04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 521/20836/19
провадження № 61-569ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Макаровим Ігорем Михайловичем, на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,
13 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Макаров І. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження з таких підстав.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі слід послатися на конкретний пункт (пункти) частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині за кожним пунктом.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Макаров І. М. у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; пункти 5 частини першої, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
У частині третій статті 411 ЦПК України, передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Заявник посилається на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України та зазначає, що суд розглянув справу у судовому засіданні за відсутності представника відповідача, при цьому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі.
Зазначене не відповідає пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, тому така підстава касаційного оскарження є необґрунтованою.
У разі посилання на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити яке саме клопотання необґрунтовано відхилив суд та щодо встановлення яких саме обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, було заявлено указане клопотання, обґрунтувавши при цьому порушення норм процесуального права.
Таких доводів касаційна скарга не містить.
Заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У разі посилання на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України особі, яка подала касаційну скаргу, слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині, зазначивши на підставі яких саме недопустимих доказів суд встановив обставини (та які саме), що мають суттєве значення, та чому ці докази є недопустимими, обґрунтувавши при цьому порушення норм процесуального права.
Разом з тим, посилання в касаційній скарзі на те, що врахований судами висновок експерта викликає сумніви не свідчить про його недопустимість як доказу (стаття 78 ЦПК України).
При цьому при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Заявник у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень вказує також пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Проте указана підстава в касаційній скарзі не викладена.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути вказано який саме висновок та щодо питання застосування якої норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Окрім цього, до касаційної скарги не додано докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів позивачу з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (пункт 4 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від12 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков