м. Вінниця
04 лютого 2026 р. Справа № 120/5355/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про заміну сторони виконавчого провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням від 10.03.2021 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905220141842 від 16.09.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 17.03.2020 №18/134 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
На виконання рішення суду виданий виконавчий лист № 120/5355/20-а від 22.04.2021.
23.12.2025 через підсистему "Електронний суд" представником ОСОБА_2 до суду подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження. Заява мотивована тим, що позивач (стягувач) помер, а єдиним спадкоємцем після смерті позивача у справі № 120/5355/20-а за законом є його дружина ОСОБА_2 (з урахуванням відмови від спадщини сина - ОСОБА_3 ), яка прийняла спадщину.
Відтак, просить замінити сторону у виконавчому провадженні ОСОБА_1 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у адміністративній справі №120/5355/20-а на ОСОБА_2 , яка є дружиною померлого.
Ухвалою від 15.01.2026 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано письмові пояснення, в яких зазначає, що вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
У судове засідання заявник, сторони не з'явилися, попередньо подавши відповідні письмові заяви про розгляд заяви за їх відсутності.
Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Крім того, за приписами ч. 2 ст. 379 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності сторін (у письмовому провадженні).
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України).
Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Нормами статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин, які виникли у цій справі, особливість відносин у сфері пенсійного забезпечення між конкретною особою та органом Пенсійного фонду полягає в тому, що вони нерозривно пов'язані з особою, а відтак після смерті цієї особи зобов'язання Пенсійного фонду України, за загальним правилом, не можуть бути об'єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям.
Суд зазначає, що ключовим питанням у такій категорії справ є не тільки наявність підстав для правонаступництва у спірних відносинах та можливість заміни стягувача у виконавчому провадженні у зв'язку зі смертю позивача, а також і ефективність обрання заявником способу захисту права на виплату недоотриманих сум коштів, шляхом звернення до суду у порядку статей 52, 379 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, слід зауважити, що у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №200/10269/19-а сформульовано висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
У постанові Верховного Суду від 15 грудня 2023 року у справі № 805/2628/18-а сформовано такий правовий висновок:
« 57. «…» тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема:
- поточну суму заборгованості органу пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв'язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою;
- статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (член сім'ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець);
- наявність інших осіб з аналогічним статусом, які також претендують/мають право на отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- дату звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- подання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядками № 22-1, № 3-1 (в залежності від положень, за якими призначалася пенсія особі, яка померла);
- процедури, за якої у особи виникло відповідне право (суд має встановити, в якому порядку особа звернулася за недоотриманою пенсією у зв'язку зі смертю пенсіонера як член сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті/особа, яка перебувала на його утриманні або як спадкоємець).»
Разом з тим суд зауважує, що відмова пенсійного органу у виплаті заявнику таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду із позовом за захистом своїх прав.
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також приймаючи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання не може бути вирішене за правилами статті 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони у виконавчому провадженні.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28.11.2023 у справі №420/244/20 та від 14.03.2024 у справі №420/3331/21.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду у даній справі.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 379 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна