Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 лютого 2026 року Справа№200/7142/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіна О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ІКЮО 13486010) щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні мені пенсії за віком у 2025 році;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ІКЮО 13486010) провести нарахування та виплату пенсію за віком у відповідності до частини першої статті 27, частин першої та другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2022,2023,2024 роки, з дня призначення пенсії за віком з 01.08.2025.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Зазначила, що досягнувши 60-річного віку, 14.07.2025 вона звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про проведення обчислення пенсії за віком на підставі частини другої статті 40 Закону N 1058-IV, а саме при розрахунку мені пенсії застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу було надано рішення про відмову у перерахунку пенсії від 21.07.2025 № 29006/03-16. Позивач вважає, що при обрахунку її пенсії за віком, підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року перерахунку, а не той, що враховувався під час призначення пенсії. У зв'язку із зазначеним, Позивач звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду (с. Давиденко Т.В.) від 08 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/7142/25.
Розпорядженням керівника апарату суду від 24.12.2025 року №629 зобов'язано до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 зі змінами та доповненнями, керуючись частиною 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України здійснити повторний автоматизований розподіл справи № 200/7142/25 у зв'язку з перебуванням судді Давиденко Т.В на лікарняному.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року справу № 200/7142/25 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Галатіної О.О.
Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії..
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, їй первинно призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 20.12.2017, з 14.07.2025 переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). ОСОБА_1 зверталась із заявою про перерахунок від 14.07.2025 № 5376 «перехід на інший вид пенсії». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. За результатами опрацювання заяви, ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років призначену відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 з 14.07.2025. В частині застосування середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки до звернення 2022 - 2024 винесено рішення про відмову від 21.07.2025 № 29006/03- 16. Під час опрацювання перерахунку до страхового стажу зараховано період роботи з 01.11.2017 по 30.06.2025, середній показник заробітної плати (доходу) в Україні застосовано в сумі 8913,83 грн (3764,40 грн * 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14 * 1,197 * 1,0796 * 1,115).
Вказує на те, що застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення (2022-2024 роки) при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком чинним законодавством не передбачено.
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, їй первинно призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 20.12.2017.
ОСОБА_1 звернулась із заявою про перерахунок від 14.07.2025 № 5376 «перехід на інший вид пенсії».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
За результатами опрацювання заяви, ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років призначену відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 з 14.07.2025.
В частині застосування середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки до звернення 2022 - 2024 винесено рішення про відмову від 21.07.2025 № 29006/03- 16.
Згідно вищевказаного рішення вбачається, що за результатами розгляду електронної пенсійної справи встановлено, що заявниця в заяві зазначила провести перерахунок пенсії із застосуванням показника нової середньої заробітної плати, проте це не відповідає вимогам абз. 3 частини 3 ст.45 Закону №1058, так як гр. ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років.
Вищевказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон України від 05.11.1991 року № 1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч. 2 ст. 7 цього Закону пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Статтею 51 цього Закону визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Стаття 52 цього Закону визначено працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, та встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають:
окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;
робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;
водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);
працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;
робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;
деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55;
працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55;
спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55.
Стаття 53 цього Закону встановлює розміри пенсій за вислугу років
Статтею 55 цього Закону визначені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон України від 05.11.1991 року № 1788-XII) право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV), яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Так, згідно з вказаною статтею починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, при зверненні, зокрема: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Пунктом 16 розд. XV «Прикінцеві положення» зазначеного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 ст. 45 зазначеного Закону визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, що передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте при переведенні з пенсії, що призначена згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 348/2271/16-а, від 23.10.2020 року у справі № 528/196/17, від 17.06.2021 року у справі № 336/7438/16-а.
Позивач має одночасно право на різні види пенсії:
1) пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку він отримував;
2) пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку його переведено за його заявою.
Підстави та порядок призначення зазначених пенсій є різними.
Судом встановлено, що за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (шляхом переведення на такий вид пенсії з іншої пенсії пенсії за вислугу років) позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України вперше.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність у позивача права на обчислення його пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (шляхом переведення на такий вид пенсії).
Оскільки таке право порушено, тому воно підлягає захисту та відновленню в судовому порядку шляхом задоволення позову шляхом, який обрано судом (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 17.04.2018 року у справі № 348/2271/16-а, від 23.10.2020 року у справі № 528/196/17, від 17.06.2021 року у справі № 336/7438/16-а, від 28 вересня 2022 року у справі № 184/886/17, від 23 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 20 лютого 2025 року у справі № 380/4842/24), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Посилання відповідача на інше є неприйнятними, оскільки суперечать правовим висновкам Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2073 принцип законності в адміністративній процедурі знаходить свій прояв, серед іншого, в тому, що висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковим для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму.
Отже, при розгляді заяви ОСОБА_1 від 14.07.2025 №5376 та прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії від 21.07.2025 № о/р 932250162577 ГУ ПФУ в Донецькій області порушило принцип законності адміністративної процедури, що знайшло прояв у неврахуванні висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування норм ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 у подібних правовідносинах.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від від 21.07.2025 № о/р 932250162577 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні три роки (2022-2024 роки), що передують року звернення за переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Протиправність дій відповідача суд вбачає в контексті спірного рішення від 21.07.2025 № о/р 932250162577.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 . від 14.07.2025 №5376 про перерахунок пенсії та прийняти рішення про здійснення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.
Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 належним відповідачем в цій частині позовних вимог є ГУ ПФУ в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву від 14.07.2025 року та прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Отже, саме на ГУ ПФУ в Донецькій області суд покладає обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивача.
Щодо дати, з якої належить здійснити перерахунок, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла 60 річного віку, тобто пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону № 1058, 18 лютого 2025 року.
З заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила перевести з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, позивач звернулась 14 липня 2025 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на пенсію за віком з 14 липня 2025 року.
Застосований судом спосіб захисту порушеного права позивача не становить втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу.
За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073, дискреційне повноваження повноваження, надане адміністративному органу законом, обрати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Як визначено у Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року, дискреційні повноваження означають свободу адміністрації оцінювати ситуації й приймати у них рішення, надають адміністрації простір у здійсненні вибору між вільними рішеннями.
Проявом адміністративного розсуду може бути:
а) коли норма, встановлюючи певні варіанти рішень, зобов'язує орган зробити вибір одного з варіантів;
б) коли норма уповноважує орган або посадову особу діяти на власний розсуд і при цьому настання правових наслідків не пов'язується конкретними умовами тощо.
Разом з цим у випадку звернення особи, яка досягла пенсійного віку та набула необхідний страховий стаж і яка не отримувала пенсію в солідарній системі, за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 у пенсійного органу є лише один варіант правомірної поведінки прийняти рішення про призначення пенсії, визначивши її розмір із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто йдеться про повноваження, які не є дискреційними.
Разом з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області провести виплату перерахованої пенсії з дати виникнення права на призначення пенсії за віком.
Суд відзначає, що одним із наслідків запровадження принципу екстериторіальності стало розмежування функцій пенсійних органів з розгляду заяв про призначення (перерахунок) пенсії та проведення виплати пенсії.
Сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
Після прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії. Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, за місцем проживання особи.
Суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин ГУ ПФУ в Донецькій області не є органом, що призначає пенсію, до обов'язків (повноважень) якого належить виплата пенсії ОСОБА_1 . Таким органом є ГУ ПФУ у Київській області.
Аналіз положень п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює висновок, що в контексті спірних правовідносин до повноважень ГУ ПФУ в Донецькій області належить прийняття рішення про перерахунок пенсії та направлення цього рішення до ГУ ПФУ у Київській області.
Обов'язок виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14 липня 2025 року з урахуванням фактично виплачених сум пенсії виникне у ГУ ПФУ у Київській області після отримання рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, прийнятого на виконання рішення суду у цій справі.
Оскільки ГУ ПФУ в Донецькій області ще не приймало рішення про перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у цій справі та не направляло його до ГУ ПФУ в Київській області, в контексті спірних правовідносин відсутні підстави для визнання протиправними будь-яких дій (бездіяльності) відповідача та покладання на нього обов'язку вчинити певні дії.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області, рішення якого визнано протиправним, підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від від 21.07.2025 № о/р 932250162577 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні три роки (2022-2024 роки), що передують року звернення за переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 . від 14.07.2025 №5376 про перерахунок пенсії та прийняти рішення про здійснення з 14 липня 2025 року перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Галатіна