ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" січня 2026 р. справа № 300/307/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за змістом якого, просить суд:
1) визнати причини пропуск строку звернення до адміністративного суду поважними;
2) поновити строк звернення до адміністратвиного суду для розгляду скарги;
3) визнати дії державного виконавця щодо продажу 1/20 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 незаконними;
4) зупинити дії щодо передачі на торги частини квартири за адресою АДРЕСА_1 ;
5) заборонити реалізацію зазначеного майна в межах виконавчого провадження №72838258;
6) прийняти ухвалу щодо заборони здійснення Державною виконавчою службою будь яких дій щодо реалізації зазначеного майна до набрання рішенням суду законної сили.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою вимоги за пунктом 4-6 спрямовані на тимчасове обмеження вчинення дій з метою збереження спірного майна та забезпечення можливого виконання рішення суду, а, відтак, є заходами забезпечення позову у розумінні положень процесуального законодавства.
Розглянувши вимоги позивача в частині пунктів 4-6, суд зазначає наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (частина 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України після одержання заяви про забезпечення адміністративного позову суд з'ясовує чи відповідає вказана заява вимогам статей 152, 153 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами частини 1 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 вказаної норми забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених приписів Закону встановлено, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Так, відповідно до вимог частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З аналізу наведеної норми встановлено, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є належним чином оформлена письмова заява із належною обґрунтованістю відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Однак, в порушення частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову не оформлена належним чином до вказаних вимог, а виокремлена в позовній заяві як частина позовних вимог, водночас, не наведено обґрунтування необхідності забезпечення позову та жодним чином не обґрунтовано необхідності застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії щодо передачі на торги частни квартири за адресою АДРЕСА_1 ; заборони реалізації зазначеного майна в межах виконавчого провадження № 72838258; прийняття ухвали щодо заборони здійснення Державною виконавчою службою будь яких дій щодо реалізації зазначеного майна до набрання рішенням суду законної сили.
Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Позивачем не наведено жодних доводів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значних зусиль для відновлення своїх прав.
Окрім того, згідно з частиною 4 статті 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з частиною 1 статті Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 3 328,00 гривні.
Таким чином, за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 998,40 грн.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати судового збору за подання вказаної заяви про забезпечення позову у встановленому розмірі.
Однак, за змістом заяви, позивач вказує, що відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір щодо даної категорії справ не сплачується.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає закон України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині першій статті 5 Закону № 3674-VI.
Так, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Разом з цим, спірні правовідносини не пов'язані з виконанням позивачем військового обов'язку, або виконанням службових обов'язків, внаслідок чого, пільг щодо сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 закону України "Про судовий збір" позивач не має.
Отже, всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України позивач не надав документ про сплату судового збору, або інших документів, які підтверджують звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з часиною 7 статті 154 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Зазначені вище обставини вказують, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне повернути заяву забезпечення позову заявнику без розгляду.
Одночасно, суд зазначає, що повернення без розгляду судом заяви про забезпечення позову не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), оскільки не перешкоджає повторному зверненню заявника із вказаною заявою до суду, у випадку якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.
Водночас, суд звертає увагу, що оскільки позовна заява та заява про забезпечення позову є різними за процесуальною природою документами, які повинні подаватися окремо відповідно до норм КАС України, тобто вказане не дає можливості суду повернути заяву про забезпечення позову заявнику без розгляду в порядку статті 154 КАС України, внаслідок чого, в даному випадку буде доцільно повернути позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо забезпечення позову, а саме: зупинення дій щодо передачі на торги частни квартири за адресою АДРЕСА_1 ; заборонення реалізації зазначеного майна в межах виконавчого провадження № 72838258; прийняття ухвали щодо заборони здійснення Державною виконавчою службою будь яких дій щодо реалізації зазначеного майна до набрання рішенням суду законної сили - повернути заявнику без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка звернулась із заявою про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.