про повернення позовної заяви
04 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/448/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з позовом про визнання протиправними дій щодо нарахування додаткової винагороди за період з 20 листопада 2023 року по 11 червня 2024 року та з 25 червня 2024 року по 26 лютого 2025 року із розрахунку 30000,00 грн щомісячно у порушення вимог абзацу третього пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168); зобов'язання здійснити перерахунок розміру додаткової винагороди за період з 20 листопада 2023 року по 11 червня 2024 року та з 25 червня 2024 року по 26 лютого 2025 року із розрахунку 50000,00 грн щомісячно відповідно до абзацу третього пункту 1-1 Постанови №168, нарахувати та виплатити недоплачену суму додаткової винагороди.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви із зазначенням способу їх усунення шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
30 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування заяви зазначено, що позивачу ще до зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, а після звільнення з військової служби він проходив тривалу реабілітацію у стаціонарі. Попри проблеми із здоров'ям, змушений був влаштуватись на роботу для утримання сім'ї. З-поміж іншого повідомлено, що позивач не був обізнаний про порядок і умови нарахування і виплати додаткової винагороди, бо це не входило до кола завдань, покладених на нього за посадою, а грошове забезпечення йому призначалось та виплачувалось відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 .
Позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу з таких мотивів та підстав.
Цей спір стосується виплати позивачу як військовослужбовцю додаткової винагороди, установленої Постановою №168, у період проходження ним військової служби (з 20 листопада 2023 року по 11 червня 2024 року та з 25 червня 2024 року по 26 лютого 2025 року).
За правилами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Військова служба відповідає визначенню публічної служби у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, та з огляду на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Спірні правовідносини стосуються періоду після 19 липня 2022 року, тобто регулюються вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України.
Позивачем заявлено вимоги щодо виплати додаткової винагороди згідно з Постановою №168.
У постанові від 19 листопада 2025 року у справі №420/27284/24 Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вирішував питання строку звернення до суду з вимогами про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та аналізуючи приписи розділу ХХХІV, яким Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Порядок №260), доповнено згідно з наказом Міністерства оброни України від 25 січня 2023 року №44 (застосовується з 01 лютого 2023 року), та зміни, внесені наказом Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року №566 (набрав чинності 29 вересня 2023 року), виснував, що додаткова винагорода виплачується у місяці видання наказу про виплату такої винагороди. Передумовою видання наказу є подання рапорту командиром. При цьому приписи Порядку №260 не місять положень щодо строку на подання таких рапортів. Оскільки щомісячні основні та додаткові види виплачуються разом, отримуючи виплату грошового забезпечення за певний місяць, без дослідження складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивач не має об'єктивної можливості знати про порушення свого права.
Однак особливістю цієї справи є те, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26 лютого 2025 року №58 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26 лютого 2025 року (у зв'язку із звільненням з військової служби).
За приписами статей 47, 116 КЗпП України у день звільнення роботодавець проводить із працівником повний розрахунок та письмово повідомляє про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. З наведеними нормами корелюється частина друга статті 233 КЗпП України, яка перебіг строку звернення до суду пов'язує з обставиною отримання працівником повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Матеріали позовної заяви містять довідку Військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2025 року №3-48/7712 про доходи, у якій є відомості про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період січень 2023 року - лютий 2025 року; окремим рядком виділено суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що надавало позивачу можливість дізнатися про ймовірне порушення свого права на виплату додаткової винагороди за відповідний попередній період.
Цей позов подано до суду 14 січня 2026 року - із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача визначає наявність у ОСОБА_1 захворювань як причину, яка утруднювала подання ним позову вчасно. На підтвердження стану здоров'я суду надано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №743720 від 20 квітня 2017 року.
Долучений документ вказує про встановлення ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року ІІІ групи інвалідності, однак відсутні докази, які б вказували на перебування позивача на стаціонарному лікуванні, тривалого стійкого розладу здоров'я у межах встановленого строку після отримання довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2025 року №3-48/7712 про доходи та які б впливали на можливість звернення до суду.
Інші аргументи у заяві - працевлаштування позивача, відключення електроенергії, вороже бомбардування об'єктів критичної та цивільної інфраструктури, не є безперервними об'єктивними обставини, які створювали реальні перешкоди доступу до суду. Незнання порядку та умов нарахування додаткової винагороди, як і незнання законів чи своїх прав, також не може вказувати на наявність об'єктивних перешкод для звернення суду, зокрема, використовуючи можливість скористатися правничою допомогою. Натомість пасивна поведінка не виправдовує несвоєчасне звернення за вирішенням спору (майже через рік після звільнення з військової служби).
Таким чином, у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено вагомих і переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення цього строку.
Необхідно зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22 та від 27 березня 2024 року у справі №380/1105/23).
Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Пунктом частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не доведено поважності причин пропуску звернення до суду із цим позовом, тому позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169, частини другої статті 123 КАС України.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, частиною другою статті 123, статтею 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк