03 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 135/818/24
провадження № 51-4932 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2025 року,
установив:
Ладижинський міський суд Вінницької області вироком від 29 серпня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудив за ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, визнаний винуватим у тому, що 09 серпня 2023 року біля 10 год 30 хв, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «BMW 520I», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Р-33 Вінниця-Турбів-Гайсин-В.Михайлівка зі сторони смт. Тростянець Гайсинського району Вінницької області в напрямку м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, в порушення вимоги п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), виїхав на смугу руху зустрічного напрямку, де допустив зіткнення з автомобілем «CHEVROLET CRUZE», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажирка автомобіля «CHEVROLET CRUZE» ОСОБА_7 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2025 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , залишив без задоволення, а вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року - без змін.
У своїй касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність просить скасувати вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2025 року і закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК.
Захисник ОСОБА_5 у поданій касаційній скарзі, посилаючись на недопустимість висновку КП «Ладижинська міська лікарня» від 09 серпня 2023 року, який було зроблено на підставі даних, що містяться а акті медичного огляду особи № 78, складеному о 14 год 30 хв 09 серпня 2023 року, стверджує про те, що:
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції від 09 серпня 2023 року № 78 було видано о 14 год 30 хв 09 серпня 2023 року, тобто до початку досудового розслідування;
- на момент освідування ОСОБА_4 не було постанови прокурора про взяття біологічних зразків ОСОБА_8 , лабораторне дослідження не проводилося, матеріали кримінального провадження не містять постанови про проведення даної слідчої дії, що в свою чергу, на його думку, вказує на те, що проведення даної слідчої дії не відповідає вимогам чинного законодавства;
- у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол про проведення освідування, відповідно такий протокол не складався та його копія не надавалась ОСОБА_4 ;
- матеріали кримінального провадження не містять письмового доручення слідчого або прокурора на здійснення інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП капітаном поліції ОСОБА_9 направлення ОСОБА_4 на освідування;
- отримання позитивного результату тесту ОСОБА_4 на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи, не було проведено лабораторне дослідження з метою підтвердження наявності наркотичного засобу чи психотропної речовини, однак суд, в порушення чітких вимог законодавства прийняв даний доказ в якості підтвердження кваліфікуючої ознаки даного злочину, а суд апеляційної інстанції вказав на те, що є достатнім встановлення факту сп'яніння, при цьому не заперечував, що дане сп'яніння могло виникнути внаслідок того, що ОСОБА_4 отримував медичну допомогу та йому вводився препарат морфін.
На обґрунтування своїх доводів у скарзі захисник також зазначає про те, що:
- об'єктивно недопустимим є висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 78 від 09 серпня 2023 року, оскільки він отриманий з порушенням встановленої Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) процедури;
- суд своїми твердженнями про те, що йому не було надано жодних доказів на підтвердження того, що сторона захисту оскаржувала результати огляду, чи клопотала про проведення експертизи біологічного середовища для спростування висновку КП «Ладижинська міська лікарня» щодо результатів огляду на стан сп'яніння № 78 від 09 серпня 2023 року, порушив презумпцію невинності. Захист звертав увагу суду на те, що з моменту виникнення події ДТП до моменту вручення підозри ОСОБА_4 пройшов майже рік, у зв'язку з чим він не зміг спростувати стан в якому перебував, оскільки відібрані зразки, відповідно до Інструкції, вже не зберігалися;
- суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 404 та 370 КПК, не перевів доводи захисту щодо недопустимості доказу; не надав мотивованої відповіді на твердження про проведення освідування до внесення відомостей до ЄРДР; не дослідив питання відсутності обов'язкового лабораторного підтвердження;
- висновки судів ґрунтуються не на доведеності поза розумним сумнівом, а на припущеннях щодо походження наркотичних речовин в організмі людини.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами пунктів 1-3 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
У статті 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Згідно зі ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Як убачається з вироку суду, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до приписів ст. 94 цього Кодексу.
При цьому, в основу свого рішення судом першої інстанції покладено досліджені в ході судового провадження докази, а саме:
- показання потерпілої ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_6 ;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 09 серпня 2025 року з схемою, фототаблицею, відеозаписом з місця ДТП;
- висновок експерта Вінницького відділення Київського НДЕКЦ № 5430/23-21 від 14 грудня 2023 року;
- висновок експерта Вінницького відділення Київського НДЕКЦ № 5431/23-21 від 14 грудня 2023 року;
- висновок експерта Вінницького відділення Київського НДЕКЦ № 8259/8260/23-21 від 05 лютого 2024 року;
- висновок експерта Ладижинського відділення Обласного бюро судово-медичної експертизи Вінницької обласної ради № 25 від 17 квітня 2024 року;
- висновок експерта Ладижинського відділення Обласного бюро судово-медичної експертизи №26 від 12 квітня 2024 року;
- висновок КП «Ладижинська міська лікарня» від 09 серпня 2023 року відповідно до якого, за результатами медичного огляду було встановлено, що ОСОБА_4 перебуває в стані наркотичного сп'яніння внаслідок вживання амфетаміну та марихуани та дії лікарських препаратів (був знеболений морфіном). Зазначено, що висновок зроблений на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи № 78, складеному о 14 год 30 хв 09 серпня 2023 року.
Що стосується вищезазначених доводів щодо недопустимості висновку КП «Ладижинська міська лікарня» від 09 серпня 2023 року, який було зроблено на підставі даних, що містилися в акті медичного огляду особи № 78, складеному о 14 год 30 хв 09 серпня 2023 року, то Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ЄСПЛ, практику якого суд застосовує як джерело права (статті 8, 9 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (зокрема, рішення ЄСПЛ від 09 червня 1998 року в справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», від 19 лютого 2009 року в справі «Шабельник проти України»), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла тощо.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, даючи офіційне тлумачення наведеного вище положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, керувався тим, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване:
- доказами, одержаними внаслідок порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження;
- фактичними даними, отриманими незаконним способом, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини та громадянина; з порушенням установлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Як видно з вироку, вирішення питання про заявлене стороною захисту клопотання про визнання недопустимим доказом висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 09 серпня 2023 року № 78, було предметом перевірки суду першої інстанції, який, спростовуючи доводи захисника, зазначив, що наведені доводи захисника є безпідставними.
При цьому місцевий суд зауважив, що при вирішенні питання щодо допустимості доказів перебування ОСОБА_4 на момент ДТП у стані наркотичного сп'яніння, суд врахував положення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) в редакції, яка була чинною на час події ДТП. Відповідно до п. 8 розділу І цієї Інструкції в разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я. Тобто згідно із вимогами зазначеного нормативного документу огляд водіїв учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов'язковим і ця процедура не є такою слідчою дією, як освідування особи у розумінні ст. 241 КПК, що регулює порядок освідування особи, та ст. 245 цього Кодексу, яка вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків.
Разом з цим суд першої інстанції послався на відповідну практику правозастосування, яку сформував у своїх постановах Верховний Суд (справи №№ 601/1929/13-к, 678/1495/17, 730/52/22, 930/623/22).
Згідно з пунктами 12, 13, 14 розділу ІІІ Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Як було встановлено судом першої інстанції та зазначено про це в судовому рішенні, після події ДТП обвинуваченого ОСОБА_4 автомобілем швидкої допомоги було доставлено до КП «Ладижинська міська лікарня». ОСОБА_4 перебував з тяжкими травмами, відтак, дослідження його біологічного середовища було обов'язковим в закладі охорони здоров'я, куди він був доставлений, а оскільки, як стверджує сам обвинувачений, в нього було отримано біологічне середовище у виді сечі, тому потреби в заборі крові не було.
У цьому кримінальному провадженні відбирання біологічних зразків в порядку ст. 241 та 245 КПК не здійснювалось. Слідчої дії про освідування особи у розумінні ст. 241 КПК не проводилось.
Відтак, як вказав про це місцевий суд, посилання захисника на те, що було порушено встановлений КПК порядок досудового розслідування та проведено слідчу дію до внесення відомостей в ЄРДР, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Крім того, суд першої інстанції врахував і те, що взаємодія органів досудового розслідування Національної поліції України з іншими структурними підрозділами і органами Національної поліції здійснюється відповідно до Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 575 від 07 липня 2017 року.
Пунктами 1, 4 Розділу Х цієї інструкції передбачено, що на місце ДТП, унаслідок якої спричинено середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, для проведення огляду направляється слідчий підрозділу з розслідування ДТП слідчого управління (відділу) ГУНП, слідчий територіального органу, підрозділу поліції, який спеціалізується на розслідуванні таких кримінальних правопорушень, спеціаліст-криміналіст, працівники уповноваженого підрозділу Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Працівники уповноваженого підрозділу Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за вказівкою слідчого забезпечують доставляння потерпілих, які отримали тілесні ушкодження, та загиблих унаслідок ДТП людей до медичних закладів, а також проведення у встановленому порядку огляду учасників ДТП на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даній справі відображення у висновку щодо результатів огляду на стан сп'яніння від 09 серпня 2023 року того, що огляд було здійснено на підставі направлення на огляд, виданого інспектором СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ОСОБА_10 , не суперечить положенням вищевказаних нормативних актів та не ставить під сумнів необхідність проведення такого огляду, так як зазначене прямо передбачено законодавством, а саме - пунктом 8 розділу І та пунктом 9 розділу ІІ Інструкції.
Також місцевим судом було зазначено, що за результатом проведення лікарем медичного огляду та тестування біологічного матеріалу сечі ОСОБА_4 в організмі останнього було виявлено наявність амфетаміну та марихуани. Також було виявлено дію лікарських препаратів внаслідок знеболення морфіном.
Крім того, суд врахував також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.09.2022 по справі № 711/2189/21, згідно яких огляд особи щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, а не приладом, при цьому прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп'яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп'яніння, у зв'язку з чим показники приладу не слід ототожнювати із поняттям «медичний огляд».
Суд сам позбавлений можливості витребовувати та досліджувати докази, які не надаються сторонами кримінального провадження. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Крім того, як зазначив місцевий суд, згідно описової частини висновку експерта Ладижинського відділення Обласного бюро судово-медичної експертизи №26 від 12.04.2024 вбачалося, що в представлених на експертне дослідження медичних картках стаціонарно хворого ОСОБА_4 №2708/512 Ладижинської міської лікарні серед іншого містилися записи про те, що у нього виявлено установчий ністагм, наркотичне сп'яніння внаслідок вживання амфетаміну, марихуани. Серед іншого у висновку експерта вказано, що ним досліджено медичну картку стаціонарного хворого №6034 з Вінницького військового медичного клінічного центру Центрального регіону, в якій було вказано, що ОСОБА_4 має наркотичне сп'яніння внаслідок вживання амфетаміну, марихуани.
Твердження ОСОБА_4 про те, що він не був згоден із висновком щодо результатів його медичного огляду суд першої інстанції визнав голослівним, оскільки суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, що сторона захисту оскаржувала результати огляду, чи клопотала про проведення експертизи біологічного середовища для спростування висновку КП «Ладижинська міська лікарня» щодо результатів огляду на стан сп'яніння № 78 від 09 серпня 2023 року.
Надіючи оцінку твердженням ОСОБА_4 про те, що він востаннє вживав амфетамін десь в 2020 році, суд першої інстанції зазначив, що такі доводи не спростовують викладені вище висновки суду про допустимість висновку огляду на стан сп'яніння, та додатково підтверджують, що він був обізнаний із вживанням наркотичних засобів та психотропних речовин та їх згубною дією.
Крім того, як вказав місцевий суд, сторона захисту не дала жодних відомостей щодо спростування інформації, викладеної у висновку щодо результатів огляду на стан сп'яніння, і не аргументувала, що така інформація не відповідає дійсності.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав про необхідність дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину в стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК, не пов'язує встановлення стану сп'яніння виключно із проведенням експертного дослідження.
Норми кримінального процесуального закону не передбачають необхідності доведення факту перебування особи в стані сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема відповідних медичних документів, показань свідків тощо.
Місцевим судом було встановлено, що після події ДТП ОСОБА_4 надавалась медична допомога та застосовувався знеболювальний препарат морфін. Відтак, суд вважав доведеним, що на час вчинення ДТП ОСОБА_4 перебував в стані наркотичного сп'яніння внаслідок вживання амфетаміну та марихуани.
Оскільки, за обставин цього кримінального провадження проведення огляду учасників ДТП на стан сп'яніння, який передбачає відбирання біологічних зразків, було обов'язковим відповідно до вимог нормативного акту, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодні права ОСОБА_4 у ході відбирання біологічних зразків порушено не було, відтак не було підстав, передбачених, ст. 87 КПК, вважати висновок виданий КП «Ладижинська міська лікарня» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 78 від 09 серпня 2023 року недопустимим доказом.
За таких обставин Суд уважає, що суд першої інстанції, ретельно дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах кримінального провадження докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтувалося на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та їх взаємозв'язку, дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, визнав доведеним, що на момент ДТП ОСОБА_4 перебував у стані наркотичного сп'яніння внаслідок вживання амфетаміну та марихуани. Порушень прав обвинуваченого під час отримання біологічних зразків або проведення медичного огляду апеляційний суд не встановив та не вбачив підстав, передбачених ст. 87 КПК, для визнання висновку № 78 від 09 серпня 2023 року недопустимим доказом.
Щодо недопустимості покладеного в основу вироку висновку № 78 від 09 серпня 2023 року, суд апеляційної інстанції виснував таке:
- у даному кримінальному провадженні відбирання біологічних зразків в порядку статей 241 та 245 КПК не здійснювалося. Сам обвинувачений підтвердив, що у нього було відібрано саме зразок сечі, тому підстав для забору крові не виникало, а отже, жодного порушення медичного огляду працівниками правоохоронних органів судом не встановлено. Відтак, в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження посилання захисника на порушення встановленого КПК порядку досудового розслідування та проведення слідчої дії до внесення відомостей в ЄРДР. Тобто, такий огляд не був слідчою дією в розумінні ст. 241 КПК, що виключало застосування вимог цієї статті щодо процесуального порядку освідування та постанови прокурора про відібрання біологічних зразків;
- відображення у висновку щодо результатів огляду на стан сп'яніння від 09 серпня 2023 року того, що огляд було здійснено на підставі направлення на огляд, виданого інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ОСОБА_10 , не суперечить положенням нормативним актам, не ставить під сумнів необхідність проведення такого огляду, що прямо передбачено законодавством, а саме - п. 8 розділу І та п. 9 розділу ІІ Інструкції.
Безпідставними суд апеляційної інстанції визнав і доводи захисника про порушення вимог наказу МВС № 1452 стосовно фіксації симптомів сп'яніння та проведення лабораторного дослідження, оскільки зі змісту медичного висновку вбачалося, що огляд проводив лікар, а тестування зразка сечі дало позитивні результати на амфетамін та канабіоїди. Також вказано про дію морфіну, що відповідало факту надання медичної допомоги.
При цьому апеляційний суд зазначив, що посилання захисника на нібито вплив морфіну на результати тесту є лише припущенням, яке не підтверджене жодними спеціальними знаннями чи доказами.
Крім того колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, що сторона захисту оскаржувала результати огляду, чи клопотала про проведення експертизи біологічного середовища для спростування висновку КП «ладижинська міська лікарня» щодо результатів огляду на стан сп'яніння № 78 від 09 серпня 2023 року.
Також суд апеляційної інстанції визнав безпідставними і посилання захисника на доктрину «плодів отруйного дерева», встановивши, що всі докази у кримінальному провадженні зібрані уповноваженими особами, у межах наданих повноважень та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції констатувала, що докази, зібрані слідством та надані суду у даному кримінальному провадженні не викликали сумнівів з приводу їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку, підтверджували існування обставин, що підлягали доказуванню.
За результатами апеляційного перегляду провадження, суд апеляційної інстанції вважав, що під час досудового слідства було зібрано та судом під час судового розгляду досліджено достатньо доказів на підтвердження доведеності вини ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно застосував стандарт доказування «поза розумним сумнівом», ретельно перевірив версію подій, запропоновану захистом, і обґрунтовано відкинув її як таку, що суперечить встановленим фактичним обставинам та не підтверджується жодним об'єктивним доказом. Натомість обвинувачення доведено сукупністю допустимих і належних доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, окрім вини обвинуваченого.
Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими і вмотивованими.
При цьому Суд зазначає, що такі висновки в цілому узгоджуються з положеннями, передбаченими п. 2 абз. 1 ч. 3 ст. 214 КПК, із змісту яких, серед іншого, вбачається, що у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляд або отримання довідки, висновку спеціаліста). Для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведено медичне освідування.
З огляду на вищевказане кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286-1 КК, та його вина у вчиненому, з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення, досліджених місцевим судом доказів та встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, є доведеною поза розумним сумнівом.
Приймаючи до уваги зазначене, а також те, що судами попередніх інстанцій не встановлено будь-яких сумнівів щодо досліджених доказів, і таки висновки в цілому не спростовуються змістом поданої скарги, доводи касаційної скарги захисника про те, що суд своїми твердженнями про те, що йому не було надано жодних доказів на підтвердження того, що сторона захисту оскаржувала результати огляду, чи клопотала про проведення експертизи біологічного середовища для спростування висновку КП «Ладижинська міська лікарня» щодо результатів огляду на стан сп'яніння № 78 від 09 серпня 2023 року, порушив презумпцію невинності, - не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень.
Необґрунтованими на думку Суду є твердження захисника про порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 404 КПК.
Частиною 3 ст. 404 КПК передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
Сама по собі незгода учасника кримінального провадження із висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.
Зважаючи на те, що колегія суддів апеляційного суду під час розгляду кримінального провадження дійшла висновку, що судовий розгляд проведено без істотних порушень вимог КПК України та погодилась з наданою оцінкою доказам та висновками суду першої інстанції в цілому, підстав для повторного безпосереднього дослідження усієї сукупності доказів не було, що залишилось поза увагою захисника.
За вказаних обставин відмова у задоволенні клопотання, про що згадує захисник, щодо необхідності повторного дослідження доказу у справі, не свідчить про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на зазначене, наведені в касаційні скарзі доводи захисника не ставлять під сумнів правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях і не містять переконливих обґрунтувань, які би давали підстави Суду стверджувати, що такі судові рішення постановлено без додержання положень статей 370, 374, 419 КПК.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК, належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили або могли перешкодити судам ухвалити законне та обґрунтоване рішення при розгляді даного кримінального провадження, не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги захисника про допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими, а відтак, відсутні підстави для задоволення вимог касаційної скарги захисника.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 430 КПК суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження без виклику сторін кримінального провадження вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Водночас, клопотання захисника ОСОБА_5 про зупинення виконання вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року не може бути вирішено, у зв'язку з тим, що Суд не знайшов процесуальних підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3