про залишення позовної заяви без розгляду
04 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/12098/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 відповідно до статей 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про грошове забезпечення від 13.03.2025 №ХЗ 68009 для перерахунку пенсії з урахуванням оновленого грошового забезпечення станом на 01.01.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок, доплату та подальшу виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 відповідно до статей 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обчисливши розмір пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про грошове забезпечення від 13.03.2025 №ХЗ 68009 для перерахунку пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення визначеного станом на 01.01.2023.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, у відзиві відповідачем викладено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення Міністерства соціальної політики України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відмовлено.
Ухвалою суду Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
21.01.2026 представником позивача на виконання вищевказаної ухвали суду подано уточнений позов та заяву про поновлення строку для звернення до суду вх. №4894/26. В обґрунтування заяви представник позивача посилався на те, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі №240/31205/23 ІНФОРМАЦІЯ_1 складено довідку від 13.03.2025 №ХЗ 68009 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2023 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Отримавши зазначену довідку про розмір грошового забезпечення позивача, представник позивача звернувся до відповідача із заявою з проханням перерахувати та виплачувати пенсію позивача з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ХЗ 68009 від 13.03.2025, виданої станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Вказане, на думку представника позивача, виключає зволікання позивача на звернення до суду з цим позовом. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 16.04.2025 на звернення представника позивача повідомило, що підстави для перерахунку пенсії позивача відповідно до вищезазначеної довідки про розмір грошового забезпечення відсутні. Таким чином, після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищезазначеної довідки та не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Також, представник позивача зазначає, що будь-які твердження суду про те, що позивач повинен був звернутися до суду в межах шестимісячного строку, суперечать реальному стану речей, адже до моменту завершення судового спору щодо видачі довідки в належному вигляді він був позбавлений можливості сформулювати позовні вимоги щодо перерахунку пенсії. Таким чином, строк звернення до суду не може обчислюватися від дати, коли органи державної влади мали би, але не виконали свій обов'язок, а лише від дати, коли позивач фактично отримав необхідні документи та набув реальної можливості захистити свої права в судовому порядку.
Представник позивача також зазначає, що в зв'язку із зміною розмірів грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 не було своєчасно виготовлено нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися за захистом права до суду.
Представник позивача заперечує пасивність позивача, з огляду на системне оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник позивача повторно звертає увагу суду, що оновлена довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 була виготовлена лише 13.03.2025, тобто через більш ніж два роки після виникнення правових підстав для її оформлення та видачі. Зволікання ІНФОРМАЦІЯ_2 жодним чином не залежало від волі позивача, а тому не може бути підставою для обмеження його конституційного права на пенсійне забезпечення в належному розмірі. Представник позивача вказує, що предметом спору в даній справі є саме протиправна відмова органу Пенсійного фонду у здійсненні перерахунку пенсії позивача. Саме ця відмова є актом індивідуальної дії, який порушує його право. Відсутність належної координації між державними органами не може створювати для позивача жодних негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на отримання пенсії у належному розмірі. Представник позивача вказує, що твердження суду про те, що позивач повинен був звернутися до суду в межах шестимісячного строку від 01.02.2023, не узгоджуються з обставинами об'єктивної дійсності, так як, станом на момент 01.02.2023 ще не існувало оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, а тому спір між позивачем та відповідачем не виник. Позивач письмово звернувся до відповідача із заявою невідкладно перерахувати з 01.02.2023 призначену пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте у відповідь листом від 16.04.2025 отримав відмову а перерахунок пенсії відповідач не здійснив. Таким чином, позивачу та його представнику лише з дня отримання вищевказаного листа відповідача, тобто лише з 16.04.2025 стало достеменно відомо про порушення права позивача на перерахунок пенсії.
Крім того, як пояснює представник позивача, суть позовних вимог (у матеріальному аспекті) полягає саме у доплаті та подальшій виплаті пенсії з 19.03.2025, що охоплює 6-місячний строк на звернення до суду в розумінні положень ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, у свою чергу, така доплата та виплата у правильному розмірі не є можливою без належного перерахунку з 01.02.2023 з метою набутих позивачем індексації пенсії за 2024-2025 роки.
Ухвалою суду Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 продовжено розгляд справи.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.10.2025 у справі №560/12997/24 в аналогічних спірних правовідносинах, оцінюючи вимогу позивачки про зобов'язання відповідача здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату позивачці пенсії, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №4.2/1377-2024/Т-1056 від 11.06.2024, звернув увагу на висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, який неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24:
- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Також Верховний Суд у справі №560/12997/24 надав оцінку приписам статті 51 Закону України №2262-XII, дійшовши висновку про застосування у спірних правовідносинах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, як зазначив Верховний Суд, поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
За висновком Верховного Суду, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
З огляду на це, колегія суддів Верховного Суду не вбачала належних правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, щодо тлумачення положень статті 122 КАС України у справах, що стосуються, зокрема, перерахунку пенсій та дійшла висновку, що при зверненні з позовом до суду 06.09.2024 року, права позивачки щодо виплати пенсії можуть бути захищені судом лише з 06.03.2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, а не з 01.02.2023.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд першої інстанції у цій справі не створює самостійно тлумачення відповідних правових норм, а лише користується тими висновками, які висловив Верховний Суд у подібних правовідносинах у справі №560/12997/24 в постанові від 08.10.2025 і які є обов'язковими в силу приписів частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Предметом спору у даній справі, з урахуванням поданих уточнень, є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.02.2023, а доплату та подальшу виплату пенсії - з 19.03.2025 відповідно до статей 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обчисливши розмір пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.03.2025 для перерахунку пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023.
При цьому, пропуск шестимісячного строку звернення до суду представник позивача аргументує тим, що зазначену довідку було отримано позивачем несвоєчасно, оскільки її видача стала можливою виключно в межах судової процедури - шляхом подання позову та ухвалення відповідного судового рішення у справі №240/31205/23 від 13.02.2025. При цьому довідку видано уповноваженим органом лише 13.03.2025.
Разом з тим, суд зауважує, що рішення суду від 13.02.2025 не оскаржувалося та набрало законної сили 18.03.2025, однак позивач не навів жодних доводів і не надав доказів того, що після ухвалення цього рішення ним вживалися заходи, спрямовані на його виконання, зокрема щодо своєчасного отримання довідки про розмір грошового забезпечення, у період з лютого 2025 року по березень 2025 року. Така бездіяльність позивача не може визнаватися поважною причиною пропуску шестимісячного строку звернення до суду.
Суд виходить з того, що пенсія є щомісячною виплатою, що дає можливість перевіряти правильність її розміру та, за наявності сумнівів щодо законності нарахування, своєчасно вживати заходів для з'ясування підстав і механізму її обчислення.
Водночас, звертаючись з цим позовом 28.04.2025, позивач не вказав обставин, які об'єктивно перешкоджали йому вчасно ініціювати виконання рішення суду у справі №240/31205/23, звернутися до пенсійного органу з відповідною довідкою та, за необхідності, до суду.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №10/1286/16-а дійшла висновку, що норми статей 51, 55 Закону України №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Водночас, у даному спорі немає підстав для застосування зазначених норм Закону №2262-ХІІ, позаяк, відсутні суми, які були б нараховані, але не виплачені з вини пенсійного органу, адже спір стосується лише перерахунку пенсії на підставі довідки уповноваженого органу, тобто, передує нарахуванню конкретних сум, на які поширюються положення статей 51 і 55 Закону №2262-ХІІ.
Суд зауважує, що попри те, що в уточненому позові позивач просить здійснити виплату перерахованої пенсії лише з 19.03.2025, за своєю суттю спір стосується відмови пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії з 01.02.2023. За таких обставин, зміна позивачем дати початку виплати у межах шестимісячного строку до дня звернення до суду має формальний характер, оскільки позовні вимоги фактично спрямовані на судове підтвердження неправомірності відмови у перерахунку пенсії з більш ранньої дати.
Ухвалення судового рішення, яким буде визнано право позивача на перерахунок пенсії з минулої дати без одночасного вирішення питання виплат за попередній період, створювало б підстави для подальшого стягнення різниці у пенсії за минулі роки поза межами спору про дотримання строків звернення до суду, що призводитиме до необґрунтованих переваг для позивача.
Суд вказує на те, що в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Хоча норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Тобто, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення позивача обставин, що перешкоджали його вчасному зверненню з адміністративним позовом.
У зв'язку з цим позивач має довести суду наявність таких обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтвердити їх належними доказами, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Проте, представником позивача не доведено наявності будь-яких перешкод чи поважних причин, які б об'єктивно унеможливлювали своєчасне подання позивачем позову, заяви про поновлення строку звернення до суду також не подано.
У постанові Верховного Суду у справі №560/12997/24 від 08.10.2025 сформульовано актуальний для цього спору підхід в частині застосування строків звернення до суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 01.02.2023 по 27.10.2024 включно.
Згідно з частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За наведених обставин та правового регулювання, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Тож у частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.02.2023 по 27.10.2024 включно, що передує шести місяцям до дня звернення до суду, позовні вимоги слід залишити без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом від 21.01.2026 вх. №4894/26.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.02.2023 по 27.10.2024 включно, залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін