04 лютого 2026 рокуСправа №160/35484/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною зобов'язання вчинити певні дії,-
12.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відмові у врахуванні під час призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 довідки про заробітну плату за період з 08.10.1991 року по 30.06.1995 року від 12.09.2001 №30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом Дніпропетровської державної адміністрації;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з дати призначення, а саме з 27.07.2025 року, з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 08.10.1991 року по 30.06.1995 від 12.09.2001 року №30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом Дніпропетровської державної адміністрації, й виплатити різницю з урахуванням отриманих коштів.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відмові у врахуванні під час призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 довідки про заробітну плату за період з 08.10.1991 року по 30.06.1995 року від 12.09.2001 №30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом Дніпропетровської державної адміністрації.
08.01.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. 15.08.2025 ОСОБА_1 зверталася із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 15.08.2025 позивача та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) з 27.07.2025 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тож, перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з дати призначення, а саме з 27.07.2025, з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2001 № 30 є неможливим, оскільки дана довідка не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: видана не за формою додатку 5 до Постанови 22-1 та не підтверджена первинними документами згідно статті 40 Закону № 1058-ІV. Підтвердження належної довідки про заробітну плату (згідно додатку 5 до Постанови 22-1) здійснюється шляхом перевірки відповідності сум заробітної плати первинними документами, зазначених в довідці. Отже, даний перерахунок опрацювати неможливо без належної довідки та акту перевірки. Після надання позивачем належної довідки її пенсію буде можливо переглянути. У зв'язку з не наданням позивачем належної довідки згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22-1 від 25.11.2005 р. (Додаток 5) та не підтвердженням первинними документами нарахування заробітної плати відповідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні підстави для перерахунку пенсії. Тому, оскільки довідки про заробітну плату неналежної форми (про що позивача та її представника було неодноразово повідомлено) та потребує підтвердження первинними документами, то відсутні підстави визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відмові у врахуванні під час призначення пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату від 12.09.2001 №30. До того ж, оскільки за приписами Порядку №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем фактичного проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідач-1: Головне управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористалося своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.12.2025 року передана судді Пруднику С.В.
17.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 звернулась до Головного
управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 15.08.2025 року із заявою про призначення пенсії, надавши всі необхідні документи.
Разом з документам про призначення пенсії ОСОБА_1 надала довідки про заробітну
плату від 12.05.2025 №12/05-25 за період роботи з 01.07.1984 по 31.01.1988, від 25.06.2025 №353 за період з 01.08.1987 по 31.10.1991, довідки без дати та без № за період роботи з 0,1.11.1993 по 31.10.1994, про заробітну плату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2001 № 30,
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 було відпрацьовано Головним
управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було прийнято рішення та призначено пенсію позивачу з 27.06.2025 року (з дати набуття права).
На адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в
Дніпропетровській області надано відповідь від 03.10.2025 № 0400-010307-8/186746: «....За заявою від 15.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головним
управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначено пенсію за віком
відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058IV “Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування » (далі - Закон № 1058), з 27.07.2025. В матеріалах пенсійної справи наявні довідки про заробітну плату від 25.06.2025 №353 за період з 01.08.1987 по 31.10.1991, яка видана Дніпровською гімназією №135 та без дати та
номеру за період з 01.11.1993 по 31.10.1994, яка видана Департаментом гуманітарної політики ДМР які потребують підтвердження первинними документами. Перевірку вищезазначених довідок заплановано на жовтень 2025 року...».
На адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в
Дніпропетровській області надано відповідь від 26.11.2025 №0400-010307-8/221523: «...Перевіркою наданих ОСОБА_1 довідок про заробітну тату від 12.05.2025 №12/05-
25 за період роботи з 01.07.1984 по 31.01.1988, від 25.06.2025 N9353 за період з 01.08.1987 по
31.10.1991 та довідки без дати та без № за період роботи з 01.11.1993 по 31.10.1994 встановлено розбіжності між даними, зазначеними у довідках, та первинними документами, про що складено акти від 07.10.2025 №0400-011003-1/20433, від 13.10.2025 №0400-011003-1/20870 та від 13.10.2025 №0400-011002-1/20882. На підставі зазначеного, було надано оновлені довідки від 07.10.2025 №07/10-25, від 13.10.2025 №515 та від 13.10.2025 №135. Оскільки заробітна тата для розрахунку пенсії становить 9487,17 грн, а при розрахунку розміру пенсії відповідно до зазначених оновлених довідок розрахована заробітна тата склала розмір менший, ніж: той, з якого обчислено пенсію (9336,60 грн), проводити розрахунок пенсії, на підставі оновлених довідок, не недоцільно...».
На адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь від 05.12.2025 № 0400-010307-8/227439: «...До заяви на призначення пенсії довідка про заробітну тату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2021 №20 не надавалась. В електронній пенсійній справі є довідка про заробітну тату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2001 №30, але вона не відповідає вимогам чинного законодавства (додатку 5), тому відсутні підстави враховувати зазначену довідку для розрахунку пенсії...».
