03 лютого 2026 р.Справа №160/1783/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/1783/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, довідки ВЛК,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, довідки ВЛК.
Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі його посадових осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до інших військових частин з метою проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви вказано про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам позивача, а захист цих прав ускладниться без життя відповідних заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі.
Розглядаючи вказану заяви суд виходить із того, що dідповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою цієї статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі його посадових осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до інших військових частин з метою проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії..
Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення адміністративного позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову.
При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Предметом спору, з огляду на зміст позовної заяви, є правомірність рішень відповідача-1 щодо призову під час мобілізації позивача на військову службу, з огляду на обставини, як вважає позивач, того, що він є непридатним до військової служби за станом здоров'я, що не було взято до уваги військово-лікарською комісією при вказаному територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Натомість позивач просить суд, як захід забезпечення позову в цій заяві, заборонити військовій частині НОМЕР_1 в особі його посадових осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до інших військових частин з метою проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Тобто, обов'язковою умовою застосування такого виду забезпечення є пов'язаність таких дій з предметом спору.
Однак позивач в заяві просить суд застосувати спосіб забезпечення позову, який не стосується предмету цього спору, оскільки виходить за межі правовідносин, які виникли між ним та відповідачем-1 щодо призову як військовозобов'язаного, на військову службу під час мобілізації.
Правовідносини щодо проходження позивачем, як військовослужбовцем, військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 не впливають на висновок суду щодо правомірності процедури призову позивача на військову службу.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач не обгрунтував та не довів:
- яким чином гіпотетичне переміщення позивача, як військовослужбовця, до іншого місця проходження військової служби може вплинути на його права, свободи чи інтереси, з огляду на предмет спору, який полягає, як зазначає позивач, в незаконному призову на військову службу під час мобілізації як особи, яка має проблеми зі здоров'ям;
- чому невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому зробить неможливим захист прав позивача або ускладнить виконання рішення суду в цій справі, якщо суд задовільнить позов та скасує спірні накази.
Отже, суд висновує, що вказаний в заяві спосіб забезпечення позову, з огляду на предмет спору та позовних вимог, є необгрунтованим.
Що стосується доводів позивача про протиправність спірних наказів та довідки ВЛК, то суд вважає, що такі обставини підлягають дослідженню в межах судового розгляду позову, та не можуть бути досліджені при розгляді заяви про забезпечення позову. Наведені доводи, та з огляду на долучені до позовної заяви додатки серед яких відсутні докази: непроходження позивачем військово-лікарської комісії; явних ознак порушення її процедури; оскарження та скасування рішення військово-лікарської комісії; наявності рішення військово-лікарської комісії щодо непридатності чи обмеженої придатності позивача до військової служби у воєнний час, вказують на те, що немає очевидних ознак протиправності спірних наказів.
Окрім цього, суд звертає увагу на встановлену пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який станом на теперішній час триває.
Переміщення військовослужбовців регламентовано пунктом 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Так, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:
між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування;
між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.
Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з'єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.
Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.
Таким чином, будь-яке переміщення військовослужбовця здійснюється на підставі наказу командира, а тому обраний позивачем захід забезпечення позову фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції командира тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану.
Підсумовуючи, суд відмовляє в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Л.Є. Букіна