про повернення позовної заяви
04 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/447/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з позовом про визнання протиправними дій щодо нарахування додаткової винагороди за період з травня 2023 року по 08 жовтня 2023 року та з 01 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року із розрахунку 30000,00 грн щомісячно у порушення вимог абзацу третього пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168); зобов'язання здійснити перерахунок розміру додаткової винагороди за період з травня 2023 року по 08 жовтня 2023 року та з 01 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року із розрахунку 50000,00 грн щомісячно відповідно до абзацу третього пункту 1-1 Постанови №168, нарахувати та виплатити недоплачену суму додаткової винагороди.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви із зазначенням способу їх усунення шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
30 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом. В обґрунтування заяви зазначено, що позивачу ще до зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, а під час проходження військової служби у нього погіршився стан здоров'я, тож він у період з 11 жовтня 2023 року по 29 березня 2024 року проходив стаціонарне лікування у Комунальному підприємстві “Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради. Після звільнення з військової служби позивач проходив реабілітацію з 05 вересня 2024 року по 30 вересня 2024 року, а також здійснював догляд за хворим сином - ОСОБА_2 у період з 03 квітня 2024 року по 10 квітня 2024 року, з 22 травня 2024 року по 30 травня 2024 року, з 07 серпня 2024 року по 14 серпня 2024 року. З-поміж іншого повідомлено, що позивач не був обізнаний про порядок і умови нарахування і виплати додаткової винагороди, бо це не входило до кола завдань, покладених на нього за посадою, а грошове забезпечення йому призначалось та виплачувалось відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 .
Позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу з таких мотивів та підстав.
Цей спір стосується виплати позивачу як військовослужбовцю додаткової винагороди, установленої Постановою №168, у період проходження ним військової служби (з травня 2023 року по 08 жовтня 2023 року та з 01 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року).
За правилами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Військова служба відповідає визначенню публічної служби у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, та з огляду на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Спірні правовідносини стосуються періоду після 19 липня 2022 року, тобто регулюються вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України.
З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, правовідносини у яких виникли після 19 липня 2022 року, почався 01 липня 2023 року (з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин).
Позивачем заявлено вимоги щодо виплати додаткової винагороди згідно з Постановою №168 під час проходження публічної служби.
У постанові від 19 листопада 2025 року у справі №420/27284/24 Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вирішував питання строку звернення до суду з вимогами про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та аналізуючи приписи розділу ХХХІV, яким Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Порядок №260), доповнено згідно з наказом Міністерства оброни України від 25 січня 2023 року №44 (застосовується з 01 лютого 2023 року), та зміни, внесені наказом Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року №566 (набрав чинності 29 вересня 2023 року), виснував, що додаткова винагорода виплачується у місяці видання наказу про виплату такої винагороди. Передумовою видання наказу є подання рапорту командиром. При цьому приписи Порядку №260 не місять положень щодо строку на подання таких рапортів. Оскільки щомісячні основні та додаткові види виплачуються разом, отримуючи виплату грошового забезпечення за певний місяць, без дослідження складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивач не має об'єктивної можливості знати про порушення свого права.
Однак особливістю цієї справи є те, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31 липня 2024 року №214 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31 липня 2024 року (у зв'язку із звільненням з військової служби).
За приписами статей 47, 116 КЗпП України у день звільнення роботодавець проводить із працівником повний розрахунок та письмово повідомляє про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. З наведеними нормами корелюється частина друга статті 233 КЗпП України, яка перебіг строку звернення до суду пов'язує з обставиною отримання працівником повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Матеріали позовної заяви містять довідку Військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2025 року №3-48/77-05 про доходи, у якій є відомості про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період лютий 2023 року - липень 2024 року; окремим рядком виділено суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що надавало позивачу можливість дізнатися про ймовірне порушення свого права на виплату додаткової винагороди за відповідний попередній період.
Цей позов подано до суду 14 січня 2026 року - із пропуском тримісячного строку звернення до суду, який обчислюється із дня отримання відомостей про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 (вказані у довідці від 15 серпня 2025 року №3-48/77-05).
Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача визначає наявність у ОСОБА_1 захворювань як причину, яка утруднювали подання ним позову вчасно.
Суду надано виписку із медичної карти стаціонарного хворого №5865 відповідно до якої позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 11 жовтня 2023 року по 29 березня 2024 року (до звільнення з військової служби) та виписку із медичної карти амбулаторного хворого №4696, згідно з якою ОСОБА_1 з 05 вересня 2024 року по 30 вересня 2024 року перебував на амбулаторному лікуванні (вже після звільнення з військової служби).
У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача також обґрунтовує поважність причин пропуску строку здійсненням позивачем догляду за сином під час його стаціонарного лікування.
Так згідно з виписками №2312, №3653, №6052 ОСОБА_2 (син) проходив стаціонарне лікування у періоди з 03 квітня 2024 року по 10 квітня 2024 року, з 22 травня 2024 року по 30 травня 2024 року, з 07 серпня 2024 року по 14 серпня 2024 року.
Не заперечуючи того, що хвороба може бути перешкодою для своєчасного звернення до суду, необхідно зазначити, що вказана медична документація не доводить відсутність можливості у позивача звернутися до суду у межах встановленого строку після отримання довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2025 року №3-48/7712.
Інші аргументи у заяві - депресивний стан через неможливість працевлаштуватися, відключення електроенергії, вороже бомбардування об'єктів критичної та цивільної інфраструктури, не є безперервними об'єктивними обставини, які створювали реальні перешкоди доступу до суду. Незнання порядку та умов нарахування додаткової винагороди, як і незнання законів чи своїх прав, також не може вказувати на наявність об'єктивних перешкод для звернення суду, зокрема, використовуючи можливість скористатися правничою допомогою. Натомість пасивна поведінка не виправдовує несвоєчасне звернення за вирішенням спору (майже через півтора року після звільнення з військової служби).
Таким чином, у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено вагомих і переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення цього строку.
Необхідно зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22 та від 27 березня 2024 року у справі №380/1105/23).
Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Пунктом частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не доведено поважності причин пропуску звернення до суду із цим позовом, тому позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169, частини другої статті 123 КАС України.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, частиною другою статті 123, статтею 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк