04 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/8493/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Антал Ярослава Володимировича (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, (далі - відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), яким просить суд:
1) прийняти позовну заяву до свого розгляду та відкрити спрощене позовне провадження (у письмовому провадженні) з повідомленням мене як позивача;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.08.2024 року №072250003981 «Про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 19.07.2024 р»;
3) зобов'язати відповідачів, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 починаючи з 19.07.2024 р. з врахуванням відомостей про заробітну плату згідно довідок про заробітну плату від 18.04.2018 р. №1231/3с, видану ПАТ «Геотек сейсморозвідка» та від 19.02.2021 р. №02/587, видану ПАТ «Колимаенерго»;
4) стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачем подано заяву про перерахунок пенсії з проханням врахувати при перерахунку довідки про заробітну плату за період 1986-1990 роки, які є в наявності в його пенсійній справі, та видані ПАО «Колимаенерго» від 19.02.2021 р. №02/586 та ПАО «Геотек Сейсморазведка» від 18.04.2018 р. №1231/3С. На вказану заяву про перерахунок пенсії він отримав відповідь, що підтвердити дані довідок про заробітну плату з рф не має можливості.
23 грудня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
02 січня 2025 року відповідачем 2 подано до суду матеріали відмовної пенсійної справи позивача.
03 січня 2025 року представником відповідача 1, через систему «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області як відповідач 1 зазначило, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач послався на положення Порядку №22-1 та норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наголосивши, що розгляд заяв про призначення та перерахунок пенсій здійснюється за принципом екстериторіальності. У зв'язку з цим заява позивача від 19.07.2024 року про перерахунок пенсії (зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000) була розглянута, а 22.08.2024 року ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло рішення №072250003981 про відмову у перерахунку пенсії. За твердженням відповідача, рішення прийняте у межах повноважень, у встановлені строки та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Також у відзиві зазначено, що підставою для відмови у перерахунку пенсії стало те, що подані позивачем довідки про заробітну плату, видані іноземними підприємствами, не відповідають встановленій формі та не містять апостиль компетентного органу держави, в якій вони були видані, що є обов'язковою умовою їх прийняття після припинення дії відповідних міжнародних договорів з російською федерацією. Відповідач наголосив, що періоди роботи та відомості про заробітну плату на території російської федерації після 01.01.1992 року не підлягають зарахуванню, а вимоги позивача щодо перерахунку пенсії з дати звернення суперечать статті 45 Закону № 1058. З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вважає свої дії правомірними, а рішення від 22.08.2024 року законним, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
13 січня 2025 року відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 19.07.2024 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком, а саме щодо зміни періоду 60 місяців заробітку до 01.07.2000 відповідно до Закону України №1058-IV. Заява була опрацьована із застосуванням принципу екстериторіальності, передбаченого Порядком №22-1, у зв'язку з чим її розгляд здійснювався не за місцем проживання позивача. За результатами розгляду 22.08.2024 року Головним управлінням ПФУ у Миколаївській області прийнято рішення №072250003981 про відмову в перерахунку пенсії. Підставою для такого рішення стало те, що надані позивачем довідки про заробітну плату, видані іноземними підприємствами, не відповідають встановленій формі та не містять апостиль, а також з огляду на припинення дії міжнародних договорів з російською федерацією періоди роботи та заробіток на її території після 01.01.1992 не підлягають зарахуванню.
Крім того, відповідач 2 вказав, що вимога позивача здійснити перерахунок пенсії з дати звернення 19.07.2024 року суперечить положенням статті 45 Закону №1058-IV. Також у відзиві наголошено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не розглядало заяву позивача та не приймало спірного рішення, оскільки відповідний структурний підрозділ був визначений за принципом екстериторіальності. У зв'язку з цим відповідач 2 вважає себе неналежним відповідачем у даних правовідносинах та зазначає, що у разі задоволення позову зобов'язання щодо вчинення дій можуть бути покладені виключно на той територіальний орган Пенсійного фонду України, який безпосередньо приймав рішення про відмову в перерахунку пенсії.
13 січня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що наведені у відзивах відповідачів на позовну заяву обґрунтування не спростовують протиправності оскаржуваного рішення.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 15 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії до Виноградівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просив врахувати при перерахунку пенсії довідки про заробітну плату за період 1986-1990 років, що вже містилися в його пенсійній справі. Зазначені довідки були видані ПАТ «Колимаенерго» від 19.02.2021 №02/586 та ПАТ «Геотек Сейсморазведка» від 18.04.2018 №1231/3С.
Листом від 11.06.2024 №3185-2812/Н-02/8-0700/24, наданим у порядку Закону України «Про звернення громадян», пенсійний орган повідомив про відсутність можливості підтвердити дані довідок про заробітну плату, виданих підприємствами російської федерації.
З метою отримання рішення за результатами розгляду заяви, позивач через свого представника, адвоката Антала Я.В., 09.07.2024 року направив адвокатський запит №16 щодо надання рішення про перерахунок або відмову у перерахунку пенсії. У відповідь листом від 12.07.2024 пенсійний орган повідомив про необхідність подання заяви про перерахунок пенсії за формою, визначеною Порядком №22-1. Виконуючи зазначені вимоги, 19.07.2024 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про перерахунок пенсії. Після цього працівниками пенсійного органу у м. Виноградів позивача було усно повідомлено про здійснення перерахунку та збільшення розміру пенсії приблизно на 1600,00 грн., у зв'язку з чим представником позивача 08.08.2024 року також було подано заяву про компенсацію недоотриманої пенсії за період з 2020 року. Позивач зазначає, що такого перерахунку пенсії здійснено не було.
13.09.2024 року позивач отримав засобами поштового зв'язку лист від 30.08.2024 №4270-3971/Н-02/8-0700/24, яким повідомлено, що за результатами розгляду заяви від 19.07.2024 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №072250003981 від 22.08.2024 року про відмову в перерахунку пенсії. Відмова була мотивована зупиненням дії Конвенції про правову допомогу 1993 року у відносинах з рф та вимогами постанови КМУ №107 від 04.02.2023 щодо необхідності проставлення апостилю на іноземних документах, у зв'язку з чим надані довідки про заробітну плату визнано такими, що не відповідають встановленій формі.
Разом з тим позивач зазначає, що довідки про заробітну плату були видані у 2018 та 2021 роках, тобто в період, коли Україна залишалася учасницею Конвенції 1993 року, а документи, видані органами рф, приймалися в Україні без спеціального посвідчення.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Статтею 1 Закону України №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Водночас статтею 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і урядом рф про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14 січня 1993 року) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
При цьому згідно зі статтею 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).
Згідно з частиною 2 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
При цьому необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13 березня 1992 року), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13 березня 1992 року).
Водночас суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Поряд з тим частина друга статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За змістом абзацу п'ятого підпункту третього пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Абзац перший пункту 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачає, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Суд відзначає, що Угодою від 13 березня 1992 року встановлено правила обчислення розміру пенсій.
Згідно із частиною 3 статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Зазначеною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав № 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди.
Отже, наведені положення зазначених вище Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058.
15 травня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із заробітної плати за період до 01 липня 2000 року відповідно до статті 40 Закону №1058.
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області видно, що заробітна плата позивача, яка зазначена у архівних довідках, які позивач додав до заяви про призначення пенсії від 02.11.2020 року не врахована пенсійним органом при обчисленні розміру пенсії позивача.
Наданими позивачем пенсійному органу довідками про заробітну плату від 18.04.2018 р. №1231/3с, видану ПАТ «Геотек сейсморозвідка» та від 19.02.2021 р. №02/587, видану ПАТ «Колимаенерго» підтверджено розмір заробітної плати позивача (з розбивкою по місяцях) за наступні періоди роботи: з грудня 1983 року по грудень 1987 року та з лютого 1988 року по січень 1991 року.
У цих довідках зазначено, що вони видані на підставі відомостей про нарахування заробітної плати (особових рахунків), а отже суми, вказані у них, відповідають первинним документам.
Будь-яких посилань на невідповідність архівних довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідачі не навели.
У постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Указана правова позиція у подальшому підтримана Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2021 року у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17 та від 26 жовтня 2022 року у справі №808/1735/18.
Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Таким чином, оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у спірних архівних довідках, тому під час обчислення розміру пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані у таких довідках періоди роботи, як це передбачено частиною 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Стосовно посилань відповідачів у відзиві на позовну заяву на те, що: з 01 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року; станом на сьогодні пенсії громадянам, які проживали/перебували на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058; при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рфср по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі відповідними Указами Президента України строк дії правового режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.
Як уже зазначено вище постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Однак, на переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною, у зв'язку з військовою агресією російської федерації, припинено співробітництво та обмін поштою з цією державою.
Що стосується доводів відповідача про те, що документи, видані компетентними органами росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю, суд зазначає наступне.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Зважаючи на той факт, що станом на 24 лютого 2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з рф та РБ діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї постанови документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Після припинення воєнного стану в Україні та закінчення строку 6 місяців після його припинення передбачається проставлення апостилю, що випливає з наведеного вище.
В той же час Україна залишається учасницею іншого міжнародного договору, а саме Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року. рф та РБ також залишаються учасницями цієї Конвенції. Зазначена Конвенція передбачає проставлення апостилю, якщо угода між двома чи декількома договірними державами не відміняють чи не спрощують дану формальну процедуру або не звільняють сам документ від легалізації (ст. 2.3 цієї Конвенції).
Відтак суд уважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості обчислення розміру пенсії позивача з урахуванням наданих ним архівних довідок про заробітну плату, з огляду на припинення 01 січня 2023 року участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки на період роботи позивача в російській федерації положення вказаної Угоди до виходу з неї України поширювалися та передбачали право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав, та заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Доводи відповідача про те, що позаяк у документах пенсійної справи відсутні довідки про підтвердження сплати страхових внесків (зборів) до Пенсійного фонду рф, то підстав для врахування спірних архівних довідок про заробітну плату для розрахунку пенсії позивача немає, суд оцінює критично.
Крім цього, суд зазначає, що обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача, що регламентовано частинами 1, 10, 12 статті 20, частиною 16 статті 106 Закону № 1058-IV.
Обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи після 01 січня 2004 року в силу приписів Порядку № 22-1 покладений саме на орган, що призначає пенсію, у спірному випадку на відповідачів. Нездійснення відповідачами такого обов'язку при призначенні пенсії не є правовою підставою для неврахування, як стажу роботи позивача за спірні періоди до страхового стажу, так і заробітної плати (доходу) за періоди такого стажу.
Суд зазначає, що розірвання дипломатичних відносин з рф, звернення органів Пенсійного фонду України до компетентних органів рф для отримання (витребування) інформації про сплату страхових внесків, як і самостійне звернення позивача є неможливими, що, в свою чергу, позбавляє останнього можливості отримувати пенсію у належному розмірі та порушує гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
Разом з тим неможливість пенсійного органу здійснити перевірку сплати страхових внесків роботодавцем у Пенсійний орган рф у зв'язку з воєнним станом, не може бути підставою для позбавлення права позивача на врахування заробітної плати за спірні періоди до страхового стажу, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та він не міг вплинути на них.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не враховано позивачу заробітну плату згідно з архівних довідок про заробітну плату від 18.04.2018 р. №1231/3с, видану ПАТ «Геотек сейсморозвідка» та від 19.02.2021 р. №02/587, видану ПАТ «Колимаенерго»
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача 2 здійснити перерахунок пенсії позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймає рішення за заявою позивачки про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
При цьому, слід зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тому відсутні правові підстави для покладання такого обов'язку.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову.
Суд зазначає, що зобов'язання щодо вчинення певних дій слід покласти, саме на Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як територіальний орган, який прийняв рішення про відмову.
Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01 липня 2024 року по справі № 460/486/23 та Верховним Суду у постанові від 07.05.2024 по справі №460/38580/22, провадження № К/990/634/24.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Таким чином, оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.08.2024 року №072250003981 «Про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 19.07.2024 р».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 19.07.2024 р. з врахуванням відомостей про заробітну плату згідно довідок про заробітну плату від 18.04.2018 р. №1231/3с, видану ПАТ «Геотек сейсморозвідка» та від 19.02.2021 р. №02/587, видану ПАТ «Колимаенерго».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159), судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець