29 січня 2026 року
м. Київ
справа № 824/85/25
провадження № 61-14999ав25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Коваль А. В.,
учасники справи:
заявник (відповідач у арбітражному спорі за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) - Спрощене акціонерне товариство «ДІСТРІМЕКС» (Societe par actions simplifiee DISTRIMEX) (Французька Республіка),
заінтересована особа (позивач у арбітражному спорі за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» (Україна),
за участю представників:
Спрощеного акціонерного товариства «ДІСТРІМЕКС» (Societe par actions simplifiee DISTRIMEX) - Марцина І. В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» - Булаєнка Р. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) апеляційну скаргу Спрощеного акціонерного товариства «ДІСТРІМЕКС», яка подана представником Марцином Ігорем Васильовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року в справі за заявою Спрощеного акціонерного товариства «ДІСТРІМЕКС» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 05 травня 2025року в справі № 291/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» до Спрощеного акціонерного товариства «ДІСТРІМЕКС» про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Спрощеного акціонерного товариства «ДІСТРІМЕКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» про стягнення суми збитків,
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2025 року Спрощене акціонерне товариство «ДІСТРІМЕКС» (Societe par actions simplifiee DISTRIMEX) (далі - CАТ «ДІСТРІМЕКС») звернулося з заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024.
Заява мотивована тим, що МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» (далі - ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД») до CАТ «ДІСТРІМЕКС» про стягнення коштів в сумі 159 133?47 дол. США та за зустрічним позовом CАТ «ДІСТРІМЕКС» до ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» про стягнення суми збитків в розмірі 21 644,82 дол. США вирішив:
- задовольнити первісний позов ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» (Україна) до CАТ
«ДІСТРІМЕКС» (Французька Республіка) про стягнення суми в розмірі 159 133,47 дол. США частково;
стягнути з CАТ «ДІСТРІМЕКС» на користь ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» суму в розмірі 35 351,36 дол. США як заборгованість за поставлений товар, суму в розмірі 7 071,25 дол. США як пеню та суму 667,80 дол. США як проценти за ставкою 3 % річних, а також 4 278,53 дол. США як відшкодування сплати арбітражного збору, таким чином, всього - суму в розмірі 47 368,94 дол. США;
відмовити у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 18 311,04 дол. США, вимог про стягнення пені у розмірі 97 370,32 дол. США та вимог про стягнення процентів за ставкою 3 % річних у розмірі 361,70 дол. США;
покласти на рахунок ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» арбітражний збір у розмірі 2 100,67 дол. США;
відмовити у задоволенні зустрічного позову CАТ «ДІСТРІМЕКС» про стягнення з ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» суми в розмірі 21 644,82 дол. США як відшкодування збитків;
покласти на рахунок CАТ «ДІСТРІМЕКС» арбітражний збір у розмірі 1 998,95 дол. США.
На переконання заявника, рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024 порушує публічний порядок України, зокрема принцип верховенства права та правової визначеності, через ігнорування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України), а також обов'язкових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 916/4692/15 та від 30 січня 2018 року в справі № 910/1742/17.
Заявник стверджував, що МКАС при ТПП України свідомо не застосував норми вказаного Закону, обмеживши пеню лише на 10 % від заявленої суми (7 071,25 дол. США замість 70 712,52 дол. США), без належного правового обґрунтування, що нібито суперечить принципу res judicata та фундаментальним принципам справедливості, викладеним у практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, арбітражна процедура не відповідала угоді сторін, адже, на переконання заявника, МКАС при ТПП України розглядав спір ex aequo et bono або як «дружній посередник», без уповноваження сторін, ігноруючи обране ними матеріальне право України (пункт 3.3 договору поставки від 12 жовтня 2023 року № 12102023), зокрема норми ЦК України та Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів щодо якості товару. МКАС при ТПП України не застосував норми щодо якості продукції, частково проігнорував домовленості сторін про знижку за неякісний товар (від 03 червня 2024 року) та поклав арбітражний збір з «визнаних обґрунтованими» вимог, що нібито спотворює зміст угоди та торгові звичаї.
Тому CАТ «ДІСТРІМЕКС» просило скасувати рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024 за позовом ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» до CАТ «ДІСТРІМЕКС» про стягнення грошових коштів.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року заяву CАТ «ДІСТРІМЕКС» про скасування рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року у справі № 291/2024 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив з того, що арбітражна угода сторін, яка викладена у пункті 10 договору поставки від 12 жовтня 2023 року № 12102023, чітко передбачає розгляд будь-яких спорів, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, у МКАС при ТПП України із застосуванням матеріального та процесуального права України; рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року у справі № 291/2024 прийнято саме в межах цієї угоди, з урахуванням поданих сторонами доказів, зокрема замовлень на закупівлю, рахунків-фактур, звітів про якість товару, листування щодо претензій та домовленостей про знижку від 03 червня 2024 року, а також витягу з реєстру CАТ «ДІСТРІМЕКС».
Щодо аргументу заявника про порушення публічного порядку України суд першої інстанції зазначив, що поняття публічного порядку охоплює виключно фундаментальні принципи правосуддя, суверенітету, конституційного ладу та основних прав і свобод громадян, але не включає перегляд арбітражного рішення по суті, оцінку правильності застосування норм матеріального права чи переоцінку доказів. Рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року у справі № 291/2024 не суперечить публічному порядку, адже зменшення розміру пені з 70 712,52 дол. США до 7 071,25 дол. США здійснено на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України з урахуванням надмірності санкцій порівняно зі збитками, ступеня виконання зобов'язання, майнового стану сторін та принципу добросовісності, що є дискреційним повноваженням арбітражу та не зачіпає верховенство права чи законні очікування сторін. Посилання заявника на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 916/4692/15 і від 30 січня 2018 року у справі № 910/1742/17 суд вважав необґрунтованими, оскільки не надає оцінки застосованому праву і судовій практиці.
Стосовно аргументу про невідповідність арбітражної процедури угоді сторін суд першої інстанції встановив, що процедура розгляду справи № 291/2024 повністю відповідала Регламенту МКАС при ТПП України та угоді сторін: сторони були належним чином повідомлені про призначення арбітра та арбітражний розгляд, мали рівну можливість подати пояснення, докази та заперечення, було прийнято зустрічний позов заявника, забезпечено принцип змагальності; МКАС при ТПП України не діяв ex aequo et bono чи як «дружній посередник» без уповноваження сторін, а застосував обране сторонами матеріальне право України (пункт 3.3 договору), зокрема норми ЦК України, Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG), ІНКОТЕРМС, з урахуванням домовленостей про знижку за неякісний товар від 03 червня 2024 року (пункти 157-159, 181, 184, 192, 193, 205, 210 рішення). При цьому зменшення пені здійснено саме на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а не за принципами справедливості поза законом, що підтверджується мотивувальною частиною рішення. Сам заявник отримав вигоду від такого зменшення (відмова у стягненні 97 370,32 дол. США пені), що спростовує твердження про спотворення угоди чи торгових звичаїв.
Будь-які арифметичні помилки чи описки у сумах можуть бути усунені шляхом додаткового рішення і не можуть слугувати підставою для скасування.
Доводи заявника спростовані матеріалами справи, зокрема копіями договору, листування, розрахунків знижки, рішення МКАС при ТПП України. Підстав для скасування арбітражного рішення на підставі статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» відсутні, процедура арбітражу відповідала угоді, право застосовано правильно, публічний порядок не порушено; будь-яка оцінка судом повноти доказів чи правильності застосування норм матеріального права означала б неправомірне втручання, заборонене статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та висновками Верховного Суду (постанови від 18 листопада 2021 року у справі № 824/30/21, від 05 червня 2019 року у справі № 761/45271/17).
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
У листопаді 2025 року CАТ «ДІСТРІМЕКС» через представника Марцина І. В. подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024 скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
внаслідок безпрецедентних невідповідностей поставленої ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» продукції вимогам щодо якості, два найбільших покупця CАТ «ДІСТРІМЕКС» на Близькому Сході (SAUD BIN ALI TRADING CO та CRYSTAL FOODSTUFF TRADING LLC) відмовилися від подальшої співпраці з компанією, внаслідок чого їй було завдано значних збитків (у формі упущеної вигоди). Незважаючи на факт поставки ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» CАТ «ДІСТРІМЕКС» продукції, яка не відповідала вимогам щодо якості, МКАС при ТПП України прийняв рішення, яким частково задовольнив позов ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД», зобов'язавши CАТ «ДІСТРІМЕКС» оплатити продукцію, яка не лише не відповідала вимогам щодо якості, а й, більше того, для утилізації якої CАТ «ДІСТРІМЕКС» понесло значні витрати. При цьому МКАС при ТПП України відмовив в задоволенні зустрічного позову CАТ «ДІСТРІМЕКС», ігноруючи факт завдання цій компанії збитків внаслідок поставки неякісної продукції та докази, які цей факт підтверджують;
при постановленні арбітражного рішення МКАС при ТПП України допустив порушення закону, які з урахуванням пунктів 1, 2 частини 2 статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», підпункту (г) пункту 1 та підпункту (б) пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України, є підставою для скасування арбітражного рішення, а саме: розглядав справу виходячи з неузгодженої сторонами процедури ex aequo et bono, або як «дружній посередник», в той час як арбітражна угода на таку процедуру арбітра не уповноважувала, прийняв арбітражне рішення всупереч принципу верховенства права, зокрема, принципу правової визначеності, свідомо та умисно проігнорувавши обов'язкові положення чинного законодавства України, обраного сторонами в якості застосовуваного права, та обов'язкові правові висновки Верховного Суду, тобто, прийняв арбітражне рішення, що суперечить публічному порядку України. Розглядаючи заяву CАТ «ДІСТРІМЕКС» про скасування арбітражного рішення, суд першої інстанції не врахував факт допущення МКАС при ТПП України допущених порушень закону і норм укладеного сторонами договору, та, незважаючи на існування визначених законом підстав для скасування арбітражного рішення, відмовив в задоволенні заяви;
арбітражна процедура не відповідала угоді, яка укладена між сторонами. Так, компетенція МКАС при ТПП України (на відміну від судових органів) повністю ґрунтується на угоді сторін, а міжнародний комерційний арбітраж зобов'язаний діяти відповідно до умов угоди сторін (крім питань, які врегульовано імперативними нормами права, від яких не вправі відходити ні арбітраж, ні сторони у спорі). Одним з базових питань щодо процедури розгляду спору арбітражем, яке відповідно до закону вправі вирішувати сторони, є питання застосовуваного права. Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм. В той же час, згідно з частиною третьою статті 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд приймає рішення ex aequo et bono, або як «дружній посередник» лише в тому разі, коли сторони прямо уповноважили його на це. Тобто, наведеною нормою права додатково підтверджується той факт, що рішення сторін щодо застосовуваного права є обов'язковим для арбітражу, а розгляд справи без застосування норм обраного сторонами матеріального права, а за процедурою ex aequo et bono, або як «дружній посередник», допускається виключно за наявності згоди сторін на застосування такої процедури. У договорі сторони обрали в якості права, застосовуваного до спорів, що виникають з укладеного між ними договору, матеріальне право України. Проте сторони не уповноважували МКАС при ТПП України на розгляд справи між ними згідно з процедурою ex aequo et bono, або як «дружній посередник»; відповідно, підстави для застосування такої процедури у МКАС при ТПП України не було. Таким чином, CАТ «ДІСТРІМЕКС» мало законні підстави очікувати, що при вирішенні спору за її участі МКАС при ТПП України буде застосоване обране сторонами право - матеріальне право України, а будь-які висновки арбітражу щодо вирішення такого спору будуть ґрунтуватися на відповідних нормах права України. Проте, як видно з арбітражного рішення, МКАС при ТПП України не застосував будь-які норми права, якими врегульовано спірні правовідносини і на які посилався заявник, а керувався виключно власними уявленнями про «справедливий розгляд справи»;
основним спірним питанням між сторонами у цій справі було питання неналежної якості поставленої продукції та правові наслідки поставки продукції неналежної якості. Відповідні правовідносини врегульовано нормами матеріального права України, зокрема, статтями 38, 50, 51 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, статтями 673, 678, 687 ЦК України тощо. Водночас МКАС при ТПП України, розглядаючи справу, не застосував не лише наведені норми права, а й взагалі будь-які норми, якими врегульовано питання якості поставленої продукції;
основним доводом CАТ «ДІСТРІМЕКС» було твердження про те, що у замовленнях на закупівлю містилися істотні умови договору поставки, укладеного між сторонами, які ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» приймало і виконувало, а ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» заперечувало проти цього доводу. Таким чином, спірним питанням, яке підлягало дослідженню і вирішенню МКАС при ТПП України, було питання укладення договору між сторонами, визначення істотних умов цього договору, і, відповідно, встановлення змісту таких умов, які є обов'язковими для виконання сторонами. Очевидно, що правильне вирішення цього спірного питання без застосування будь-яких норм права, якими врегульовано питання укладення договорів (зокрема, договорів поставки), є об'єктивно неможливим. Проте МКАС при ТПП України, вирішуючи не враховувати умови укладеного між сторонами договору, викладені у замовленнях на закупівлю, не застосував жодної норми права, якими врегульовано питання укладення договорів і встановлення фактичного змісту їх умов;
між сторонами велися переговори, пов'язані із поставкою ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» продукції неналежної якості, в ході яких ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» запропонувало зменшити ціну продукції, виходячи з кількості такої продукції, що не відповідала вимогам щодо якості, а CАТ «ДІСТРІМЕКС» прийняло цю пропозицію і сплатило узгоджену сторонами суму на користь ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД». Надалі ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» звернулося до МКАС при ТПП України з позовом, в якому вимагало сплатити повну ціну поставленої продукції незважаючи на її неналежну якість. Тому МКАС при ТПП України повинен був проаналізувати відповідні правовідносини сторін, виходячи із змісту норм права, якими ці правовідносини врегульовано, та ухвалити рішення, яке б цим нормам права відповідало. Однак МКАС при ТПП України на власний розсуд, без будь-якого застосування норм права, перерахував розмір «знижки», запропонованої ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» CАТ «ДІСТРІМЕКС» за поставлену неякісну продукцію. Внаслідок цього, стягнена МКАС при ТПП України сума не відповідає жодним домовленостям між сторонами та жодним нормам чинного законодавства. Тобто, і в цьому випадку, МКАС при ТПП України повністю проігнорував норми обраного сторонами застосовуваного права і ухвалив арбітражне рішення без будь- якого застосування таких норм. Отже, під час розгляду і вирішення цієї справи, арбітражний суд взагалі не застосовував норми обраного сторонами права, а безпідставно і незаконно діяв за процедурою «дружнього посередника», що є підставою для скасування арбітражного рішення відповідно до пункту 1 частини другої статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Наведені норми права, які процитовані МКАС при ТПП України в арбітражному рішенні, не мають жодного відношення до спірних правовідносин, адже між сторонами ніколи не виникало жодних спорів щодо обов'язку покупця оплатити чи прийняти поставлений товар, як і спорів щодо правил обчислення строків. Таким чином, є незаперечним той факт, що арбітражний суд, розглядаючи справу та приймаючи арбітражне рішення, не застосував норми обраного сторонами права, а обмежився цитуванням кількох випадкових норм Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі- продажу товарів від 11 квітня 1980 року і ЦК України. Тому в разі належного розгляду заяви про скасування арбітражного рішення суд першої інстанції повинен був встановити наведені обставини. Така позиція CАТ «ДІСТРІМЕКС» повністю узгоджується і з рішеннями Європейського Суду з прав людини;
