м. Вінниця
04 лютого 2026 р. Справа № 120/14643/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивач) звернулось в суд із позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача вказує щодо протиправності постанови про накладення штрафу на ГУ ПФУ у Вінницькій області за невиконання рішення суду у виконавчому проваджені за № 78611372 від 13.10.2025 у розмірі 5100 грн.
Ухвалою від 23.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням особливостей визначених статтею 287 КАС України. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . У цій же ухвалі суд витребував у сторони відповідача додаткові докази.
28.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому наголосив на правомірності оскаржуваної постанови та вказав про наступне.
Так, представник Управління вказує, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 78611372 з виконання виконавчого листа по справі № 120/932,25, виданого 27.06.2025 Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.02.2023 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 86% від відповідної суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому постановою державного виконавця від 14.07.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Оскільки станом на 13.10.2025 у відділі була відсутня інформація та документальне підтвердження щодо повного та фактичного виконання рішення суду державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100 грн. Посилаючись на норми Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" відповідач наголошує на обов'язковості виконання судового рішення, та як наслідок правомірної оскаржуваної у цій справі постанови.
28.10.2025 третя особа направила до суду пояснення щодо позову, в яких заперечив щодо задоволення позову ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На примусовому виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 78611372 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 № 120/932/25 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.02.2023 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 86% від відповідної суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Так, постановою відповідача від 14.07.2025 відкрито виконавче провадження № 78611372 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 № 120/932/25.
У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження, боржником надано лист від 25.07.2025 № 0200-0802-5/84215 яким повідомлено про виконання рішення суду, зазначивши, що проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2023 становить - 28927,32 грн та донараховано стягувачу кошти в сумі - 171316,54 грн за період з 01.02.2023 по 30.06.2025. Починаючи з липня 2025 року стягувач отримує пенсію в новому розмірі 25973,03 грн. Відповідно до рішення суду у справі № 120/6780/23 проведено перерахунок пенсії за період з 01.02.2022 по 30.09.2023 та у справі № 120/11093/24 за період з 01.02.2023 по 31.12.2024. Дане судове рішення включає період з 01.02.2023, який згідно рішення суду по справі № 120/932/25 також підлягає перерахунку. Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_1 на 01.02.2023 обраховано наступним чином: фактично отримано - 17143,43 грн, донараховано кошти- 7997,32 грн( доплата за рішенням суду у справі № 120/32/25), 2000 грн (доплата згідно рішення суду у справі № 120/6780/23), 1786,57 грн (доплата згідно рішення суду у справі № 120/11093/24), що в загальній сумі становить 28927,32 грн.
Разом з цим зазначено, що розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 становить 25973,03 грн виплата встановлена з пониженням коефіцієнта відповідно до Постанови кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025.
Водночас 06.07.2025, 07.10.2025 та 08.10.2025 на адресу відділу надійшли звернення ОСОБА_1 щодо невиконання боржником рішення суду без поважних причин.
На вимогу державного виконавця від 29.07.2025, боржник листом від 08.08.2025 за № 0200-0802-5/89086 повідомив, що на момент виникнення зобов'язання, а саме на 01.02.2023 розмір пенсії ОСОБА_1 на лютий 2023 становить - 28 9270,32 грн, в той час коли максимальний розмір пенсії в даний період складав - 20 930,00 грн. Також відповідач вказав, що розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 становить 25973,03 грн, встановлена з пониженням коефіцієнта відповідно до постанови КМУ від 03.01.2025 № 1. Відповідач зауважив, що рішенням суду у справі № 120/932/25 надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром саме з 01.02.2023, тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті.
Рішеннями суду не визначено порядок проведення перерахунку пенсії та розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався, тому розмір пенсії встановлено на дату, з якої судом було зобов'язано здійснити перерахунок, а саме з 01.02.2023 у сумі- 28927,32 грн.
В свою чергу, 13.10.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сінгаєвською О.М. винесено постанову ВП № 78611372 про накладення на божника штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Згідно з вимогами частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII) та п.п. 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, відповідно, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII) та за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина 6 статті 26 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У свою чергу, статті 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина 1 статті 75 Закону № 1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина 2 статті 75 Закону № 1404-VIII).
