційний Суд України визнав обмеження розміру виплати пенсії неконституційним, відповідач порушує закон та його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що відповідно до т. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, такі ж обмеження встановлені частиною 1 ст. 2 розд. І Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668 від 08.07.2011.
Окрім того, відповідач вказав, що рішенням Окружного адміністративного суду України від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а інших нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України №2262-ХІІ від 09.04.1992 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після дати набрання рішенням суду законної сили, не приймалося. У зв'язку з цим неможливо здійснити жодні перерахунки пенсій, а з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах.
Щодо застосування у спірних правовідносинах положення постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», прийнятої на виконання статті 46 Закону України № 4059-IX від 19.11.2024 “Про Державний бюджет України на 2025 рік», зазначає, що з 01.01.2025 законодавством тимчасово передбачений новий порядок виплати пенсій які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму. Посилається на положення ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", якими передбачено, що розмір який перевищує десять прожиткових мінімумів пенсійної виплати, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачується із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розміру і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, представником відповідача подано до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Міністерство соціальної політики України. Подане клопотання обґрунтоване тим, що Мінсоцполітики с центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а тому, у разі задоволення позовних вимог, виконання судового рішення залежатиме від дій Мінсоцполітики, а незалучення останнього до участі в справі позбавить можливості реалізації виконання такого рішення.
Розглянувши вказане клопотання та матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Таким чином, залучення до участі в справі співвідповідача можливо у разі якщо є підстави для заміни первісного відповідача, і позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, або якщо від позивача надійшло вмотивоване клопотання про залучення співвідповідача, а також за умови, що позивач до подання позову у справі не знав або не міг знати про підстав для залучення такого співвідповідача.
У даному випадку клопотання про залучення співвідповідача подано саме представником відповідача, тоді як від позивача відповідного вмотивованого клопотання не надходило.
З аналізу позовної заяви та заявлених вимог убачається, що предметом спору є визнання протиправним обмеження виплати пенсії позивача, при цьому жодних позовних вимог до Міністерства соціальної політики України не заявлено, як і не оскаржуються його рішення, дії чи бездіяльність. Відповідно, в межах заявленого предмета спору відсутні правові підстави для залучення Мінсоцполітики як співвідповідача.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача Міністерство соціальної політики України, і вважає недоцільним його залучення у цій справі.
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію, за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до протоколу розрахунку пенсії з 24.01.2025 розмір пенсійної виплати (з надбавками та індексаціями за 2022-2024 роки) позивача становив 30 302,11 грн, однак з урахуванням максимального розміру пенсії, що підлягає до виплати, становив 23 610,00 грн
Не погоджуючись із такими діями, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації та відповідних документів щодо розміру належної йому пенсійної виплати
Листом від 07.08.2025 відповідач повідомив, що після здійснення перерахунку пенсії розмір нарахованої пенсії перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому виплата здійснюється з урахуванням ст. 43 Закону № 2262-ХІІ
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668 внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Водночас Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Одночасно з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Водночас суд ураховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Вказав, що приписи статті 2 Закону № 3668, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, норма Закону № 3668, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та який поширював свою дію на Закон № 2262, втратила чинність з 12 квітня 2023 року (через шість місяців з дня ухвалення вказаного вище рішення Конституційного суду України).
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, оскільки Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню одних і тих самих спірних правових відносин щодо обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців та визнано, що таке обмеження не відповідає статті 17 Конституції України.
Отже, враховуючи висновки Конституційного Суду України, обмеження максимального розміру пенсії осіб, які її отримують згідно Закону №2262-XII не застосовується, тому позивач має право на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, зокрема десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Усталена практика Верховного Суду щодо неправомірності таких обмежень відображена у численних постановах, зокрема: від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.
Щодо вимоги про нарахування та виплату пенсії без застосування понижуючого коефіцієнта, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, суд зазначає, що хоча матеріали справи не містять підтверджень фактичного застосування таких коефіцієнтів до пенсії позивача, суд враховує загальновідому практику органів Пенсійного фонду України щодо їх застосування при виконанні судових рішень у разі відсутності відповідної заборони у резолютивній частині.
При цьому суд звертає увагу, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 фактично запроваджують додаткові обмеження на виплату пенсій, не передбачені Законом України № 2262-XII, що є втручанням у гарантії, встановлені спеціальним законом, та не може бути допущено без внесення відповідних змін до нього.
З урахуванням завдання адміністративного судочинства щодо реального та ефективного захисту прав особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги в цій частині та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без застосування понижуючого коефіцієнта.
З огляду на наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає відповідні дії відповідача протиправними та зобов'язує його з 01.02.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність) та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
Розподіл судових витрат
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м.Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві з 01.02.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність) та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Сас Є.В.