у ситуації, коли CАТ «ДІСТРІМЕКС» надало МКАС при ТПП України, а надалі Київському апеляційному суду, доводи щодо спірних питань з численними посиланнями на відповідні норми права, а арбітражне рішення та оскаржувана ухвала обмежуються посиланнями на декілька випадкових норм, із повним ігноруванням норм права, що регулюють спірні питання, не існує жодних підстав стверджувати про те, що зауваження заявника були насправді заслухані;
посилання МКАС при ТПП України і Київського апеляційного суду на правила ІНКОТЕРМС жодним чином не свідчать про застосування норм права, адже вказані норми за своєю юридичною природою нормами права не є;
рішенням МКАС при ТПП України порушується публічний порядок України (принцип верховенства права). Свідоме ігнорування МКАС при ТПП України норм чинного законодавства України при розгляді справи, переданої йому сторонами договору, вміщення в арбітражному рішенні твердження про відсутність необхідності застосування норм застосовуваного права при розгляді спору, неврахування обов'язкових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, свідчить про порушення МКАС при ТПП України публічного порядку України;
правова концепція публічного порядку існує з метою захисту держави від рішень міжнародного комерційного арбітражу, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних із корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. Ці положення також покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі № 824/256/2018). В даному випадку МКАС при ТПП України вирішив не застосовувати до спірних правовідносин норми чинного в Україні нормативного акту - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», які обмежують максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою, встановленою Національним банком України, та навіть не намагався законодавчо обґрунтувати таке рішення, спростувати аргументи, наведені CАТ «ДІСТРІМЕКС», а лише зазначив: «…чинним законодавством України не передбачено встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти»; «обмеження розміру пені розміром облікової ставки НБУ передбачено для пені, яка нараховується та підлягає стягненню в національній валюті України». Проте висновок арбітражного суду про незастосування вказаного Закону до спірних правовідносин, виражених в іноземній валюті, є неправомірними, адже суперечать імперативним приписам цього ж Закону. Це також узгоджується з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 30 січня 2018 року у справі № 910/1742/17 та Вищого господарського суду України, викладеними у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 910/2534/14, від 10 червня 2009 року в справі № 2-9/8065.2-2008(2-15/13853-2006), від 17 травня 2016 року в справі № 916/4676/14;
визнана законом «корисність арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів» не може передбачати свавілля і нехтування норм чинного законодавства. Наслідком таких дій Арбітражного суду є порушення принципу верховенства права та правової визначеності. Зважаючи на викладене, розглядаючи цю справу та ігноруючи при цьому не лише норми права, а й висновки Верховного Суду, МКАС при ТПП України діяв всупереч визначальним принципам правової системи України, зокрема, принципу верховенства права, і його невід'ємної складової - принципу правової визначеності. При цьому Київський апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі вказав, що «…суд зазначає, що поняття публічного порядку охоплює виключно фундаментальні принципи правосуддя, суверенітету, конституційного ладу та основних прав і свобод громадян, але не включає перегляд арбітражного рішення по суті, оцінку правильності застосування норм матеріального права чи переоцінку доказів». Проте такий висновок в цій справі є очевидно помилковим, адже при прийнятті арбітражного рішення, яке прямо суперечить принципу верховенства права і принципу правової визначеності, було порушено саме фундаментальні принципи правосуддя, та основні права і свободи, гарантовані, зокрема, Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а про перегляд рішення по суті чи переоцінку доказів в заяві CАТ «ДІСТРІМЕКС» про скасування арбітражного рішення взагалі не йдеться;
у разі залишення в силі арбітражного рішення, фактично буде визнано право МКАС при ТПП України приймати будь-які рішення безвідносно до фундаментальних принципів правової системи України та позицій Верховного Суду, що фактично означитиме запровадження правового свавілля, яке в правовій державі, очевидно, є недопустимим.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
09 січня 2026 року від ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» надійшов відзив, в якому товариство просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що:
підстави для скасування арбітражних рішень МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024 відстні. Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про скасування рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024, діяв як суд у спеціальній категорії справ, передбаченій розділом VIII ЦПК України, та ухвалив рішення у межах наданих йому законом повноважень. Нормами законодавства України закріплено загальновизнаний в проарбітражних юрисдикціях принцип обмеженого втручання національних судів в арбітражні рішення при розгляді заяви про їх скасування, адже національний суд не має повноважень щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу. Цей принцип передбачає, що суд не може перевіряти правильність застосування складом арбітражу норм матеріального права по суті вирішення спору, не може вдаватися в його переоцінку під час розгляду справи про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Інакше це буде перевищенням національним судом його повноважень. При цьому розгляд заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не є апеляційним провадженням, у якому суд повторно оцінює докази та перевіряє правильність рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті. Будучи альтернативним способом вирішення спорів, заснованих на добровільних домовленостях сторін, міжнародний комерційний арбітраж не функціонує у подібних до системи державного судочинства реаліях судового формалізованого підходу до процедури розгляду і вирішення спорів, є більш гнучким та адаптивним інструментом. Таке розуміння визнає принципи арбітражного розгляду, лежить в основі проарбітражного підходу державних судів до питань скасування арбітражного рішення. Тому будь-яка оцінка судом обставин арбітражного спору, повноти та належності доказів, які були надані сторонами арбітражного спору, означала б неправомірне судове втручання, заборонене статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Скасування національним судом рішення міжнародного комерційного арбітражу є винятковим засобом оспорювання арбітражного рішення, яке може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених законом. Тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення. Таким чином, враховуючи норми законодавства України, суд під час розгляду заяви про скасування арбітражного рішення не має права здійснювати по суті розгляд справи, яка перебувала на розгляді в міжнародному арбітражі. Враховуючи правову природу арбітражу та обов'язковість укладеної сторонами арбітражної угоди, перегляд справи, яку розглянув арбітраж, і переоцінка доказів є неприпустимими для суду загальної юрисдикції при розгляді заяви про скасування арбітражного рішення. Суд може втрутитися лише у випадку доведення однієї з перелічених у статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і статті 459 ЦПК України підстав;
порушення публічного порядку України у спірних правовідносинах відсутнє. Поняття «публічний порядок» слід тлумачити вузько. Йдеться не про будь-які порушення чи помилки, а лише про рішення, які суперечать фундаментальним принципам державності, основам конституційного ладу, суверенітету та безпеці держави, або загальновизнаним принципам справедливості й верховенства права. До переліку фундаментальних основ, які становлять публічний порядок, належить рівне ставлення до сторін арбітражного розгляду, зокрема: надання сторонам можливості викласти її аргументи, а також коментувати аргументи опонентів; відсутність процедур, які стосуються спору і в яких беруть участь арбітри за відсутності сторін спору; недопустимість подання сторонами підроблених доказів тощо. Стосовно рішення МКАС при ТПП України, яке CАТ «ДІСТРІМЕКС» намагається оспорити через посилання на порушення публічного порядку, то немає правових підстав вважати, що таке рішення і ухвала суду першої інстанції є такими, що не відповідають закону, оскільки:
- рішенням МКАС при ТПП України вирішено питання про стягнення із CАТ
«ДІСТРІМЕКС» (Французька Республіка) на користь ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» (Україна) коштів у зв'язку з невиконанням умов контракту від 12 жовтня 2023 року № 12102023, укладеного між сторонами;
правовою підставою розгляду справи у МКАС при ТПП України було арбітражне застереження, викладене в розділі 10 контракту, за умовами якого визначено те, що суперечки сторін при виконанні контракту передаються на розгляд в МКАС при ТПП України. При ньому спір розглядається відповідно до регламенту цього суду. Рішення даного суду сторони визнають остаточним і обов'язковим для них;
сторони добровільно визначили обсяги відповідальності за невиконання ними своїх зобов'язань за контрактом, передбачивши розмір пені за невиконання зобов'язань як відповідачем, так і позивачем. У договірних відносинах кожна зі сторін має поводитися добросовісно. Прояви недобросовісної поведінки можуть бути підставою для застосування заходів відповідальності, зокрема для сплати неустойки. У спірних правовідносинах на відповідача було покладено обов'язок своєчасно оплатити поставлений товар, а у разі прострочення такої оплати, на вимогу позивача сплатити пеню, передбачену контрактом;
спірні правовідносини в межах розгляду справи МКАС при ТПП України виникли між суб'єктами господарської діяльності, а обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України стосуються порядку виконання зобов'язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту (приватних господарських правовідносин);
оспорюване рішення МКАС при ТПП України ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо її сторін, тому і саме рішення не може суперечити публічному порядку України. Водночас обґрунтування відповідача щодо порушення рішенням МКАС при ТПП України публічного порядку України зводиться до незгоди із правильністю застосування норм права при вирішенні спору по суті при визначенні розміру пені, аналіз чого перебуває за межами компетенції суду загальної юрисдикції та не може свідчити про порушення публічного порядку України;
рішенням МКАС при ТПП України не порушено чинні у державі фундаментальні принципи справедливого правосуддя;
під час арбітражного розгляду справи не було допущено порушення процедури такого розгляду. Так, між сторонами було укладено контракт, у якому передбачено, що всі спори, які виникають із цього контракту або у зв'язку з ним, підлягають вирішенню у МКАС при ТПП України. Отже, сторони добровільно надали арбітражу юрисдикцію для розгляду спорів та погодилися на застосування Регламенту MKAC при ТПП України, що узгоджується із нормами Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Нью-Йоркської конвенції 1958 року. Розгляд справи № 291/2024 відбувався із дотриманням положень Регламенту МКАС при ТПП України і вимог Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»: сторони були належним чином повідомлені про арбітражний розгляд; склад арбітражу відповідав домовленості сторін; кожна зі сторін мала можливість подати свої пояснення, докази та заперечення; було прийнято зустрічний позов відповідача, що підтверджує дотримання принципу змагальності; розгляд справи весь час відбувався згідно із нормами Регламенту МКАС при ТПП України. Жодних доказів порушення принципів рівності сторін чи виходу арбітражу за межі угоди про арбітражне застереження відповідачем не наведено;
відповідач наголошував, що арбітраж у рішенні зменшив розмір пені, яку просив стягнути позивач, а тому вирішив спір не за законом, а як дружний посередник. Проте зменшивши пеню, арбітраж в цій частині прийняв рішення на користь відповідача, а не на користь позивача. Водночас позивач не має зауважень до рішення, адже суд дійсно мав право, керуючись частиною третьою статті 551 ЦК України, зменшити пеню за своїм рішенням. Відповідач, який отримав вигоду від такого зменшення, оскаржуючи рішення МКАС при ТПП України і ухвалу суду першої інстанції маніпулятивно намагається представити цей факт як порушення процедури розгляду справи, спираючись на необхідність застосування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» до зобов'язань, виражених в іноземній валюті. Це є спробою ввести суд в оману та перекласти в площину «незаконності» рішення в частині зменшення суми пені, що фактично і відбулось на користь відповідача згідно з рішенням МКАС при ТПП України. Право арбітражу або суду зменшувати розмір неустойки встановлено законом і не може кваліфікуватися як порушення арбітражної угоди чи публічного порядку. Більш того, Верховний Суд неодноразово підтверджував, що таке зменшення - це реалізація дискреційних повноважень суду/арбітражу. Тому МКАС при ТПП України, ухвалюючи рішення, не діяв як дружній посередник, адже вказане рішення прийняте із застосування норм права як міжнародного, так і права України: арбітр приймав рішення, керуючись Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG), ЦК України, ІНКОТЕРМС тощо; посилання на принципи справедливості стосувалося лише застосування частини третьої статті 551 ЦК України, яка прямо дозволяє суду зменшити пеню, і арбітр послався у рішенні саме на цю норму права.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу CАТ «ДІСТРІМЕКС» залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та витребувано справу з Київського апеляційного суду.
У грудні 2025 року матеріали справи № 824/85/25 надійшли до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від16 січня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 січня 2026 року о 14-00 год за адресою: проспект Повітряних Сил, 28, м. Київ, з повідомленням учасників справи.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив, що арбітражна угода сторін, викладена у пункті 10.2 договору поставки від 12 жовтня 2023 року № 12102023, передбачає, що якщо сторони не можуть дійти згоди в результаті переговорів, суперечка передається в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ). При цьому спір розглядається у відповідності до регламенту цього суду. Рішення даного суду сторони визнають остаточним і обов'язковим для них. За пунктом 10.3 договору при розгляді спорів сторони будуть використовувати матеріальне та процесуальну право країни Продавця.
Рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року у справі № 291/2024 прийнято в межах вказаної угоди, з урахуванням поданих сторонами доказів, зокрема замовлень на закупівлю, рахунків-фактур, звітів про якість товару, листування щодо претензій та домовленостей про знижку від 03 червня 2024 року, а також витягу з реєстру CАТ «ДІСТРІМЕКС».
Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
У судовому засіданні представникCАТ «ДІСТРІМЕКС» Марцин І. В. вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» - Булаєнко Р. В. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та рішення МКАС при ТПП України - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників заявника та заінтересованої особи, з'ясувавши обставини справи та здійснивши їх перевірку доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.
У частині першій статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені у частині другій статті 459 ЦПК України. Аналогічні підстави передбачені у частині другій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Відповідно до частини 2 статті 459 ЦПК України, яка узгоджується із частиною 2 статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Отже, у законодавстві закріплений загальновизнаний в проарбітражних юрисдикціях принцип обмеженого втручання національних судів в арбітражні рішення при розгляді заяви про їх скасування, оскільки національний суд не має повноважень щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу. Цей принцип передбачає, що суд не може перевіряти правильність застосування складом арбітражу норм матеріального права по суті вирішення спору, не може вдаватися в його переоцінку під час розгляду справи про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Інакше це буде перевищенням національним судом його повноважень.
З питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі (стаття 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Розгляд заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не є апеляційним провадженням, у якому суд повторно оцінює докази та перевіряє правильність рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті. Тому будь-яка оцінка судом обставин арбітражного спору, повноти та належності доказів, які були надані сторонами арбітражного спору, означала б неправомірне судове втручання, заборонене статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном (частина друга статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди (частина перша статті 7 вказаного Закону).
Кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (частина перша статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набрала чинності для України 8 січня 1961 року).
За змістом цієї Конвенції зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету й автономії арбітражної угоди) (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року у справі № 824/139/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2025 року у справі № 824/134/24).
За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і принципу «competence - competence» арбітражний суд може сам ухвалити постанову про свою компетенцію, зокрема щодо будь-яких заперечень, наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною контракту, слід тлумачити як угоду, яка не залежить від інших умов контракту.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм. В разі відсутності якої-небудь вказівки сторін третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними. Третейський суд приймає рішення ex aequo et bono, або як "дружній посередник", лише в тому разі, коли сторони прямо уповноважили його на це. В усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
Аналогічні приписи містить стаття 41 Регламенту МКАС при ТПП України.
Автономність арбітражної угоди дає сторонам спірних правовідносин гарантію того, що спір у будь-якому випадку розгляне саме арбітраж. Роблячи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передання на вирішення арбітражу будь-яких спорів, включаючи спори щодо дійсності контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії цього застереження). Якби надалі сторона могла відмовитися від арбітражу та заперечувати компетенцію арбітрів, стверджуючи про недійсність контракту, то таку можливість завжди використовувала б недобросовісна сторона для зриву арбітражу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від30 березня 2023 року у справі № 824/50/22).
Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки він не може переглядати ці рішення щодо суті вирішення спорів, вдаватися у повну перевірку чи переоцінку таких рішень (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2023 року в справі № 824/47/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року в справі № 824/72/24).
З питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі (стаття 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), а саме у порядку та у випадку, передбаченим у частині другій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Частиною другою статті 2 Регламенту МКАС при ТПП України передбачено, що якщо сторони домовилися про передачу спору в МКАС, вони ipso facto вважаються такими, що погодилися в письмовому вигляді на застосування Регламенту МКАС.
Зі змісту частини першої статті 4 Регламенту МКАС при ТПП України вбачається, що арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, яка не залежить від інших умов договору.
Відповідно до частин першої - третьої статті 5 Регламенту МКАС при ТПП України питання про компетенцію МКАС у конкретній справі вирішується складом Арбітражного суду, який розглядає спір. Заява про відсутність у МКАС компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначення арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що МКАС перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене у ході арбітражного розгляду.
Склад Арбітражного суду може у будь-якому з цих випадків прийняти до розгляду заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою. Розглядаючи заяву про відсутність компетенції, у тому числі таку, яка ґрунтується на недійсності арбітражної угоди або неможливості її виконання, або втрати нею чинності, склад Арбітражного суду аналізує і оцінює положення арбітражної угоди з урахуванням поданих сторонами доказів.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступати, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримування без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення.
Скасування національним судом рішення міжнародного комерційного арбітражу є винятковим засобом оспорювання арбітражного рішення, яке може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених законом. Тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19 зроблено висновок, що «арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що: «застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.
Публічний порядок як перешкода для виконання арбітражного рішення пов'язується з визначенням публічного порядку, який необхідно розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, винесених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/45271/17 (провадження № 61-47547св18) зазначено, що «рішення державного суду про скасування арбітражного рішення як результат розгляду справи про оспорювання цього рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання арбітражного рішення шляхом подання клопотання про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, а також основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року в справі № 753/14634/22 (провадження № 61-14332св23) зазначено, що «під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні до суду із заявою про скасування рішення МКАС при ТПП України CАТ «ДІСТРІМЕКС» посилалось на те, що таке рішення порушує публічний порядок України, зокрема принцип верховенства права та правової визначеності, через ігнорування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України), а також обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 916/4692/15 та від 30 січня 2018 року в справі № 910/1742/17. Крім того, заявник посилався на невідповідність арбітражної процедури угоді сторін, адже МКАС при ТПП України розглядав спір ex aequo et bono або як «дружній посередник», без уповноваження сторін, ігноруючи обране ними матеріальне право України, зокрема норми ЦК України та Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів щодо якості товару. МКАС при ТПП України не застосував норми щодо якості продукції, частково проігнорував домовленості сторін про знижку за неякісний товар (від 03 червня 2024 року) та поклав арбітражний збір з «визнаних обґрунтованими» вимог, що нібито спотворює зміст угоди та торгові звичаї;
суд першої інстанції, вирішуючи по суті заяву про скасування арбітражного суду, виходив з того, що:
арбітражна угода сторін, яка викладена у пункті 10 договору поставки від 12 жовтня 2023 року № 12102023, чітко передбачає розгляд будь-яких спорів, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, у МКАС при ТПП України із застосуванням матеріального та процесуального права України. При цьому рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024 прийнято саме в межах цієї угоди, з урахуванням поданих сторонами доказів, зокрема замовлень на закупівлю, рахунків-фактур, звітів про якість товару, листування щодо претензій та домовленостей про знижку від 03 червня 2024 року, а також витягу з реєстру CАТ «ДІСТРІМЕКС»;
поняття публічного порядку охоплює виключно фундаментальні принципи правосуддя, суверенітету, конституційного ладу та основних прав і свобод громадян, але не включає перегляд арбітражного рішення по суті, оцінку правильності застосування норм матеріального права чи переоцінку доказів. Рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року у справі № 291/2024 не суперечить публічному порядку, адже зменшення розміру пені з 70 712,52 дол. США до 7 071,25 дол. США здійснено на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України з урахуванням надмірності санкцій порівняно зі збитками, ступеня виконання зобов'язання, майнового стану сторін та принципу добросовісності, що є дискреційним повноваженням арбітражу та не зачіпає верховенство права чи законні очікування сторін. Посилання заявника на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 916/4692/15 і від 30 січня 2018 року у справі № 910/1742/17 суд вважав необґрунтованими, оскільки не надає оцінки застосованому МКАС при ТПП України праву і судовій практиці;
процедура розгляду справи № 291/2024 повністю відповідала Регламенту МКАС при ТПП України та угоді сторін: сторони були належним чином повідомлені про призначення арбітра та арбітражний розгляд, мали рівну можливість подати пояснення, докази та заперечення, було прийнято зустрічний позов заявника, забезпечено принцип змагальності. При цьому МКАС при ТПП України не діяв ex aequo et bono чи як «дружній посередник» без уповноваження сторін, а застосував обране сторонами матеріальне право України, зокрема норми ЦК України, Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG), ІНКОТЕРМС, з урахуванням домовленостей про знижку за неякісний товар від 03 червня 2024 року (пункти 157-159, 181, 184, 192, 193, 205, 210 рішення). Зменшення пені здійснено саме на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а не за принципами справедливості поза законом, що підтверджується мотивувальною частиною рішення. Сам заявник отримав вигоду від такого зменшення (відмова у стягненні 97 370,32 дол. США пені), що спростовує твердження про спотворення угоди чи торгових звичаїв;
підстави для скасування арбітражного рішення на підставі статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» відсутні, процедура арбітражу відповідала угоді, право застосовано правильно, публічний порядок не порушено; будь-яка оцінка судом повноти доказів чи правильності застосування норм матеріального права означала б неправомірне втручання, заборонене статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та висновками Верховного Суду (постанови від 18 листопада 2021 року у справі № 824/30/21, від 05 червня 2019 року у справі № 761/45271/17);
зміст арбітражного рішення, зокрема, свідчить, що під час арбітражного розгляду справи від сторін не надходило заяв: про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд справи чи перевищення складом арбітражного суду меж своєї компетенції в порядку, що передбачений статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 5 Регламенту МКАС при ТПП України; щодо недотримання умов арбітражного застереження, що міститься в пункті 10 договору поставки від 12 жовтня 2023 року № 12102023, а також положень Регламенту МКАС при ТПП України та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»;
сам по собі застосований у рішенні МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024 спосіб часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ САД» не свідчить про те, що це рішення ухвалене щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди;
згідно з принципом імунітету й автономії арбітражної угоди сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності суд у спірних правовідносинах тлумачить на користь її дійсності, чинності та виконуваності. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів CАТ «ДІСТРІМЕКС» про те, що арбітражний суд вийшов за межі арбітражного застереження;
ухвалюючи це рішення МКАС при ТПП України керувався, зокрема нормами ЦК України, Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG), ІНКОТЕРМС, з урахуванням домовленостей про знижку за неякісний товар від 03 червня 2024 року. Про це, зокрема, свідчать пункти 157-159, 181, 184, 192, 193, 205, 210 арбітражного рішення. Тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що процедура розгляду справи № 291/2024 відповідала Регламенту МКАС при ТПП України та угоді сторін. При цьому МКАС при ТПП України не діяв ex aequo et bono чи як «дружній посередник» без уповноваження сторін, а застосував обране сторонами матеріальне право України;
зменшення пені здійснено на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а не за принципами справедливості поза законом, що підтверджується мотивувальною частиною арбітражного рішення. При цьому саме заявник отримав вигоду від такого зменшення, адже у задоволенні вимог про стягнення 97 370,32 дол. США пені фактично було відмовлено;
суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що CАТ «ДІСТРІМЕКС» не надало до суду доказів на підтвердження того, що оскаржуване арбітражне рішення впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або таке рішення заподіє шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна. При цьому обставини, встановлені оскаржуваним рішенням МКАС при ТПП України, не стосуються суспільних, економічних і соціальних основ Держави Україна, рішення ухвалене у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та тільки стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання цього рішення не суперечить публічному порядку України, не заподіює шкоди її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, конституційним правам, свободам, гарантіям, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. Тому підстави для скасування рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024 у зв'язку з порушенням публічного порядку України відсутні;
перевірка судом того, чи не порушує оскаржуване арбітражне рішення публічний порядок України не може включати перегляд арбітражного рішення по суті, оцінку правильності застосування норм матеріального права чи переоцінку доказів;
доводи CАТ «ДІСТРІМЕКС» про незастосування арбітражним судом норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є неспроможними, адже для їх спростування чи підтвердження національному суду необхідно надавати оцінку рішенню МКАС при ТПП України по суті. Разом з цим під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, він не може переглядати ці рішення щодо суті вирішення спорів, вдаватися у повну перевірку чи переоцінку таких рішень.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для скасування рішення МКАС при ТПП України від 05 травня 2025 року в справі № 291/2024.
Аргументи апеляційної скарги переважно зводяться до незгоди із прийнятим арбітражним рішенням та спрямовані на перегляд рішення МКАС при ТПП України по суті спору, безпосередньо стосуються предмету розгляду справи та оцінки правильності тлумачення арбітражним судом умов контракту і вимог законодавства. Тому такі питання виходять за межі повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу суд має право постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу без змін (пункт 1 частини шостої статі 457 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи, ухваливши законне й обґрунтоване судове рішення з правильним застосуванням норм процесуального права, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу Спрощеного акціонерного товариства «ДІСТРІМЕКС» (Французька Республіка), яка подана представником Марцином Ігорем Васильовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 03 лютого 2026 року.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат