04 лютого 2026 рокуСправа №160/26469/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті щомісячно, починаючи з 20.07.2024, ОСОБА_1 частини у розмірі 50% від грошового забезпечення військовослужбовця - солдата ОСОБА_2 , номер обслуги 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зниклого безвісти 20.07.2024 під час бойових дій в районі населеного пункту АДРЕСА_1 до повного з'ясування обставин захоплення у полон або заручником, інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти, звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутнім чи оголошення судом померлим військовослужбовця ОСОБА_2 , але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 щомісячно нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 частину у розмірі 50% від грошового забезпечення військовослужбовця - солдата ОСОБА_2 , номер обслуги 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зниклого безвісти 20.07.2024 під час бойових дій в районі населеного пункту АДРЕСА_1 до повного з'ясування обставин захоплення у полон або заручником, інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти, звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутнім чи оголошення судом померлим військовослужбовця ОСОБА_2 , але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з повідомленням ВЧ НОМЕР_1 від 06.08.2025 № 22585 комісією ВЧ НОМЕР_1 винесено рішення щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю підстав. Відмову відповідача обґрунтовано тим, що у ВЧ НОМЕР_1 відсутні дані, які б підтверджували, що ОСОБА_2 є законним представником та наявності його особистого розпорядження щодо ОСОБА_1 . В зазначеному повідомленні відповідач, покликаючись на Закон України «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначив, що відповідно до вказаного нормативного акту у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Позивач зауважує, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №484/6464/24 встановлено факт створення позивачкою та ОСОБА_2 сім'ї на підставі фактичних шлюбних відносин між вказаними особами. Тобто, на думку позивача, розглядаючи заяву позивачки про перерахування їй частини грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , відповідач помилково та безпідставно оцінював її на предмет відповідності абзацу 5 пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). При цьому, сповіщення сім'ї №696 від 09.08.2024, адресоване позивачці саме як дружині ОСОБА_2 . Відповідач фактично вказує на відсутність у відповідача даних про наявність особистого розпорядження військовослужбовця на випадок полону, зникнення безвісти тощо, а не підтверджує, що особисте розпорядження ОСОБА_2 не оформлювалося та не реєструвалося. За приписами пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449) (далі - Порядок №884), виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців, та/або наявності (набуття) у визначних осіб громадянства російської федерації чи республіки білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Втім наведені обставини, які за приписами пункту 7 Порядку №884 позбавляють права на грошове забезпечення, спростовуються актом службового розслідування, затвердженим командиром ВЧ НОМЕР_1 10.09.2024, згідно з яким 20.07.2024 солдат ОСОБА_2 перебував на позиції «Конго» поблизу н.п. Євгенівка Покровського району Донецької області, під час інтенсивного ворожого обстрілу отримав поранення, був евакуйований на позицію «Туніс», де через деякий час припинив подавати ознаки життя. Надалі позицію «Туніс» також було втрачено і тіло солдата ОСОБА_2 евакуювати не вдалося. Вини військовослужбовця ОСОБА_2 у зникненні безвісти та відсутності на службі з 20.07.2024 по теперішній час - немає. Зникнення безвісти не є наслідком вчинення ОСОБА_2 адміністративного чи кримінального правопорушення. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою від 22.09.2025 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.12.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та зазначив, що до 01.02.2025 грошове забезпечення виплачувалось таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. З 01.02.2025 набрали чинності зміни до пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ, відповідно до яких змінились умови та порядок нарахування та виплат грошового забезпечення для осіб, які отримували грошове забезпечення на підставі пунктів 4, 7 Порядку №884 та статті 9 Закону №2011-ХІІ. Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ та пункту 6 Порядку №884 у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Тобто, прийняті зміни до пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ, зокрема, розширюють коло осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця. Тобто, до 01.02.2025 та після, дружини зниклих безвісті військовослужбовців мають право на отримання грошового забезпечення зник безвісті чоловіків - військовослужбовців. Змінились тільки розмири виплати. Позивачка звернулась до ВЧ НОМЕР_1 з заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті солдата ОСОБА_2 . Дана заява була розглянута та рішенням від 06.08.2025 №22585 у виплаті позивачці відмовлено, оскільки ОСОБА_1 не входить до кола осіб, які, згідно з вищевикладеними нормами законодавства, мають право на отримання таких виплат. Порядком №884 визначений вичерпний перелік осіб, які вважаються членами родини військовослужбовця, та які мають право на відповідні виплати частини грошового забезпечення. Проте, до цього переліку законодавець не включив «жінку (чоловіка), з якою (з яким) військовослужбовець проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу». Тобто навіть за наявності судового рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю «цивільна дружина» позбавлена права на отримання частини грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Встановлення факту «проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу» не надає особі правового статусу чоловіка чи дружини у розумінні закону, тобто осіб, які перебували у сімейному союзі «жінка/чоловік», зареєстрованому у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Отже, виходячи із вказаних положень чинного законодавства, встановлення факту проживання позивача однією сім'єю з військовослужбовцем, який зник безвісти, не дає права на отримання грошового забезпечення цього військовослужбовця.
17.12.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких ВЧ НОМЕР_1 проти задоволення позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Сповіщенням сім'ї №696 від 09.08.2024, надісланим ОСОБА_1 , як дружині ОСОБА_2 , повідомлено, що солдат ОСОБА_2 (ВЧ НОМЕР_1 ), зник безвісти 20.07.2024 під час ведення бойових дій в районі н.п. Євгенівка Покровського району Донецької області.
Актом службового розслідування, затвердженим командиром ВЧ НОМЕР_1 10.09.2024, установлено, що 20.07.2024 солдат ОСОБА_2 перебував на позиції «КОНГО» поблизу н.п. Євгенівка Покровського району Донецької області, під час інтенсивного ворожого обстрілу отримав поранення, був евакуйований на позицію «ТУНІС», де через деякий час припинив подавати ознаки життя. Надалі позицію «ТУНІС» також було втрачено і тіло солдата ОСОБА_2 евакуювати не вдалося. Вини військовослужбовця ОСОБА_2 у зникненні безвісти та відсутності на службі з 20.07.2024 немає. Зникнення безвісти не є наслідком вчинення ОСОБА_2 адміністративного чи кримінального правопорушення.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №484/6464/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ; треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу задоволено: встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_2 , починаючи з 2020 року та по 20 липня 2024 року - день зникнення останнього безвісти під час ведення бойових дій в районі н.п. Євгенівка, Покровського району, Донецької області.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18.03.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №484/6464/24.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №484/6464/24 набрало законної сили 18.03.2025.
Листом ВЧ НОМЕР_1 від 06.08.2025 №22585 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошового забезпечення згідно з частиною 1 Закону України «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки у ВЧ НОМЕР_1 відсутні дані, які б підтверджували, що ОСОБА_2 є законним представником та наявності його особистого розпорядження щодо ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов таких висновків.
Закон №2011-ХІІ визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з положеннями статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній до 31.01.2025) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній з 01.02.2025 через набрання чинності Законом №3995-IX) За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці), регламентується Порядком №884.
Пунктом 2 Порядку №884 визначено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви про виплату грошового забезпечення, зокрема, додаються такі документи:
копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові).
Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до пункту 4 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.
Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі:
документів, визначених у пункті 3 цього Порядку;
інформації, отриманої з державних реєстрів;
копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).
Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов'язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:
подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;
з'ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.
У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявнику може бути оскаржено у судовому порядку.
На підставі пункту 5 Порядку №884 виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з'ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно;
військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.
В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).
У разі коли заява про виплату надійшла до військової частини (установи, організації) до дня з'ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, або до дати складення актового запису про смерть, сума виплаченого визначеним особам грошового забезпечення в розмірах, які діяли на дату виплати згідно із законодавством, поверненню не підлягає.
Грошове забезпечення виплачується визначеним особам шляхом перерахування коштів уповноваженими органами на рахунки в банківських установах, зазначених у заявах про виплату.
Належне до виплати грошове забезпечення зберігається за визначеними особами в розмірах частки, встановленої відповідно до абзаців другого - четвертого пункту 6 цього Порядку, але не більше ніж до дня, визначеного в абзацах другому і третьому цього пункту.
Збереження належного, але не виплаченого, грошового забезпечення за військовослужбовцями (визначеними особами) здійснюється військовою частиною (установою, організацією) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні шляхом зарахування сум грошового забезпечення на депозитні рахунки в органах Казначейства. У разі збереження сум грошового забезпечення понад три роки і більше такі суми сплаті до відповідних бюджетів не підлягають.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) з метою здійснення контролю:
за виплатою (збереженням належних, але не виплачених сум) грошового забезпечення - організовує облік та звітність нарахованих, виплачених (не виплачених) сум грошового забезпечення згідно із законодавством;
за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам (які отримують таку виплату понад шість місяців підряд) - щороку станом на 1 липня та 1 січня уточнює інформацію про таких визначених осіб щодо права на подальшу виплату грошового забезпечення. Під час здійснення зазначених заходів виплата грошового забезпечення визначеним особам не припиняється.
Відповідно до пункту 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:
виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 7 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі:
добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців;
наявності (набуття) у визначних осіб громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Отже, грошове забезпечення безвісно зниклого військовослужбовця виплачується дружині, а в разі її відсутності повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Спірним питанням у цій справі є обґрунтованість рішення відповідача щодо права на призначення та отримання грошового забезпечення позивачкою, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків, дітей або утриманців військовослужбовця).
Так, стаття 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків у подружжі.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Суд звертає увагу, що Порядком №884 визначено, що для виплати грошового забезпечення дружині подається свідоцтво про шлюб.
В свою чергу, матеріали справи свідчать, що позивачкою не подано свідоцтва про шлюб, про що в рішенні, оформленому листом, її повідомлено. Обставини щодо відсутності зареєстрованого у встановленому законом порядку шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не заперечується позивачем.
Як було зазначено вище, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №484/6464/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ; треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу задоволено: встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_2 , починаючи з 2020 року та по 20 липня 2024 року - день зникнення останнього безвісти під час ведення бойових дій в районі н.п. Євгенівка, Покровського району, Донецької області.
Разом з цим, суд наголошує, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відтак, фактичне спільне проживання чоловіка та жінки не є шлюбом у розумінні законодавства, тому приписи частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII та положення пункту 6 Порядку №884, які мають імперативний характер в частині визначення кола осіб сім'ї військовослужбовця, не підлягають розширеному тлумаченню і не розповсюджуються на позивачку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №160/31040/24, Сьомого апеляційного адміністративного суду віж 28.05.2025 у справі №240/9914/24.
Крім того, суд наголошує, що право на отримання грошового забезпечення має саме один із подружжя, відтак, факт спільного проживання позивача із ОСОБА_2 , не свідчить про те, що вона має офіційний статус дружини.
При цьому, суд наголошує, що в межах розгляду даної справи та з урахуванням предмету, заявленого в позовних вимогах, суд не надає правової оцінки наявності чи відсутності підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 іншим членам сім'ї.
Враховуючи вищенаведені обставини, відповідачем правомірно відмовлено у виплаті позивачці грошового забезпечення, відповідно, відсутні підстави й для задоволення похідної вимоги зобов'язального характеру.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар