30 січня 2026 рокуСправа №160/32688/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.11.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) щодо неналежного розгляду та фактичної відмови у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 03 листопада 2025 року (виражену у листі № ПІ-90/4-119/0/63-25 від 10.11.2025);
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 повні та достовірні копії документів та інформації в електронному вигляді (шляхом надсилання на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що запитувалися у запиті від 03.11.2025, а саме:
належним чином засвідчені копії (електронні або скановані) всіх без винятку документів, які слугували підставою для внесення змін цільового призначення щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:058:0079, 1221486200:02:002:0008, 1221486200:02:002:0070, 1221486200:02:008:0013, включаючи, але не обмежуючись: проєктами землеустрою щодо зміни цільового призначення; заявами власників про зміну цільового призначення; витягами з містобудівної документації; будь-якими іншими документами, що містилися у відповідних електронних пакетах;
повну та точну інформацію про особу (ПІБ, номер сертифіката) інженера-землевпорядника, який є розробником вказаних проектів землеустрою, та особу, яка подавала (завантажувала) пакет документів до системи ДЗК;
належним чином засвідчені копії знімків екрана (скріншотів) з автоматизованої системи ДЗК, які відображають повну інформаційну картку на кожну із зазначених земельних ділянок, включаючи всі вкладки, відомості про зміни та документи-підстави;
повні, належним чином засвідчені копії (електронні або скановані) всіх документів та відомостей, що містяться у розділі «Архів» поземельних книг на зазначені земельні ділянки;
у разі об'єктивної відсутності будь-якого з вищевказаних документів - надати детальну виписку з технічних лог-файлів (цифрового протоколу) системи ДЗК щодо кожної реєстраційної дії зі зміни цільового призначення вказаних ділянок (із зазначенням ПІБ реєстратора, точної дати та часу дії, IP-адреси).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично ухиляється від надання публічної інформації, що становить значний суспільний інтерес. Так, 21.09.2025 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із запитом про надання інформації та копії документів (проєкти землеустрою, скріншоти з ДЗК, підстави для зміни цільового призначення) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:058:0079 та 1221486200:02:002:0008 (та похідних від неї). Проте, листом від 25.09.2025 останній повідомив, що запитувана документація із землеустрою у державному фонді відсутня, а надання скріншотів з ДЗК законодавством України не передбачено. У листі від 14.10.2025, посилаючись на ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідачем зазначено, що інформація надається як адміністративні послуги. Листом від 16.10.2025 відповідачем додатково зазначено, що скріншоти не створювались та не зберігаються, і їх надання є створенням нової інформації, що заборонено Законом України «Про доступ до публічної інформації». 03.11.2025 позивач знову звернувся з аналогічним запитом, проте листом від 10.11.2025 відповідач, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про ДЗК», повідомив, що є неналежним розпорядником запитуваної інформації оскільки є лише «Держателем», а не «Адміністратором» (ДП «Центр ДЗК»). Позивач вважає, що бездіяльність відповідача, виражена у серії суперечливих відмов, є не лише порушенням спеціальних законів «Про доступ до публічної інформації» та «Про Державний земельний кадастр», але й прямим, свідомим посяганням на його конституційні права, оскільки запитувана інформація має посилений правовий захист, є екологічною та становить значний суспільний інтерес. Цей особливий статус повністю нівелює та виключає застосування будь-яких формальних, процедурних підстав для відмови.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
21.11.2025 позивач повідомив суд про виконання вимог ухвали суду від 19.07.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 15.12.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
15.12.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано письмовий відзив на позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що всі аргументи позивача про протиправність дій (бездіяльності) Головного управління Держгеокадатсру у Дніпропетровській області в частині встановлення/ зміни цільового призначення двох земельних ділянок, передачі вказаних земельних ділянок у приватну власність, виходять за межі предмету публічно-правового спору цієї справи та стосуються предмету доказування виключно в аспекті встановлення змісту запитуваної позивачем інформації та її належності до категорії публічного характеру. Звертав увагу суду, що всі аргументи, доводи та подані позивачем докази про протиправність виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказів про передачу спірних по справі змелених ділянок у власність, або зміни цільового призначення земельних ділянок через перебування на їх території полезахисних смуг чи лісових насаджень, є неналежними доказами у цій справі, оскільки виходять за межі судового спору, не оспорються позовними вимогами сторін у цій справі, на теперішній час вказані накази не є скасованими, судові спори щодо їх обґрунтованості та законності на теперішній час не розглядаються, а дії чи рішення державного органу у сфері земельних відносин щодо вказаних правовідносин не визнавались в судовому порядку протиправними. Надаючи відповіді на неодноразові звернення позивача, управління діяло в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного Законодавства України, правильно оцінивши запитувану інформацію, надало вичерпні та обґрунтовані відповіді заявнику на ініційовані в його зверненні питання та обґрунтувало підстави неможливості надання в межах своїх повноважень окремих запитуваних відомостей з посиланням та правові норми. Твердження позивача, що відповідач відмовив у наданні йому публічної інформації з мотивів необхідності отримання вказаної інформації в межах адміністративної послуги, посилаючись на ст. 38 Закону про ДЗК та Розпорядження КМУ № 1226 є помилковим та юридично некоректним з огляду на те, що запитувана у заявах інформація не відноситься до категорії публічної інформації, тобто підстав для її надання за запитом заявника відсутні. На підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити.
18.12.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано письмову відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач фактично володіє запитуваною інформацією, але умисно приховує цей факт від суду та позивача, що свідчить про недобросовісну поведінку суб'єкта владних повноважень. Посилання відповідача на те, що він є лише «користувачем», а адміністратором бази даних є ДП «Центр ДЗК», є спробою уникнення відповідальності.
20.01.2026 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
27.01.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із запитом про отримання публічної інформації та копій документів, а саме:
- належним чином завірені копії проєктів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:058:0079 та 1221486200:02:002:0008;
- надати копії всіх документів, що подавалися для зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок, у тому числі із електронних баз державного органу;
- інформацію з Державного земельного кадастру про те, чи було зареєстровано на момент зміни цільового призначення обмеження (обтяження) у використанні цих ділянок у зв'язку з наявністю на них полезахисних лісових смуг;
- надати засвідчені копії знімків екрана (скріншотів) з автоматизованої системи Державного земельного кадастру, які відображають повну інформаційну карту на кожну із земельних ділянок;
- письмове роз'яснення на підставі яких нормативно-правових актів та на основі яких даних проєктної документації було ухвалено рішення про можливість зміни цільового призначення земель, фактично зайнятих лісосмугами, під забудову;
- повідомити, чи проводилися службові перевірки щодо законності дій посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідальних за розпорядження вказаними земельними ділянками, та чи було притягнуто когось до відповідальності за можливе порушення законодавства.
Листом від 25.09.2025 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що запитувана документація із землеустрою у державному фонді відсутня, а надання скріншотів з ДЗК законодавством України не передбачено.
У листі від 14.10.2025, посилаючись на ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначило, що запитувана інформація надається як адміністративні послуги. При цьому, зазначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок відбулась без жодної участі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Порушень законодаства при передачі у приватну власність вказаних земельних ділянок управлінням не було допущено, тому службові перевірки з вказаного питання не проводились.
Листом від 16.10.2025 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області додатково зазначено, що скріншоти не створювались та не зберігаються, і їх надання є створенням нової інформації, що заборонено Законом України «Про доступ до публічної інформації».
03.11.2025 позивач повторно звернувся з аналогічним запитом про надання вичерпної інформації та всіх первинних документів стосовно зміни цільового призначення земельних ділянок, а саме:
- надати письмове пояснення (або акт), підписане уповноваженою посадовою особою управління, яке офіційно підтверджує факт відсутності в базі ДЗК електронних копій проектів землеустрою, заяв власників та/або витягів з містобудівної документації, що слугували підставою для зміни цільового призначення ділянок;
- надати детальну виписку з технічних лог-файлів (цифрового протоколу) системи ДЗК щодо кожної реєстраційної дії зі зміни цільового призначення (та будь-яких інших змін) щодо запитуваних ділянок: ПІБ державного реєстратора, який вчинив дію; точну дату та час вчинення дії; ІР-адресу, з якої було здійснено вхід до системи ДЗК для вчинення цієї дії;
- перелік та ідентифікатори (або хеш-суми) файлів, які були прикріплені до реєстраційної дії у момент її вчинення, або підтвердження їх відсутності у логах.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.11.2025 повідомлено, що управління є неналежним розпорядником запитуваної інформації оскільки є лише «Держателем», а не «Адміністратором» (ДП «Центр ДЗК»).
Отже, спір між сторонами виник з підстав неналежного розгляду запиту позивача від 03.11.2025.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно із ст. 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, поміж інших, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У силу ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації, мають керуватися цим Законом.
Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI).
Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI, це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до частин другої, третьої статті 19 Закону № 2939-VІ запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З аналізу викладеного вбачається, що розпорядники інформації у межах встановленого Законом строку зобов'язані надавати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.
За змістом частин 1, 2 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 03.11.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом про отримання публічної інформації, в якому проси надати належним чином засвідчені копії всіх без винятку документів, які слугували підставою для внесення змін цільового призначення земельних ділянок, включаючи проєкти землеустрою щодо зміни цільового призначення; заяви власників про зміну цільового призначення; витяги з містобудівної документації та будь-які інші документи, що містилися у відповідних електронних пакетах.
Листом від 10.11.2025 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що управління є неналежним розпорядником запитуваної інформації, у зв'язку з чим запит листом від 06.11.2025 направлено за належністю до ДП «Центр державного земельного кадастру».
Отже, по суті запит позивача відповідачем не розглянутий.
При цьому, листом від 13.11.2025 ДП «Центр державного земельного кадастру» повідомило, що не має правових підстав для надання будь-яких відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі, на запити зацікавлених осіб, оскільки законодавством на нього такі повноваження не покладені, а також у нього відсутнє право доступу до таких відомостей із метою їх надання та він не є володільцем інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Закон України «Про Державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Стаття 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначає, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративні послуги», або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин.
Вказаною нормою запроваджено механізм персоніфікації відповідальності посадових осіб, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, шляхом визначення особливого правового статусу державного кадастрового реєстратора, що здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання відомостей із нього у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор:
здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;
перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації;
формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;
здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;
присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;
надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;
здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;
передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.
Вказана норма кореспондується із п. 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, яка визначає, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.
Частиною 1 статтею 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено порядок користування відомостями Державного земельного кадастру. Відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Для фізичних та юридичних осіб відомості Державного земельного кадастру надаються за бажанням заявника:
у паперовій формі;
в електронній формі через Публічну кадастрову карту, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».
Доступ до відомостей Державного земельного кадастру надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, нотаріусам, банкам та особам, які в установленому законом порядку внесені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у тому числі через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за умови ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Відомості Державного земельного кадастру, отримані в паперовій чи електронній формі, мають однакову юридичну силу.
Для отримання відомостей Державного земельного кадастру в паперовій формі заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору, адміністратору центру надання адміністративних послуг або уповноваженій посадовій особі виконавчого органу місцевого самоврядування (якщо надання таких відомостей здійснюється таким центром або виконавчим органом органу місцевого самоврядування):
заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
документ про оплату послуг за отримання відомостей Державного земельного кадастру, крім випадків, визначених цим Законом;
документ, що підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).
У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування в заяві зазначаються підстави надання відповідних відомостей з посиланням на норму закону, що передбачає право відповідного органу запитувати такі відомості, а також реквізити справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні відомостей.
Заява з доданими до неї документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто, надсилається поштою рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або подається через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі подання заяви з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оплата послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру здійснюється із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».
Державний кадастровий реєстратор або інша особа, яка відповідно до абзацу першого цієї частини надає відомості з Державного земельного кадастру, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру - у день надходження заяви) надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або мотивовану відмову в наданні такого документа.
З аналізу викладеного вбачається, що відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними та будь-яка особа має право отримати доступ до відомостей про земельну ділянку, включаючи підстави для внесення цих відомостей, та саме
Разом з тим, з відповіді відповідача вбачається, що по суті запит позивача від 03.11.2025 ним розглянутий не був, запитувана інформація позивачу надана не була, скерування цього запиту на розгляд суб'єкту, який не володіє запитуваними даними - ДП «Центр державного земельного кадастру», є безпідставним на не ґрунтується на нормах закону щодо забезпечення доступу до публічної інформації, оскільки розпорядником запитуваної інформації є саме Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідь, яку відповідач надав за наслідками розгляду публічного запиту позивача, свідчить про не належне виконання ним своїх обов'язків як розпорядника публічної інформації.
Так, надана відповідачем відповідь за своїм змістом порушує принцип належного урядування, оскільки відповідач, надавши відповідь, що він не є розпорядником інформації, не лише не надав запитувану інформацію, але й позбавив позивача права на отримання такої інформації.
Отже, недотримання розпорядником інформації вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, мало місце і призвело до порушення прав позивача як запитувача інформації.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги те, що на запит позивача відповідачем відповідь по суті поставлених запитань не надано, суд доходить висновку, що така бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є протиправною, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, вимогу позивача про зобов'язання надати повні та достовірні копії документів та інформації в електронному вигляді, що запитувалися у запиті від 03.11.2025, суд вважає передчасною, з огляду на наступне.
Як слідує з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Отже, надання відповіді на запит є дискреційним повноваженням відповідача, які у даному випадку реалізовані не були, у зв'язку із чим, суд не може підміняти державний орган, розглядаючи по суті запит адресований йому.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути запит ОСОБА_1 від 03.11.2025 про отримання публічної інформації з наданням повної та достовірної інформації на всі поставлені питання, у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією від 13.11.2025.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, код ЄДРПОУ 39835428) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо не розгляду запиту ОСОБА_1 від 03.11.2025.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути запит ОСОБА_1 від 03.11.2025 про отримання публічної інформації з наданням повної та достовірної інформації на всі поставлені питання, у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, код ЄДРПОУ 39835428) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець