04 лютого 2026 рокуСправа №160/33907/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ЄДРПОУ 00034022), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.11.2025 Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене п. 1 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №42/зм від 25.09.2025 року, в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Міністерство оборони України ЄДРПОУ 00034022 повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 - члену сім'ї загиблого солдата ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , застосовувавши Закон № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3515-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 року;
-зобов'язати Міністерство оборони України ЄДРПОУ 00034022 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 - як члену сім'ї загиблого солдата ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 в сумі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є донькою загиблого під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовця ОСОБА_2 . Позивачем через відповідний ТЦК та СП було подано заяву на отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї (доньці) загиблого ОСОБА_2 у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби. Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №7/29689/2 від 17.11.2025 року направлено позивачу виписку з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №42/зм від 25.09.2025 року, у якому зазначено про скасування попереднього рішення згідно з п. 5 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.08.2025 №171/168 одноразову грошову допомогу призначено дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану. Згідно висновку ІНФОРМАЦІЯ_2 про результати проведеної роботи щодо встановлення повного кола осіб, які можуть звернутися за ОГД у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 , повнолітня дочка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , права на отримання одноразової грошової допомоги не має.
Таку відмову позивач вважає безпідставною, зазначає, що чинною з 29.03.2024 редакцією статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено право на отримання дітьми загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 означену позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання з обґрунтуванням необхідності залучення третьої особи.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшло заява на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, разом з тим долучено клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем повністю усунуто недоліки позовної заяви та у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
05.01.2026 від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву (вх. №310/26). Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що на виконання припису ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 року №975 було затверджено "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". В подальшому, в зв'язку з введенням воєнного стану в України, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» було встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, але порядку виплати цієї допомоги визначено не було. Згідно пункту першого частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби. Статтею 16-1 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' (в редакції станом на 31.03.2023, на день смерті ОСОБА_2 ) визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Тобто, законом встановлено, що повнолітня донька до цієї категорії не відносяться.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_2 , 1971 року народження, проходив військову службу за мобілізацією та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини при веденні бойових дій з підрозділами держави - агресора російської федерації в результаті отриманих поранень, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.04.2023.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 21.05.1992, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_2 .
Згідно виписки з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.09.2025 №42/зм, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про скасування попереднього рішення комісії Міністерства оборони України від 28.08.2025 №171/168 - згідно з п. 5 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.08.2025 №171/168 одноразову грошову допомогу призначено дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 07.04.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 01.08.2025 №321/КЦ/10712 - в сумі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп. Згідно висновку ІНФОРМАЦІЯ_2 про результати проведеної роботи щодо встановлення повного кола осіб, які можуть звернутися за ОГД у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 , повнолітня дочка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , права на отримання одноразової грошової допомоги не має. У зв'язку з цим пункт 5 протоколу засідання Комісії від 28.08.2025 №171/168 скасувати.
Таке рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 27 грудня 2024 року № 46/д прийнято в зв'язку із тим, що у редакції статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, чинній на дату смерті військовослужбовця встановлено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або згідно статті 31 частини першої згаданого Закону, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів для існування.
Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого. Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії заявницею не надано.
Вважаючи протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене п. 1 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №42/зм від 25.09.2025 року, в частині, що стосується ОСОБА_1 , позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 1, підпункту 1 пунктів 2, 3 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно із пунктом 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно із пунктом 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до підпункту а) пункту 1, пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.
Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Згідно із пунктами 6, 9, 10 статті 16-3 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II ;Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова № 168).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 168, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, законодавець визначив у ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, на час звернення позивача із заявою про виплату допомоги) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII.
29.07.2022 Верховна Рада України ухвалила Закон України від 29.07.2022 № 2489-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон України від 29.07.2022 № 2489-IX), яким, зокрема, текст ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII було викладено у такій редакції: « 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)».
25.08.2022 Закон України від 29.07.2022 № 2489-IX набрав чинність.
Частиною 9 ст. 16-3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що на виконання Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», якою затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок №975).
Згідно з п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII.
За приписами п.10 Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, згідно з п. 2 якої сім'ям загиблих осіб, зазначених у п. 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII, крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що у даному публічно-правовому спорі є з'ясування наявності у позивача правового статусу дитини загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 або приналежності позивача по відношенню до ОСОБА_2 в статусі члена сім'ї останнього як необхідних умов для виникнення у позивача права на одержання одноразової грошової допомоги у розумінні ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 31.03.2023 - день смерті ОСОБА_2 .
З цією метою суд вважає за необхідне звернутись до положень СК України, адже відповідно до цього нормативно-правового акту у розумінні ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначається коло членів сім'ї та батьків загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Згідно з ч.ч.1-4 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У ч.ч. 1-2 ст. 6 СК України законодавець визначив, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Слід зазначити, що положення ч. 1 ст. 6 СК України кореспондуються зі ст. 1 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон України від 26.04.2001 № 2402-III), відповідно до якої дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Із наведених вище положень законодавства у відповідній сфері правовідносин вбачається, що за загальним правилом особа втрачає правовий статус дитини із набуттям повноліття.
Так, судом встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 . Отже, на момент загибелі свого батька ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем, вона вже мала правовий статус повнолітньої особи, а не дитини.
За таких обставин, оскільки позивач є повнолітньою особою, а не дитиною, задля вирішення питання щодо наявності у неї права на одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII, суд також вважає за необхідне з'ясувати, чи належала позивач до кола членів сім'ї загиблого військовослужбовця - батька ОСОБА_2 на момент загибелі останнього.
Слід зазначити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 по справі № 240/5809/19, яка є аналогічною даному публічно-правовому спору, зауважив, що Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII визначення «члена сім'ї» не містить. Відповідно до ст. 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже, судом касаційної інстанції була сформульована правова позиція, згідно з якою для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести: 1) факт проживання з загиблим; 2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 105138755).
Аналогічний підхід викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 по справі № 456/1258/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 81215111).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вона проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , захищаючи Батьківщину.
У матеріалах справи також відсутні докази ведення ними спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків.
Отже, факт спільного проживання та ведення спільного побуту позивачем з її загиблим батьком, на думку суду, також не знайшов свого належного нормативного підґрунтя та документального підтвердження під час розгляду даної справи.
З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності суд доходить висновку, що оскільки позивач не мала правового статусу дитини або члена сім'ї свого батька - загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на момент загибелі останнього, у неї відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII.
Належних та достатніх доказів зворотного позивачем не надано.
За таких обставин суд оцінює рішення Міністерства оборони України, оформлене п. 1 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №42/зм від 25.09.2025 року, в частині, що стосується ОСОБА_1 , про відмову у призначенні останній одноразової грошової допомоги як дочці загиблого військовослужбовця внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 , як правомірне.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене п. 1 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №42/зм від 25.09.2025 року, в частині, що стосується ОСОБА_1 є необґрунтованими, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ЄДРПОУ 00034022), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 04.02.2026.
Суддя О.В. Царікова