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Дані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Визначаючись щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови та застосування до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/932/25, суд зазначає наступне.
Як зазначалось, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 120/932/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 86% від відповідної суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення № 120/932/25 проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2023 становив - 28927,32 грн та донараховано стягувачу кошти в сумі - 171316,54 грн за період з 01.02.2023 по 30.06.2025.
В результаті перерахунку на виконання рішення суду загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 складає 28927,32 грн та виплачувалась у перерахованому за рішенням суду розмірі.
Тобто, з 01.02.2023 виплата пенсії здійснювалась без обмеження максимальним розміром, про що свідчить копія протоколу про перерахунок пенсії.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що основний розмір пенсії позивача після виконання рішення суду у справі № 120/932/25 виплачувався без обмеження максимальним розміром.
Водночас з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" позивачу нараховано індексацію пенсії у розмірі 1500 грн, та загальний розмір такої склав 30427,32 грн, проте розмір до виплати склав 28927,32 грн.
Також, з 01.01.2025 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визнання порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та яка становить - 25973,03 грн.
Варто зауважити, що в межах адміністративної справи № 120/932/25 не розглядалось питання щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 з урахуваннням постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та з 01.01.2025 з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визнання порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", а тому застосування обмеження максимального розміру пенсії з 01.03.2024 внаслідок проведення індексації пенсії та вимог постанови від 03.01.2025 № 1 є іншими правовідносинами та в межах виконавчого провадження № 78611372 не можуть розглядатись.
Законом України "Про Державний бюджету України на 2025 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У зв'язку зі змінами правового регулювання правовідносин та прийняття Урядом нових постанов після прийняття рішення у справі № 120/932/25, вирішення питання щодо правомірності застосування до розміру пенсії обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження.
При цьому, подальше обмеження пенсійним органом розміру пенсії після 01.03.2024 з урахуванням нарахованої індексації на виконання вимог постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 та після 01.01.2025 з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів на виконання вимог постанови КМУ від 03.01.2025 № 1 призводить до виникнення нових спірних правовідносин, за що в межах даного виконавчого провадження боржник не може нести відповідальність.
Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.09.2025 у справі № 240/12569/25.
Таким чином, державний виконавець передчасно прийняв постанову про накладення штрафу від 13.10.2025 у ВП № 78611372, без з'ясування усіх обставин, які могли б вплинути на прийняття такого рішення, з огляду на що така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В рішенні від 9 грудня 1994 року у справі "Ruiz Torija v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відтак, перевіривши основні доводи учасників справи та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належить задовольнити з вищевикладених підстав.
Питання про розподіл судових витрат у справі суд вирішує з урахуванням частини першої статті 139 КАС України, у відповідності до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивач є органом державної влади, тобто суб'єктом владних повноважень, що не дає правових підстав для відшкодування позивачу судових витрат на сплату судового збору, навіть якщо позов буде задоволено.
Проте суд з вказаними доводами не погоджується та зазначає, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень виступає саме Управління, посадовою особою якого (державним виконавцем) щодо позивача прийнято індивідуальний акт (рішення) при здійсненні владно-управлінських функцій.
Водночас сам по собі статус позивача у справі як органу державної виконавчої влади, автоматично не свідчить про наявність у позивача статусу суб'єкта владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Тобто у спірних правовідносинах позивач немає статусу суб'єкта владних повноважень, а вважаться учасником виконавчого провадження (юридичною особою), який звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів у зв'язку з прийняттям державною виконавчою службою (суб'єктом владних повноважень) індивідуального рішення (акта).
Вказаний висновок додатково підтверджується тим, що за змістом положень частини першої статті 19 КАС України адміністративний суд може вирішувати спори між двома суб'єктами владних повноважень лише з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також у разі виникнення спорів, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Таким чином, за результатами розгляду цієї справи та у зв'язку з повним задоволенням позову, витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн підлягають відшкодуванню саме за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сінгаєвської Ольги Миколаївни про накладення штрафу від 13.10.2025 ВП № 78611372.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім грн).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 45798761).
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.02.2026.
Суддя Томчук Андрій Валерійович