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з офіційним тлумаченням положення статті 1 Конституції України, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип вер ховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма тивно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
За преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (із змінами та доповненнями) має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення категорії громадян України.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 вказаної статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 років.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, до заяви для призначення/перерахунок пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного. повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як не визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у своїй відповіді від 05.12.2025 №0400-010307-8/227439 посилається на те, що:
«...До заяви на призначення пенсії довідка про заробітну плату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2021 №20 не надавалась. В електронній пенсійній справі є довідка про заробітну тату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2001 № 30, але вона не відповідає вимогам чинного законодавства (додатку 5), тому відсутні підстави враховувати зазначену довідку для розрахунку пенсії».
Така позиція ПФУ в є неправомірною та такою, що порушує конституційне право позивача на отримання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим
Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стале, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового ц стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі, і порядок обчислення стажу для призначення пенсій, було врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що основним документом, шо підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень
Пункт 6 статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення тощо.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
За преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду, що формується за рахунок страхових внесків: роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (із змінами та доповненнями) має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення категорії громадян України.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, шо діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 вказаної статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ№1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Основного Закону України гарантує всім непрацездатним, громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом,
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно із статтею 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Статтею 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (витати, дохід), видані в установленому законодавством порядку,
Частина 6 пункту 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
До заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2,6 цього розділу.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обоє'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Відповідно до пункту 2.10 (норма діє на момент звернення за перерахунком пенсії) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
В статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх прані та інших відомостей. передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 суд дійшов наступного висновку; "... посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що " перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії".
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 та Верховним Судом від 07 лютого 2018 року у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17), в яких суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а та Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 разом з заявою про призначення пенсії надала довідку про заробітну плату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2001 №30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом Дніпропетровської державної адміністрації.
Відповідно до записів трудових книжок серії НОМЕР_2 (запис № 3-5) позивач дійсно працювала на відповідних посадах в Дніпропетровському дитячому будинку-інтернаті Дніпропетровської державної адміністрації.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що довідка про заробітну плату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2001 №30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом Дніпропетровської державної адміністрації, не підлягає застосуванню та врахуванню для призначення пенсії ОСОБА_1 , посилаючись на те, що довідка не відповідає формі, встановленій чинним законодавством (додаток 5).
Форма довідки (додаток 5) затверджено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005року.
Тобто ПФУ посилається на нормативний підзаконний акт, який був прийнятий на багато пізніше ніж створена та видана довідка.
Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Про дію законів та інших нормативно - правових актів в часі також виказав свою позицію й Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999.
У Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп Конституційний Суд України наголосив: «Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001 Конституційний Суд України дійшов такого висновку: «Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникни і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
В рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію закону в часі зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно- правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Також в рішенні від 02.07.2002 року № 13-рп/2002 Конституційний Суд України вказав, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.
За таких обставин, суд вважає, що ПФУ неправомірно відмовлено позивачу у врахуванні довідки про заробітну плату за період з 08.10.1991 по 30.06.1995 від 12.09.2001 №30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом, під час призначення пенсії, а тому порушені права позивача підлягають всиновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зазначеної довідки.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України “Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 6 КАС України Встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року в справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип і dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду наданого у Постанові Верховного Суд у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року по справі №823/795/17 (адміністративне провадження №К/9901/2159/17) зазначено, що суди розглядають спори про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії з точки зору дискреційних повноважень, під якими, розуміються повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною.
Таким чином, Верховний Суд зазначив, що якщо відмова відповідного органу (суб'єкта владних повноважень) визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
Застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, якщо встановлено, що дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, та враховуючи, обраний позивачем належний спосіб захисту порушеного права який у спірному випадку є зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
При цьому, належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання судом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з дати призначення, а саме з 27.07.2025 року, з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 08.10.1991 року по 30.06.1995 від 12.09.2001 року № 30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом Дніпропетровської державної адміністрації, з урахуванням проведених раніше виплат.
Стосовно ж позовних вимог про зобов'язання ПФУ виплатити різницю з урахуванням отриманих коштів, то у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що є передчасними, адже матеріали справи не містять відмови відповідача у вчиненні таких дій, при цьому, що спірним у цій справі є право позивача на перерахунок пенсії, а не отримання різниці між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань та у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відмові у врахуванні під час призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 довідки про заробітну плату за період з 08.10.1991 року по 30.06.1995 року від 12.09.2001 №30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом Дніпропетровської державної адміністрації.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з дати призначення, а саме з 27.07.2025 року, з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 08.10.1991 року по 30.06.1995 від 12.09.2001 року № 30, яка видана Дніпропетровським дитячим будинком-інтернатом Дніпропетровської державної адміністрації, з урахуванням проведених раніше виплат.
В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник