30 січня 2026 рокуСправа №160/31070/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №045750034615 від 17.10.2025р., зобов'язання вчинити певні дії, -
27.10.2025р. (згідно відомостей Нова Пошта) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.10.2025р. №045750034615 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивачеві наступні періоди трудової діяльності: з 29.05.2003 по 30.06.2016 у ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну" згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 03.10.2025 №74, виданої ТОВ "ДМЗ Комінмет"; з 01.07.2016 по 13.05.2019 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 03.10.2025 №74/1;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2025р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.10.2025 року вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, до якої надала всі необхідні документи, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №045750034615 від 17.10.2025р., яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці та у рішенні зазначено, зокрема, про те, що страховий стаж особи становить 33 роки 10 місяців 01 день, пільговий стаж роботи за Списком № 2 не визначено; до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи: з 29.05.2003 по 30.06.2016 у ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» (згодом ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну»), згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.10.2025 №74, виданою ТОВ “ДМ3 Комінмет». Надано довідку від 19.02.2021 № 8/1-367 яка містить інформацію про визнання банкрутом ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну», про відкриття ліквідаційної процедури та про визначення ТОВ “ДМ3 Комінмет» зберігачем архівних документів. Відсутня інформація підтверджуюча, що ТОВ “ДМ3 Комінмет», є правонаступником ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» та має право на надання довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи; з 01.07.2016 по 13.05.2019, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.10.2025 № 74/1, оскільки зазначено посилання на підрозділ 4а розділу III, що не відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, який чинний на період роботи заявниці. Позивачка вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанови Верховного Суду.
Ухвалою суду від 12.11.2025р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача зокрема надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
25.11.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі посилаючись зокрема на те, що на день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 55 років 01 місяць, страховий стаж особи становить 33 роки 10 місяців 01 день, пільговий стаж роботи за Списком № 2 не визначено; до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи: з 29.05.2003 по 30.06.2016 у ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» (згодом ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну»), згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.10.2025 № 74, виданою ТОВ “ДМЗ Комінмет». Надано довідку від 19.02.2021 № 8/1-367 яка містить інформацію про визнання банкрутом ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну», про відкриття ліквідаційної процедури та про визначення ТОВ “ДМЗ Комінмет» зберігачем архівних документів. Відсутня інформація підтверджуюча, що ТОВ “ДМЗ Комінмет», є правонаступником ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» та має право на надання довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи; з 01.07.2016 по 13.05.2019, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.10.2025 № 74/1, оскільки зазначено посилання на підрозділ 4а розділу ІІІ, що не відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, який чинний на період роботи заявниці. У зв'язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви позивача від 08.10.2025 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №045750034615 від 17.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці. Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 045750034615 від 17.10.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.01.2026р. було продовжено строк розгляду даної справи до 30.01.2026р.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 30.01.2026р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
08.10.2025р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, до якої надала всі необхідні документи, що підтверджується наявною у справі копією оспорюваного рішення та не заперечується учасниками справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №045750034615 від 17.10.2025р., яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці та у рішенні зазначено, зокрема, про те, що страховий стаж особи становить 33 роки 10 місяців 01 день, пільговий стаж роботи за Списком № 2 не визначено; до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи: з 29.05.2003 по 30.06.2016 у ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» (згодом ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну»), згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.10.2025 №74, виданою ТОВ “ДМ3 Комінмет». Надано довідку від 19.02.2021 № 8/1-367 яка містить інформацію про визнання банкрутом ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну», про відкриття ліквідаційної процедури та про визначення ТОВ “ДМ3 Комінмет» зберігачем архівних документів. Відсутня інформація підтверджуюча, що ТОВ “ДМ3 Комінмет», є правонаступником ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» та має право на надання довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи; з 01.07.2016 по 13.05.2019, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.10.2025 № 74/1, оскільки зазначено посилання на підрозділ 4а розділу III, що не відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, який чинний на період роботи заявниці, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача від 17.10.2025р. №045750034615 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві, у зв'язку з чим позивач просить відновити її права шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов'язання відповідача: зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивачеві наступні періоди трудової діяльності: з 29.05.2003 по 30.06.2016 у ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну" згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 03.10.2025 №74, виданої ТОВ "ДМЗ Комінмет"; з 01.07.2016 по 13.05.2019 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 03.10.2025 №74/1; повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2025р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 “Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що жінки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, передбачених Списком №2, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу.
При цьому, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується відповідними комісіями, створеними при Головних управління Пенсійного фонду України в областях, при цьому, територіальні управління Пенсійного фонду повинні надавати заявникам допомогу у зборі необхідних документів.
Для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зокрема у період з 06.09.2004 по 30.06.2016 працювала у ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну" на посаді бригадира на обробленні, сортуванні, прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу та готової продукції в трубному виробництві, а з 01.07.2016 по 13.05.2019 працювала у ТОВ "ДМЗ КОМІНМЕТ" на посаді бригадира на обробленні, сортуванні, прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу та готової продукції в трубному виробництві, при цьому, зазначені посади були атестовані за Списком №2, що підтверджується копіями трудової книжки позивача НОМЕР_1 , пільгових довідок та наказів про проведення атестації робочих місць, наявними в матеріалах справи.
Вказані періоди не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу позивача при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (на підставі записів у трудовій книжці), так як надано довідку від 19.02.2021 № 8/1-367 яка містить інформацію про визнання банкрутом ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну», про відкриття ліквідаційної процедури та про визначення ТОВ “ДМ3 Комінмет» зберігачем архівних документів, проте відсутня інформація підтверджуюча, що ТОВ “ДМ3 Комінмет», є правонаступником ПАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» та має право на надання довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи; в довідці від 03.10.2025 № 74/1 зазначено посилання на підрозділ 4а розділу III, що не відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, який чинний на період роботи заявниці, що підтверджується копією оспорюваного рішення №045750034615 від 17.10.2025р., наявною у справі.
Разом з тим, судом враховується те, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У спірний період роботи позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
За приписами пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.14 Інструкції №58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Згідно з п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, факт роботи позивача на пільгових умовах за спірні періоди підтверджуються і Відомостями по спеціальному стажу Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), копія яких міститься в матеріалах справи.
Позивач, як громадянка України, за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що за приписами ч.1 ст.50 Закону №1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Тобто, саме на підприємство, яке видає пільгові довідки, покладається відповідальність за зазначення у таких довідках недостовірних даних.
Також, судом враховується і те, що пенсійним органом не заперечується факт того, що робота позивачки у спірні періоди на посаді «бригадир на обробленні, сортуванні, прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу та готової продукції в трубному виробництві» надає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, позивачка має право на зарахування вищевказаних спірних періодів її роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, зв'язку з чим, пенсійним органом протиправно не було зараховано наведені періоди роботи позивачки до пільгового стажу.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вищенаведене оспорюване рішення пенсійного органу від 17.10.2025р. №045750034615 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві прийнято протиправно та без врахування вищенаведених обставин.
Також і роблячи такі висновки, суд враховує правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 у справі № 300/8132/23 в частині здійснення належної перевірки достовірності записів про трудову діяльність позивача, що зазначені в трудовій книжці, відповідно до положення Порядку № 637, що не було зроблено відповідачем, таких доказів матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надані.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем рішення від 17.10.2025р. №045750034615 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачами жодними доказами.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення від 17.10.2025р. №045750034615 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши наведене рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши рішення від 17.10.2025р. №045750034615 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві, порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також і слід зобов'язати відповідача: зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоди його роботи з 06.09.2004 по 30.06.2016 у ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну" та з 01.07.2016 по 13.05.2019 у ТОВ "ДМЗ Комінмет"; повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2025р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не зарахуванням наведеного періоду роботи позивача до пільгового стажу, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України» констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача: зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоди його роботи з 06.09.2004 по 30.06.2016 у ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну" та з 01.07.2016 по 13.05.2019 у ТОВ "ДМЗ Комінмет"; повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2025р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивачеві наступні періоди трудової діяльності: з 29.05.2003 по 05.09.2004 у ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну", оскільки зі змісту, наявних у справі документів не підтверджено віднесення посади «комірник», на якій позивачка працювала у спірний період, до посад за Списком №2, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.373386959.1 від 27.10.2025р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 908 грн. 40 коп., виходячи із розрахунку: (1211,20 грн./4)*3.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №045750034615 від 17.10.2025р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.10.2025р. №045750034615 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за Списком №2 періоди її роботи з 06.09.2004 по 30.06.2016 у ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну" та з 01.07.2016 по 13.05.2019 у ТОВ "ДМЗ Комінмет".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 08.10.2025р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 40 коп. (дев'ятсот вісім грн. 40 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва