04 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/1221/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнння протиправними дії.,
встановив:
В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 01.04.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 по справі №240/1221/24, в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.03.2025 по справі №240/1221/24 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2024 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі шести мінімальних пенсії за віком встановлених Законом України «Про Державний бюджет» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 13 вересня 2023 року.
Представник позивача надіслав до суду заяву в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи 240/1221/24, у зв"язку з перебуванням судді Попової О.Г. у відпустці.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 справу визначено для розгляду судді Капинос О.В.
Заяву прийнято до провадження суддею Капинос О.В. та призначено її розгляд у порядку письмового провадження.
Відповідач подав заперечення на заяву.
Вказуючи на невиконання судового рішення, позивач у заяві посилається на те, що з 01.12.2025 відповідач зменшив розмір пенсії по інвалідності та виплачує її не у розмірі, визначеному рішенням суду.
Відповідно до норм частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку діям відповідача при виконанні рішення суду, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Постановою Верховного Суду від 20.03.2025 по справі №240/1221/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі шести мінімальних пенсії за віком встановлених Законом України «Про Державний бюджет» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 13 вересня 2023 року.
Мінімальний розмір пенсії встановлений на дату зобов'язання становив 2093,00 грн, з 01.03.2024 - 2361,00 грн.
В результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії з 13.09.2023 становив 12728,82 грн в тому числі 12558,00 грн (2093,00 грн. х 6), з 01.03.2024 становив 14336,82 грн., в тому числі 14166,00 грн. (2361,00 грн. x 6).
За період з 13.09.2023 по 31.05.2025 нарахована доплата на виконання рішення суду, що складає 157936,91 грн.
Разом з тим, згідно розрахунку пенсії позивача, з 01.12.2025 розмір пенсії по інвалідності становить 6077,69 грн., що не відповідає розміру, визначеному судовим рішення (6 мінімальних пенсій).
Причин зменшення позивачу розміру пенсії по інвалідності відповідач не навів.
Враховуючи встановлені обставини та надані докази, суд вважає, що відповідачем не виконано належним чином рішення суду у справі , тому такі дії є протиправними.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За приписами частини шостої статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Визнати протиправними дії відповідача вчинені на виконання постанови Верховного Суду від 20.03.2025 по справі №240/1221/24.
Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів 30 днів з дня отримання ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Капинос