04 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/21229/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач - ОСОБА_1 , через представника - адвоката Юревича Ігоря Вікторовича звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25 липня 2025 року № 064250011088 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 17 липня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 17 липня 2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким 25 липня 2025 року винесено рішення № 064250011088 про відмову у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року протягом 3 років.
Дану відмову позивач вважає незаконною, а своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порушеним, оскільки вона має документально підтверджений період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року 03 років 09 місяців 14 днів, що є достатнім для призначення пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що однією із обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 є факт постійного проживання чи постійної праці в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років. Документами підтверджено період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 - 02 роки 09 місяців 17 днів. До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 21.07.1987 по 26.06.1990 згідно довідки № 8970 від 28.04.2025, оскільки в даний період позивач навчалася в м.Малина, Житомирської області, що не належить до зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 відповідно до копії паспорту народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно копії посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською обласною державною адміністрацією 24.02.1993, має статус громадянки, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986-1993 роках (категорія 3).
17 липня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким 25 липня 2025 року винесено рішення № 064250011088 про відмову у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року протягом 3 років.
Зокрема, у вказаному рішенні відповідач зазначив, що вік заявника 54 роки 02 місяці 21 день. Умовою для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796 є наявність страхового стажу необхідної тривалості. Так, згідно абзацу першого частини першої статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях гарантованого добровільного відселення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), - за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років. Страховий стаж особи становить 26 років 02 місяці 13 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
Також зазначено, що однією із обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 є постійно проживати чи постійно працювати в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років. Документами підтверджено період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 - 02 роки 09 місяців 17 днів. До періоду проживання зоні гарантованого добровільного відселення нe зараховано період з 21.07.1987 по 26.06.1990 згідно довідки № 8970 від 28.04.2025, оскільки в даний період позивач навчалася в м.Малин, Житомирської області, що не належить до зоні гарантованого добровільного відселення Право на призначення пенсії за віком згідно ст.55 Закону № 796 відсутнє.
Листом від 01 серпня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про відмову у призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року протягом 3 років.
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним, а своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - порушеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, в примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та початкову величину 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Також, виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1)початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Згідно з положеннями статті 26 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 у віці 54 роки звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, та рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 роки.
Отже, спірним питанням в даній справі є наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 № 55-1) (далі - Порядок № 22-1), абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 якого передбачено, що документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Так, пунктом 2.22 цього Порядку визначено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
У постанові від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23 Верховний Суд, за подібних зі спірними відносин в аспекті належного підтвердження проживання (роботи) у зоні радіаційного забруднення для цілей призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, зауважив на тому, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно довідки Відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради від 28 квітня 2025 року № 8971 позивач проживала та була зареєстрована:
- з 21 липня 1987 року по 26 червня 1990 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
- з 14 грудня 1990 року по 12 лютого 1991 року за адресою: вул. Князя Володимира Мономаха, 17, м. Коростень Житомирської області;
- з 12 травня 1991 року по 07 жовтня 1997 року за адресою: вул. Князя Володимира Мономаха, 17, м. Коростень Житомирської області.
Відповідно до вказаної довідки м. Коростень Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25 липня 2025 року № 064250011088 про відмову позивачу в призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не враховано період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 21 липня 1987 року по 26 червня 1990 року у зв'язку з навчанням в СПТУ № 36 м. Малин, що не належить до зони гарантованого добровільного відселення.
В той же час, згідно копії диплому серії НОМЕР_2 позивач навчалася в СПТУ №36 м. Малин Житомирської області в період з 01 вересня 1986 року по 28 червня 1989 року.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач повинен був не врахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 21 липня 1987 року по 28 червня 1989 року, тобто до дати закінчення навчання в СПТУ № 36 м.Малин, що не належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, згідно цієї довідки документально підтверджений період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) на 01 січня 1993 року становить 02 роки 09 місяців 17 днів, тобто менше 3 років, а саме:
- з 29 червня 1989 року по 26 червня 1990 року - 00 рік 11 місяців 27 днів;
- з 14 грудня 1990 року по 12 лютого 1991 року - 00 років 01 місяць 28 днів;
- з 12 травня 1991 року по 01 січня 1993 року - 01 рік 07 місяців 01 день.
В той же час, в матеріалах справи міститься довідка Коростенського міського ліцею №7 №1539 від 30.04.2025, відповідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчалася з 01.09.1978 по 05.09.1986 в Коростенській середній школі №7 Житомирської області.
Згідно п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, зміст спірного рішення не містить будь яких даних про те, що вказана довідка була розглянута відповідачем та їй надана відповідна оцінка щодо врахування як підстави для зниження позивачу пенсійного віку.
Беручи до уваги встановлені обставини у справі та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідачем - ГУ ПФУ у Львівській області при прийнятті рішення щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії не враховані всі обставини, що мають значення для його прийняття, з огляду на що таке рішення прийняте всупереч вимог законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з наступного.
Позивач в позові просить зобов'язати зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 17 липня 2025 року.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо перевірки наявності необхідних умов для призначення пенсії таких як, досягнення пенсійного віку, зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії щодо самостійного розрахунку віку, стажу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, та не уповноважений на підрахунок, зокрема, віку для призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов"язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 липня 2025 року про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Розподілу судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . паспорт НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016. ЄДРПОУ 13814885), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25 липня 2025 року № 064250011088 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 липня 2025 року про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос