про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
03 лютого 2026 року м. Київ №320/4621/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування приписів та постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект» з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинського Артема Михайловича, головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потапова Олега Леонтійовича щодо проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», за наслідками якого було складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 30.12.2025 №39 та Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.12.2025;
- визнати протиправним та скасувати Припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект»;
- визнати протиправним та скасувати Припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект»;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України № 4-2026/02-1-03 про накладення штрафу за правопорушення сфері містобудівної діяльності, винесену 14.01.2026 року головним інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурнобудівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, якою визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфабуд Комплект» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини 3 статті 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної документації» та накладено штраф у сумі 136 260 гривень;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5-2026/02-1-03 про накладення штрафу за правопорушення сфері містобудівної діяльності, винесену 14.01.2026 року головним інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурнобудівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, якою визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфабуд Комплект» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини 3 статті 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної документації» та накладено штраф у сумі 136 260 гривень.
30 січня 2026 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, а якій ТОВ «Альфабуд Комплект» просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026;
- вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026.
Заява про забезпечення позову мотивована наявністю процедурних порушень під час проведення посадовими особами відповідача позапланової перевірки на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0».
На думку позивача, зупинення дії оскаржуваних приписів як спосіб забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у справі не скасовує його, а спрямований виключно на забезпечення виконання в майбутньому рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання його негативних наслідків для заявника та інших заінтересованих осіб, а невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити та унеможливити виконання рішення у майбутньому.
Позивач вважає вказаний засіб забезпечення позову співмірним із предметом позову та таким, що не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, та таким, що спрямований лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.03.2021 у справі №640/7296/19, повноваження відповідача, як суб'єкта владних повноважень у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного контролю спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
На відміну від господарської діяльності позивача державний архітектурно-будівельний контроль покликаний забезпечити додержання вимог спеціального законодавства, а враховуючи потенційну небезпеку та наслідки, які можуть виникнути у зв'язку з недотриманням вимог містобудівного законодавства і які можуть нести загрозу життю та здоров'ю людей, вжиття заходів контролю не може ставитись у залежність від можливості здійснювати позивачем його господарської діяльності.
Виходячи з наданих законом повноважень та завдань відповідача, прийняття оскаржуваних приписів та рішення мало за мету зупинення діяльності позивача для недопущення подальшого порушення законодавства.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному:
«Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 04.03.2021 у справі №640/7296/19.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 та про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026.
По суті заява про забезпечення позову обґрунтована незгодою з їх винесенням, посиланням позивача на процедурні порушення, вчинені відповідачем під час проведення перевірки.
На думку позивача, зупинення дії оскаржуваних приписів як спосіб забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у справі не скасовує його, а спрямований виключно на забезпечення виконання в майбутньому рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання його негативних наслідків для заявника та інших заінтересованих осіб, а невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити та унеможливити виконання рішення у майбутньому.
Позивач вважає вказаний засіб забезпечення позову співмірним із предметом позову та таким, що не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, та таким, що спрямований лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Проте, означені обґрунтування не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Суд звертає увагу заявника, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на його припущеннях що ймовірності вчинення в подальшому дій, які можуть погіршити його становище та ускладнити виконання судового рішення.
При цьому, заявником не обґрунтовано жодними доводами та не підтверджено доказами необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зауважує, що самі по собі доводи заявника без надання відповідних обґрунтувань та доказів на підтвердження таких, не є достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.
Таким чином, оскільки заява про забезпечення позову не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.